Проведено дослідження динаміки онкоепідеміологічного процесу в Україні з метою виявлення особливостей його розвитку в міській та сільській популяції за статево-віковими ознаками. Показники захворюваності на рак обраховано на персоніфікованій інформації Національного канцер-реєстру України із застосуванням методів дескриптивної епідеміології, медичної та математичної статистики. Проведено дослідження 825 тис. випадків раку, зареєстрованого в Україні у 2002–2007 рр., та ретроспективних даних про захворюваність у 1969–1972 рр. Встановлено, що онкологічна захворюваність населення України зберігає сталу тенденцію до зростання з переважанням показників у міській популяції. Провідні місця в захворюваності чоловічого населення належать раку легені та сечостатевої системи, жіночої — молочної залози та репродуктивної сфери. Результати дослідження науково обґрунтовують пріоритети в організації протиракової боротьби в Україні з урахуванням соціально-економічної та гендерної приналежності населення.

Вступ

Розробка заходів соціально-економічного характеру, визначення політики держави в реформуванні галузі охорони здоров’я мають базуватися на достовірній інформації про розповсюдженість раку та вивченні стану медико-технічного та кадрового забезпечення онкологічних закладів.

Онкологічна допомога — багаторівневий процес, який визначається низкою особливостей медико-біологічного та соціально-економічного характеру. При цьому визначальне значення мають демографічні особливості, структура захворюваності та смертності, розвиток інфраструктури закладів охорони здоров’я, доступність медичної допомоги. Суттєвий вплив на організацію медичної допомоги мають значні демографічні зміни у складі населення України, які полягають у збільшенні питомої ваги міського населення та постарінні популяції в цілому. Така ситуація суттєво збільшує кількість хронічних захворювань, в тому числі онкологічних, що притаманне населенню старших вікових груп.

За останні 30 років дослідження розвитку онкоепідеміологічних процесів в України залежно від популяційної приналежності (місто — село) не проводились, інформація про стан ураження злоякісними новоутвореннями (ЗН) міського та сільського населення окремо в науковій літературі та офіційній статистиці відсутня [1–3]. Між тим, завдяки масштабній урбанізації суттєво збільшилась питома вага міського населення України (67,8%). Процес урбанізації зумовив зміни в соціальній і економічній структурі, демографічних показниках, змінив майже всі компоненти довкілля — атмосферу, рослинність, рельєф, гідрографічну мережу, підземні води, ґрунти і навіть клімат. Вплив міста на надра поширюється на глибину до 8 тис. м, змінюються хімічний склад підземних вод, при цьому зміни одних природних факторів безумовно викликають зміни інших. В містах змінюються гравітаційні, термічні, електромагнітні та інші фізичні поля землі – в цих умовах зростає вплив інтенсивних змін довкілля на стан здоров’я населення та виникнення захворювань, зокрема хронічних неспецифічних процесів. Соціально-економічні особливості міста зумовлюють професійну структуру населення, його статево-вікову характеристику, що відображається як на рівні, так і на структурі захворюваності та смертності від окремих форм раку.

Як зазначено вище, розробка заходів соціально-економічного характеру, визначення політики держави в реформуванні галузі охорони здоров’я мають базуватися на достовірній інформації про розповсюдженість раку серед мешканців міста і села. При цьому вирішальне значення мають демографічні особливості, структура захворюваності, доступність медичної допомоги. Суттєву роль у розвитку онкоепідеміологічного процесу в популяції України відіграють значні демографічні зміни у складі населення за рахунок збільшення питомої ваги осіб похилого та старечого віку, що особливо притаманне для сільської місцевості. Таке становище не лише зменшує трудовий та репродуктивний потенціал населення, але й суттєво збільшує кількість хронічних захворювань, в тому числі онкологічних, що притаманне населенню старших вікових груп.

Дослідження, проведені наприкінці 70-х років ХХ ст. показали, що структура захворюваності на ЗН міського населення України відрізнялась від такої для сільського населення. Переважна кількість нозологічних форм злоякісних пухлин частіше виявлялася серед міського населення. Темпи приросту захворюваності на рак мешканців міст були значно вищі порівняно з такими у мешканців села (у 2–5 разів). Особливі відмінності спостерігалися при ЗН репродуктивних органів у жінок [4–11].

