Вступ

Впровадження у практику онкологічної служби України інформаційної технології Національного канцер-реєстру (НКР) суттєво розширило можливості об’єктивізації показників, за якими оцінюється стан організації онкологічної допомоги населенню, в тому числі диспансерного спостереження. Як інтегральний критерій оцінки якості надання онкологічної допомоги населенню, зокрема організації диспансерного спостереження за хворими на рак, за рекомендацією Міжнародної агенції з дослідження раку (МАДР), у світовій практиці загальноприйнятим є показник популяційної 5-річної виживаності. Обчислення показника виживаності потребує високого ступеня простеженості досліджуваної групи з визначенням життєвого статусу хворого (живий чи помер). Згідно з рекомендаціями МАДР аналіз виживаності пацієнтів доцільно проводити, якщо ступінь простеженості досягає 95%, а кількість випадків, про які немає відомостей протягом досліджуваного періоду, не перевищує 5%.

Організація процесу диспансеризації населення України взагалі та хворих зі злоякісними новоутвореннями (ЗН) зокрема регламентується Наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 27.08.2010 р. № 728 «Про диспансеризацію населення». Система диспансеризації хворих онкологічного профілю має чітко окреслені терміни та вимоги, спрямовані на своєчасне виявлення пролонгації злоякісного процесу та надання спеціалізованої медичної допомоги, зниження інвалідизації, збільшення тривалості життя пацієнтів. Терміни та кратність обстеження хворих з онкологічною патологією після проведеного лікування визначено «Стандартами діагностики та лікування онкологічних хворих», затвердженими Наказом МОЗ України від 17.09.2007 р. № 554: у 1-й рік спостереження — 1 раз на 3 міс, в 2-й рік — 1 раз на 6 міс, у наступні роки — 1 раз на рік впродовж усього життя пацієнта.

Суттєву роль в організації процесу диспансерного спостереження за хворими онкологічного профілю має відіграти перехід до страхової медицини, що, з одного боку, змусить пацієнта відповідально ставитися до власного здоров’я та своєчасно проходити медичні огляди та, з іншого, дисциплінує сімейних лікарів, які повинні конт­ролювати цей процес.

Результати диспансерного спостереження повинні своєчасно вноситися до бази даних канцер-реєстрів для поновлення відомостей про життєвий статус хворих, що необхідно для подальшого визначення основних показників ефективності онкологічної допомоги — летальності, смертності, виживаності.

Метою проведеного дослідження є оцінка рівня простеженості контингентів хворих на рак репродуктивних органів, які займають провідне місце в структурі онкологічної захворюваності населення України.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено дослідження персоніфікованої інформації пацієнток зі ЗН, які перебували на обліку онкологічних закладів України з 1950 до 2015 р. Когорта досліджуваних складалася з 173 761 хворої на рак грудної залози (РГЗ) та 227 824 пацієнток зі ЗН жіночих статевих органів. Показник простеженості контингентів хворих зі ЗН репродуктивних органів обчислювався як питома вага хворих, у реєстраційній карті яких зазначена дата огляду 2015 р. з поміткою життєвого статусу «перебуває під спостереженням»; обробку даних проводили за допомогою програмних засобів інформаційної технології НКР України.

Результати

НКР України регулярно проводяться дослідження стану реєстрації та обліку хворих онкологічного профілю в Україні в цілому та в окремих її регіонах. Зокрема, виконано детальне вивчення персоніфікованої інформації про контингенти пацієнтів з онкологічними хворобами за датами встановлення діагнозу та їх останнього спостереження — так званої простеженості.

Встановлено, що на кінець 2015 р. на обліку онкологічних закладів перебували 1 157 323 особи, у яких ЗН було виявлено у 1950–2015 рр. За нозологічною формою найчисленнішими були випадки ЗН шкіри (C43–C44) — 23,6%; жіночих статевих органів (C51–C58) — 17,5%; грудної залози (C50) — 15,7%; шлунково-кишкового тракту (C15–C26) — 14,5% (рис. 1).

