Вступ

Суттєвий внесок у погіршення екологічної ситуації в Україні зробили наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), що призвели до радіаційного забруднення території більшості областей. В Україні залишається високим рівень загальної смертності, основними причинами якої є хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення (ЗН), на які припадає 75% у її структурі. У попередніх дослідженнях було детально проаналізовано рівень захворюваності на ЗН травного каналу населення України загалом та контамінованих територій зокрема, проте рівень смертності від ЗН залишався недосліджуваним. Однак аналіз смертності від раку в популяції України сприяє оцінці впливу радіаційного фактора на інтенсивність перебігу онкологічних захворювань, з одного боку, та якості онкологічної допомоги населенню територій, які зазнали впливу радіації, з іншого.

Матеріали та методи дослідження

Проведено вивчення динамічних моделей смертності від раку травного каналу (стравоходу, шлунка, ободової та прямої кишки) за 36-річний період — з 1976 по 2011 р. — для населення України в цілому та областей, які зазнали найбільшого впливу наслідків аварії на ЧАЕС, — Вінницької, Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської. Дослідження проведено на основі персоніфікованої інформації бази даних Національного канцер-реєстру України, також залучено офіційні статистичні матеріали МОЗ України (форма № 6), які були перевірені на пов­ноту та якість під час статистичних ревізій в регіонах. Показники смертності обчислювали сумарно на все населення без гендерної диференціації, що зумовлено особливостями подання офіційної статистичної інформації у 1976–1997 рр. Дослідження проводили з використанням сучасних методів статистичного аналізу, прийнятих в онкології та дескриптивній епідеміології. На основі принципів і методів медичної інформатики виконано контроль якості первинної інформації в базі даних реєстрів.

Результати дослідження

Вивчення кількісних та якісних змін у рівні смертності населення від ЗН проводили на основі даних популяції Україні загалом та областей радіаційного конт­ролю, населення яких має офіційний статус постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії. Якість та режим харчування, вживання забруднених радіонуклідами продуктів на фоні зловживання курінням, алкоголем зумовили особливості розвитку онкоепідеміологічного процесу при захворюваності та смертності від ЗН органів травного каналу.

Встановлено, що у структурі смертності від раку як у 1986 р., так й у 2011 р., питома вага органів травлення становить 29,6 та 30,8% відповідно, тобто смерть кожного третього хворого зумовлена даною патологією. В областях радіаційного конт­ролю питома вага смертності від ЗН стравоходу та шлунка дещо вища, ніж у цілому по Україні (рис. 1).

Рис. 1. Структура смертності від ЗН населення України та контамінованих областей у 1986 та 2011 р.

Рис. 2. Динаміка смертності від ЗН стра­воходу, 1976–2011 рр.

Рис. 3. Приріст смертності від ЗН стравоходу, %

Смертність від раку стравоходу чоловічого населення у 1976 р. перевищувала середньоукраїнське значення лише у Він­ницькій області; у 1986 р. середньоукраїнське значення не було перевищено лише у Волинській та Рівненській областях; у 1996 р. ця тенденція зберігалася, а у 2011 р. на всіх контамінованих територіях смертність від ЗН стравоходу перевищувала таку загалом по Україні, крім Волинської області (табл. 1, рис. 2, 3). За 25 років, які пройшли після аварії, зниження смертності від ЗН стравоходу зареєстровано в Україні в цілому, а також у Вінницькій, Київській та Чернігівській областях, при цьому його темпи перевищують середньоукраїнське значення. В інших досліджуваних регіонах відбулося підвищення даного показника від 5,6% у Київській області до 128,6% — у Рівненській. Порівнюючи два інтервали спостереження — 1986–1996 рр. та 1996–2011 рр., встановлено, що на першому інтервалі в усіх досліджуваних регіонах спостерігався приріст показника смертності від ЗН стравоходу, крім Вінницької та Київської областей, при цьому темпи зростання смертності від раку стравоходу на контамінованих територіях у 2–2,3 раза перевищували середньоукраїнський показник, а на другому інтервалі простежується інтенсивне падіння рівня смертності від раку стравоходу в усіх досліджуваних областях, окрім Рівненської, в якій рівень смертності зріс на 65,5%.