Матеріали та методи дослідження

Вивчення рівня ураження населення ЗН проводилося на основі бази даних Національного канцер-реєстру України із застосуванням методів дескриптивної епідеміології, медичної та математичної статистики. Проведено дослідження персоніфікованої інформації про 825 тис. випадків ЗН, зареєстрованих в Україні у 2002–2007 рр. та ретроспективних даних про захворюваність у 1969–1972 рр.

Результати дослідження

Вивчення розвитку онкоепідеміологічного процесу в Україні починалося з аналізу демографічної ситуації, яка суттєво впливає на рівень і структуру захворюваності на рак. Встановлено, що внаслідок інтенсивної урбанізації питома вага міського населення зросла до 68% при зменшенні питомої ваги сільського населення в загальній демографічній структурі до 32% (рис. 1). Коефіцієнт співвідношення кількості міського населення до сільського в Україні становить 2,4 і лише у 7 областях він

Рис. 1

Рис. 1. Демографічна структура населення України за регіонами

Вивчено динамічні зміни у статево-віковому складі міського та сільського населення як один із чинників, що безпосередньо впливають на рівень онкологічної захворюваності. Серед чоловічого населення як сільської, так і міської місцевості кількість дітей та підлітків віком 0–19 років зменшилася майже вдвічі і становить 25,5–22,4% загальної кількості чоловіків порівняно з 1968 р. (рис. 2), майже в 2 рази збільшилася кількість осіб пенсійного віку.

Аналіз змін вікового складу жіночого населення показав, що в 1968 р. найбільшу питому вагу в демографічній структурі (30,2%) мало дитяче населення як свідчення високого природного приросту в ті роки (див. рис. 2). Проте за 40 років демографічна ситуація суттєво змінилася і природний приріст населення в 2007 р. мав від’ємне значення, що відбулося за рахунок суттєвого зменшення в структурі питомої ваги дитячого населення на 14,8% та збільшення частки осіб похилого та старечого віку на 10% (див. рис. 2, рис. 3).

Рис. 2

Рис. 2. Демографічна структура чоловічого населення України в 1968–2007 рр.

Рис. 3

Рис. 3. Демографічна структура жіночого населення України в 1968–2007 рр.

Встановлено, що питома вага осіб старших вікових груп жіночої популяції перевищує у 1,5 раза чоловічу, що є наслідком високої смертності чоловічого населення України.

Особливої уваги заслуговує збільшення питомої ваги осіб похилого віку в демографічній структурі, які належать до груп ризику захворюваності на ЗН, що необхідно враховувати при проведенні заходів профілактики, діагностики та диспансерного нагляду.

Таким чином, аналіз демографічної ситуації в України свідчить про суттєвий внесок сільського населення у форму­вання демографічної структури населення країни. У зв’язку з цим залишається актуальною вирішення проблем соціального забезпечення та поліпшення медичного обслуговування мешканців села, які значною мірою забезпечують відтворення трудового потенціалу та збереження репродуктивного здоров’я населення України.

Вивчення захворюваності на ЗН проводилося за два періоди — 1969–1972 рр. та 2002–2007 рр., що дозволило з найбільшою вірогідністю охарактеризувати динамічні моделі захворюваності на рак за статтю, окремими нозологічними формами пухлин та групами органів. Встановлено, що динаміка захворюваності на ЗН міського чоловічого населення мала стійку тенденцію до зростання в усіх групах органів, окрім губи та шлунка (табл. 1). Встановлено, що рівень захворюваності на ЗН зріс від 183,4 до 366,5 на 100 тис. населення, тобто на 99,8%, при щорічному прирості 2,9%. Найбільші темпи приросту захворюваності зареєстровано при колоректальному раку — >10,0% щорічно, злоякісній меланомі шкіри — 14,1% щорічно. Відбулось інтенсивне зростання захворюваності на ЗН сечостатевих органів — від 4,6% щорічно при ЗН сечового міхура до 14,0% при ЗН нирки. Зареєстровано зростання захворюваності на рак головного мозку — на 5,1% щорічно. Приріст захворюваності на ЗН лімфатичної та кровотворної тканини був менш вираженим і не перевищував 3,2% щорічно.