Рис. 1. Структура контингентів хворих зі ЗН 1950–2015 рр. встановлення діагнозу за нозологічними групами

У структурі за роком встановлення діагнозу контингентів хворих на рак РГЗ 22,0% становили пацієнтки з датою діагностування 1950–1999 рр.; 70,9% — 2000–2014 рр. (табл. 1). В областях України питома вага хворих на рак, виявлених у 1950–1999 рр., була в межах від 15,5% у Запорізькій області до 26,3% — у Луганській; питома вага виявлених у 2000–2014 рр. — від 66,6% у Чернівецькій до 75,8% — у Запорізькій області.

Таблиця 1. Контингенти хворих зі ЗН грудної залози (1950–2015 рр. встановлення діагнозу)

Загальний рівень простеженості в 2015 р. когорти хворих на РГЗ 1950–2015 рр. встановлення діагнозу становив 59,4%; у пацієнток з діагнозом, встановленим у 2000–2014 рр., цей показник сягав 52,3%, у хворих з діагностуванням патології до 2000 р. — 44,8%. Отже, життєвий статус був невідомий більше ніж у половини хворих, що перебували на обліку онкологічних закладів у 2015 р. (рис. 2, табл. 2). В областях України показник простеженості контингентів хворих на РГЗ у 2015 р. був у межах від 30,8% в Одеській області до 100% — у Він­ницькій. У групі пацієнток із датою встановлення діагнозу РГЗ 1950–1999 рр. цей показник становив від 6,5% у Чернівецькій до 100% — у Хмельницькій та Вінницькій областях; виявлені у 2000–2014 рр. хворі на РГЗ мали рівень простеженості від 16,8% у Чернівецькій до 100% — у Вінницькій області.

Рис. 2. Рівень простеженості у 2015 р. контингентів хворих зі ЗН грудної залози залежно від року встановлення діагнозу, %

Таблиця 2. Рівень простеженості у 2015 р. контингентів хворих зі ЗН грудної залози, %.

Таким чином, з’ясовано, що у 2015 р. життєвий статус хворих на РГЗ зі встановленим у 1950–1999 рр. діагнозом був відомий лише у 44,8% випадків; навіть у пацієнток пізнішого періоду діагностування захворювання (2000–2014 рр.) показник простеженості не перевищував 52,3%. Однак у 7 областях України зазначений показник у когорті хворих із діагнозом 1950–1999 рр. сягав лише 6,5–16,8%, у 6 областях рівень простеженості пацієнток з діагнозом, датованим 2000–2014 рр., не досягав 30%.

Низький рівень охоплення диспансерним спостереженням хворих онкологічного профілю свідчить про необхідність ретельної ревізії контингентів пацієнтів з метою встановлення реальної картини розповсюдженості ЗН в популяції України для визначення обсягів матеріально-технічного забезпечення організації медичної допомоги населенню.

У загальній структурі контингентів зі встановленням діагнозу у 2015 р. хворі на рак жіночих статевих органів (РЖСО) становили 16,7% (див. рис. 1). Серед них найбільшу питому вагу мали пацієнтки зі ЗН тіла матки (С54) — 46,2%, шийки матки (С53) — 33,0%; яєчника (С56) — 17,0% (табл. 3). Серед контингентів хворих на РЖСО переважали пацієнтки, діагноз у яких встановлено у 2000–2014 рр., — 75,8%, і решту становили пацієнтки з датою діагностування хвороби 1950–1999 рр. — 24,2%.

Таблиця 3. Контингенти хворих зі ЗН жіночих статевих органів (1950–2015 рр. встановлення діагнозу), n

Рівень простеженості цієї когорти хворих у цілому (діагноз РЖСО 1950–2015 рр.) сягав 55,7%, в тому числі у пацієнток зі ЗН тіла (С54) та шийки (С53) матки він становив 48,2 та 50,3% відповідно, а простеженість хворих зі ЗН яєчника (С56) та вульви (С51) — 48,9 та 44,0% відповідно (табл. 4). У когорті жінок з діагнозом РЖСО 1950–1999 рр. цей показник в середньому не перевищував 41,3%, тобто майже 60,0% цих хворих не були охоплені заходами диспансеризації, і відомостей про їхній життєвий статус у 2015 р. немає. Найнижчі рівні простеженості зареєстровано у пацієнток зі ЗН вульви (С51) — 34,7% та яєчника (С56) — 39,2%; у найбільших за чисельністю групах — ЗН тіла (С54) та шийки матки (С53) — рівні простеженості не перевищували 41,1 та 42,3% відповідно.