Таблиця 1. Динаміка смертності від ЗН стравоходу

Смертність від ЗН шлунка стабільно посідає друге рангове місце у загальній структурі смертності населення України. Порівнюючи грубий показник смертності від раку шлунка в досліджуваних регіонах, встановлено, що у 1976 р. середньоукраїнський рівень становив 30,8 на 100 тис. населення, перевищення якого відзначали у Житомирській, Київській та Чернігівській областях; у 1986 р. середньоукраїнське значення було перевищено у тих самих областях; у 1996 р. — в усіх областях, окрім Волинської; у 2011 р. — у Вінницькій, Київській та Чернігівській областях (табл. 2, рис. 4, 5).

Таблиця 2. Динаміка смертності від ЗН шлунка

Рис. 4. Динаміка смертності від ЗН шлунка, 1976–2011 рр.

Рис. 5. Приріст смертності від ЗН шлунка, %

На інтервалі 1976–1986 рр. показник смертності від раку шлунка майже не змінювався. У подальшому за 1986–2011 рр. зниження смертності від ЗН шлунка зареєстровано в усіх досліджуваних областях, при цьому його темпи перевищують середньоукраїнське значення лише у Житомирській і Київській областях. Порівнюючи два інтервали спостереження — 1986–1996 рр. та 1996–2011 рр., встановлено, що у Рівненській та Чернігівській областях спочатку зареєстровано приріст смертності від раку шлунка, а на другому інтервалі простежується прискорення інтенсивності зниження рівня смертності від раку шлунка у всіх областях — 23,9–44,7%.

Смертність від раку ободової кишки населення України та радіаційно забруднених територій зберігає тенденцію до зростання, проте її значення не перевищує середньоукраїнський рівень на всьому інтервалі дослідження (табл. 3, рис. 6, 7).

Таблиця 3. Динаміка смертності від ЗН ободової кишки

Рис. 6. Динаміка смертності від ЗН ободової кишки, 1976–2011 рр.

Рис. 7. Приріст смертності від ЗН ободової кишки, %

Приріст показника смертності від ЗН ободової кишки за 1976–1986 рр. становив 55,1% в Україні, а на контамінованих територіях — від 30 до 108,6%; за 1986–2011 рр. в Україні цей показник зріс на 51,7%, на контамінованих територіях, окрім Київської області, приріст показника був більш інтенсивним — від 72,3% у Вінницькій до 88,9% у Чернігівській області. Зазначимо, що найвищі темпи приросту смертності від раку ободової кишки населення контамінованих територій зареєстровано у перші 10 років після аварії на ЧАЕС, в окремих областях перевищували 85%. Надалі в період 1996–2011 рр. темпи приросту показника зменшилися, а в Київській та Рівненській областях відзначали зниження показника.

Смертність від ЗН прямої кишки характеризується стабільним зростанням показника в Україні в цілому, проте на контамінованих територіях простежуються різні темпи її приросту (табл. 4, рис. 8, 9). У 1976 р. у жодній з досліджуваних областей не зареєстровано перевищення середньоукраїнського рівня смертності від ЗН прямої кишки. У 1986 р. перевищення середньоукраїнського рівня смертності відзначали у Житомирській, Київській та Чернігівській областях, а у 2011 р. — у Він­ницькій та Житомирській.

Таблиця 4. Динаміка смертності від ЗН прямої кишки

Рис. 8. Динаміка смертності від ЗН прямої кишки, 1976–2011 рр.

Рис. 9. Приріст смертності від ЗН прямої кишки, %

Спостерігалося зростання показника смертності від раку прямої кишки за 1976–1986 рр. в Україні в цілому на 59,4%, в досліджуваних областях — від 42,6 до 108,9%. На інтервалі 1986–2011 рр. приріст показника зареєстровано у Вінницькій та Рівненській областях — смертність у 3,0–3,6 раза вища за середньоукраїнські значення, а у Волинській області зазначено зниження показника.