Проаналізовано динаміку захворюваності на ЗН чоловічого сільського населення за аналогічний період. Встановлено, що рівень захворюваності на ЗН зріс від 191,0 до 364,0 на 100 тис. населення, тобто на 90,6%, при щорічному прирості 2,7% (табл. 2). Зареєстровано зниження захворюваності на ЗН губи, ротової порожнини та шлунка (0,2–1,6% щорічно). Найбільшим приростом характеризувалися ЗН прямої кишки — 252,1% (7,4% щорічно); ободової кишки — 308,1% (9,1% щорічно); підшлункової залози — 147,9% (4,4% щорічно). Зареєстровано зростання захворюваності на рак головного мозку на 2,7% щорічно. Приріст захворюваності на ЗН лімфатичної та кровотворної тканини був менш вираженим та не перевищував 2,7% щорічно.

За 35 років відбулися суттєві зміни у структурі захворюваності на ЗН міського чоловічого населення за рахунок різних темпів приросту показників (табл. 3). Найбільш виражений перерозподіл рангових місць виявлено при ЗН ободової кишки, які перемістились з 11-го на 5-те місце у структурі, ротової порожнини — з 14-го на 8-ме місце, нирки — з 15-го на 9-те, прямої кишки — з 10-го на 6-те, передміхурової залози — з 7-го на 4-те, головного мозку — з 17-го на 14-те, меланомі шкіри — з 19-го на 15-те місце. Залишається пріоритетною захворюваність на рак легені, шлунка та шкіри, але якщо у 1969–1972 рр. на ці локалізації припадало 56,3% усіх ЗН, то в 2002–2007 рр. їх питома вага знизилася до 39,2% за рахунок стрімкого зростання захворюваності на колоректальний рак та злоякісні пухлини передміхурової залози і сечового міхура — 25,4%.

У структурі захворюваності на ЗН сільського чоловічого населення України також відбулися суттєві зміни (табл. 4). У 1969–1972 рр. перші 5 рангових місць у структурі належали ЗН шлунка (23,5%), легені (20,9%), шкіри (10,7%), губи та сечового міхура (по 9,4%). У 2002–2007 рр. відбувся перерозподіл рангових місць, а саме: 1-ше місце у структурі посіли ЗН легені (21,2%), 2-ге — шлунка (10,4%), 3-тє — шкіри (8,0%), 4-те — передміхурової залози (7,0%), 5-те — сечового міхура (5,4%). Для цієї категорії хворих залишається пріоритетною захворюваність на рак легені, шлунка та шкіри, але якщо в 1969–1972 рр. на ці локалізації припадало 55,1%, то у 2002–2007 рр. їх питома вага зменшилася до 40,3% за рахунок стрімкого зростання захворюваності на ЗН передміхурової залози, ротової порожнини та на колоректальний рак — 20,9%.

За досліджуваний період захворюваність на ЗН жіночого міського населення України зросла у 1,8 раза та досягла 347,2 на 100 тис. населення, щорічний приріст захворюваності становив 2,3% (табл. 5).

Відбулося зростання рівня захворюваності на ЗН в усіх нозологічних формах раку, окрім шлунка та шийки матки. Найбільші темпи приросту захворюваності зареєстровано при ЗН щитовидної залози — у 6,4 раза (16,0% щорічно); меланомі шкіри — у 6 разів (14,7% щорічно); нирки — у 4,1 раза (9,1% щорічно); ободової кишки — у 3,5 раза (7,2% щорічно); тіла матки — у 3,2 раза (6,4% щорічно) та молочної залози — у 2,7 раза (4,9% щорічно). При гемобластозах найбільш інтенсивно зростали показники захворюваності на неходжкінські лімфоми — у 2,1 раза (3,3% щорічно).

Захворюваність на ЗН жіночого сільського населення України зростала менш інтенсивно, ніж міського, і досягла у 2002–2007 рр. 270,8 на 100 тис. населення, тобто підвищилася в 1,5 раза (1,5% щорічно) (табл. 6).

Зростання захворюваності на ЗН виявлено при всіх нозологічних формах раку, окрім шлунка, печінки та шийки матки. Максимальне підвищення показників спостерігалося при ЗН щитовидної залози — у 4,9 раза (11,5% щорічно); молочної залози — у 2,4 раза (4,0% щорічно); тіла матки — у 2,8 раза (5,1% щорічно); ободової кишки — у 3,0 рази (5,9% щорічно).