Таблиця 4. Рівень простеженості контингентів хворих зі ЗН жіночих статевих органів залежно від року встановлення діагнозу, %

У розрізі областей показник простеженості контингентів хворих на РЖСО (1950–2015 рр.) коливався у діапазоні від 22% у Чернівецькій до 100% — у Вінницькій області (рис. 3, табл. 5). У Житомирській, Рівненській, Черкаській, Херсонській, Полтавській, Тернопільській, Миколаївській, Одеській областях контингенти були простежені менше ніж на 50%. Рівень простеженості хворих, діагноз у яких встановлено в минулому сторіччі (1950–1999 рр.), коливався в межах 2,6–100,0%. Найвищі значення показника простеженості зареєстровано у 8 областях — Сумській, Кіровоградській, Волинській, Хмельницькій та Вінницькій. Найнижчі рівні простеженості (менше 20%) зафіксовано в Чернівецькій, Одеській, Тернопільській та Миколаївській областях. Варто зазначити, що охоплення диспансерним спостереженням хворих на РЖСО у більшості регіонів України практично не залежить від року встановлення діагнозу.

Таблиця 5. Рівень простеженості контингентів хворих зі ЗН жіночих статевих органів залежно від адміністративної території, %

Рис. 3. Рівень простеженості у 2015 р. контингентів хворих зі ЗН жіночих статевих органів залежно від року встановлення діагнозу, %

Проведено також вивчення вікової структури хворих на РЖСО, які перебувають на обліку онкологічних закладів України. Встановлено, що у складі контингентів є 700 пацієнток із РГЗ та 995 — із РЖСО віком 100 років та більше, при цьому 17,2 та 22,4% з них відповідно мають у 2015 р. помітку «перебуває під спостереженням» (табл. 6). Вікова група 85–95 років налічувала 10 827 хворих на РГЗ та 12 258 — на РЖСО, при цьому 38,6–34,1% із них мали у базі даних відмітку «перебуває під спостереженням». У наступній віковій категорії (75–84 роки) на обліку перебували 36 102 пацієнтки із РГЗ та 37 250 хворих на РЖСО з рівнем простеженості 51,1 та 45,4% відповідно. Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, цей факт породжує сумніви у достовірності отриманої інформації.

Таблиця 6. Розподіл контингентів хворих та рівень простеженості у 2015 р. за роком народження пацієнток

Найчисельнішими серед контингентів були групи пацієнток віком 65–74 та 55–64 років, які включали 92 562 хворих на РГЗ та 97 820 пацієнток із РЖСО та мали найвищі показники простеженості — 53,9 та 62,4% відповідно. У молодших вікових групах (35–54 роки) рівень простеженості хворих був у межах 66,5–76,8%. Простеженість пацієнток наймолодших вікових груп (15–34 роки) перевищує 80,0% при РГЗ та 70,8% — при РЖСО.

Таким чином, вивчення стану диспансерного спостереження хворих на рак жіночих репродуктивних органів свідчить про значні недоліки в організації цього процесу та його відображенні у базі даних НКР. Для об’єктивізації стану диспансеризації досліджуваної категорії пацієнтів необхідно в канцер-реєстрах усіх рівнів провести ревізію контингентів та змінити статус хворого на дійсний в поточному році, тобто позбавитися «мертвих душ», за рахунок яких штучно завищується чисельність пацієнтів онкологічного профілю, що перебувають на обліку, та спотворюється інформація про онкоепідеміологічну ситуацію в країні.

В умовах дефіциту фінансових ресурсів у галузі охорони здоров’я достовірна інформація про стан ураження ЗН населення як України в цілому, так і окремих адміністративних територій має не лише медико-соціальне, але й економічне значення.

Адреса:
Федоренко Зоя Павлівна
03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43
Національний інститут раку
Відділення епідеміології раку
з Національним канцер-реєстром
Тел.: (044) 257-76-14,
E-mail: root@ucr.kiev.ua

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code