Вивчення організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН органів травлення проведено за основними показниками, які характеризують його стан: занедбаність ЗН, летальність до року, охоплення спеціальним лікуванням та співвідношення показника смертності до захворюваності за 1986 та 2011 р. Встановлено, що питома вага захворювань, виявлених у IV стадії процесу, у 2011 р. зменшилася у 1,5–2 рази порівняно з 1986 р. Позитивні зрушення виявлено також у процесі охоплення хворих зі ЗН спеціальним лікуванням, показник якого при різних локалізаціях травного каналу зріс у 1,5–4 рази. При такому поліпшенні перелічених показників мало бути значне зниження летальності хворих хоча б упродовж першого року спостереження. Однак порівняння цього показника за 1986 та 2011 р. показало, що його значення при ЗН стравоходу загалом по Україні зросло на 3,2%, а в Чернігівській та Рівненській областях — на 21–27% (табл. 5). Майже не змінився показник летальності до року при ЗН шлунка в Україні в цілому, а в усіх досліджуваних областях, окрім Чернігівської, де він навіть зріс на 2–11% (табл. 6). Летальність до року хворих на колоректальний рак мала позитивну динаміку як в Україні в цілому, так і в областях зокрема (табл. 7, 8).

Таблиця 5. Показники організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН стравоходу

Таблиця 6. Показники організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН шлунка

Таблиця 7. Показники організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН ободової кишки

Таблиця 8. Показники організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН прямої кишки

Окремої уваги заслуговує співвідношення смертність/захворюваність, яке є опосередкованим критерієм якості медичної допомоги хворим зі ЗН. У ході проведених досліджень встановлено, що зазначений показник погіршився практично при всіх локалізаціях ЗН травного каналу. Найбільш катастрофічною є ситуація при ЗН стравоходу через 25 років після аварії на ЧАЕС, незважаючи на заходи, спрямовані на поліпшення стану охорони здоров’я в областях радіаційного контролю, показники ефективності онкологічної допомоги хворим не підвищилися — на кожні 100 нових випадків раку стравоходу реєструють 78 померлих від цієї патології. У Рівненській області цей показник перевищує 100%, тобто на 100 нових випадків раку стравоходу у 2011 р. припадає 107 зареєстрованих випадків смерті від цієї патології. Співвідношення смертність/­захворюваність при ЗН шлунка у 2011 р. в Україні в цілому становило 75,7%, а у Вінницькій, Волинській та Чернігівські областях перевищило 78%. Дещо поліпшилася ситуація при колоректальних ЗН як в Україні в цілому, так і на контамінованих територіях, окрім Житомирської та Волинської областей, в яких співвідношення показника смертність/захворюваність зросло на 12–18%.

Висновки

Аналіз смертності від ЗН травного каналу в Україні та радіаційно забруднених областях виявив значний вплив патології даної локалізації на структуру смертності від раку, оскільки її питома вага перевищує 30%. При зниженні загального показника смертності від раку в Україні виявлено, що смертність від колоректального раку стабільно зростає, при цьому темпи її приросту на контамінованих територіях вищі. Зареєстровано зниження показника смертності від ЗН шлунка в Україні та на досліджуваних територіях. Зменшення показника смертності від ЗН стравоходу зареєстровано в Україні в цілому, Вінницькій та Чернігівській областях, а на інших досліджуваних територіях цей показник зростав.

Серед показників організації онкологічної допомоги хворим зі ЗН травного каналу окремої уваги заслуговує дорічна летальність, яка залишається високою при всіх локалізаціях — від 30% при колоректальному раку до 70% при ЗН стравоходу. Упродовж всього досліджуваного періоду надзвичайно високим залишається співвідношення смертність/захворюваність, у 2011 р. цей показник практично перевищував 50–70% при різних локалізаціях ЗН. Таким чином, проведене дослідження свідчить про значні проблеми, пов’язані з організацією онкологічної допомоги хворим зі ЗН травного каналу, та необхідність вживання дієвих заходів, спрямованих на її поліпшення, як в Україні в цілому, так і в радіаційно забруднених областях.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code