Відбулися зміни у структурі захворюваності на ЗН як міського, так і сільського жіночого населення (табл. 7, 8). З даних очевидно, що у структурі захворюваності жіночої міської популяції у 1969–1972 рр. провідні місця належали ЗН шкіри, шлунка, молочної залози, шийки матки та легені — 62,0%. За наступні 35 років відбулися зміни як в ранговій структурі, так і в питомій вазі окремих нозологічних форм пухлин. Перші 5 місць посіли ЗН молочної залози, шкіри, тіла матки, ободової кишки та шлунка — 54,8%. Особливо слід підкреслити, що за означений період у структурі захворюваності суттєво зросла питома вага ЗН щитовидної залози (з 0,7 до 2,6%), меланома шкіри (з 0,6 до 1,9%), прямої кишки (з 3,5 до 5,2%). Зменшилася у 2,5 раза частка ЗН шлунка, легені та шийки матки.

У структурі захворюваності жіночої сільської популяції у 1969–1972 рр. провідні місця належали ЗН шийки матки, шлунка, шкіри, молочної залози та легені — 63,6%. За наступні 35 років на перші місця перемістилися ЗН молочної залози, шкіри, шлунка та генітальний рак — 57,5%. Також суттєво зросла питома вага раку нирки, щитовидної залози та меланома шкіри (у 2–3 рази).

Висновки

Виявлено відмінність у розвитку онкоепідеміологічних процесів у міській та сільській популяціях України за останні 35 років.

Урбанізація спричинила значні міграційні процеси та перерозподіл у соціальній структурі населення — збільшення до 68% чисельності міської популяції, що відображається на рівні та структурі онкологічної захворюваності.

Встановлено, що зростання захворюваності на рак значною мірою зумовлене особливостями демографічної структури Украї­ни — суттєвим постарінням населення.

Захворюваність на ЗН чоловічого міського населення перевищувала таку серед сільського, перш за все, за рахунок колоректального раку та новоутворень сечостатевої системи. Проте пріоритетними у структурі обох груп населення залишаються ЗН легені, шлунка, шкіри та передміхурової залози.

Усі показники захворюваності на рак жіночого міського населення стабільно перевищували такі у сільській популяції, що особливо виражене в останнє десятиріччя. Найбільше переважання у структурі жіночої захворюваності міста порівняно з селом належить ЗН молочної залози, тіла матки, яєчника та колоректальному раку і лише ЗН шийки матки більш поширені у мешканок села.

Результати дослідження науково обґрунтовують пріоритети в організації протиракової боротьби в Україні з урахуванням соціально-економічної та гендерної приналежності населення.

Література

• 1. Статистичний щорічник України за 2006 рік (2007) Консультант, Київ, 552 с.
• 5. Присяжнюк А.Е., Федоренко З.П., Мищенко А.Н. (1980) Организация онкологической помощи сельскому населению. Здоров’я, Киев, 150 с.
• 10. Контроль качества онкологической помощи населению с использованием современных информационных систем (2005) Пособие для врачей. В.М. Мерабишвили, В.В. Старинский (ред.). Санкт-Петербург, 61 с.
• 20. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2005–2006 роки (2007) Київ, 307 с.
• 25. Олійниченко Г.П., Войтко О.В., Савчук С.А. (2006) Реорганізація роботи онкологічної служби Києва. Зб. матеріалів ХI З’їзду онкологів України, Київ, с. 11.
• 32. Мерабишвили В.М. (2007) Онкологическая служба в Санкт-Петербурге и районах города в 2006 году. Ежегодник Популяционного ракового регистра, Санкт-Петербург, 131 с.
• 40. Здоров’я сільських мешканців та фактори, що його зумовлюють (2003) Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України, 4: 35–41.
• 47. Грузєва Т.О. (2003) Сучасні особливості та тенденції стану здоров’я сільського населення. Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України, 2: 21–29.
• 54. Слабкий Г.О. (2000) До питання реформування стаціонарної медичної допомоги населенню великого міста. Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я, 3: 45–48.
• 61. Медико-социальные аспекты здоровья населения (2004) Э. Васкес, Д. Кресный (ред.) Издательство Европейского университета, Киев, 490 с.
• 67. Москаленко В.Ф. (2008) До проблеми побудови оптимальної моделі системи охорони здоров’я. Главный врач, 2(82): 3–16.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code