Щодо питання про обсяг біопсії передміхурової залози

Довбиш І.М.1, Міщенко О.М.2, Губар А.О.3, Підгайний Ю.Л.1

Широке використання в клінічній практиці простатспецифічного антигену  у крові, що дозволяє запідозрити наявність раку передміхурової залози (РПЗ), зробило вкрай актуальною проблему верифікації цього діагнозу. Нині стандартною процедурою для підтвердження діагнозу РПЗ є біопсія під конт­ролем трансректального ультразвукового дослідження, яку виконують трансректально або трансперинеально.

Мета дослідження — покращити результати діагностики пухлинних захворювань передміхурової залози (ПЗ) за допомогою малоінвазивних діагностичних втручань.

Об’єктом роботи була 81 особа переважно у віці 53–76 років. Пацієнтам виконано такі діагностичні дослідження: пальцеве ректальне, трансректальне ультразвукове і комп’ютерну томографію ПЗ.

У ході обстеження виявлено: доброякісну гіперплазію ПЗ — у 57 (70,4%), хронічний простатит — 2 (2,5%), доброякісну гіперплазію ПЗ у поєднанні з хронічним простатитом — 5 (6,2%), РПЗ — 13 (16%), РПЗ у поєднанні з доброякісною гіперплазією ПЗ — 4 (4,9%) пацієнтів. За результатами проведених ультразвукового дослідження чи комп’ютерної томографії встановлено наявність у структурі ПЗ неоднорідних ділянок розміром більше 0,3–0,5 см, а також виявлено рівень простатспецифічного антигену ≥10 нг/л, що є підставою для проведення тонкоголкової біопсії. Результати цитологічного дослідження виявилися такими: у 17 пацієнтів встановлено РПЗ, причому в 6 випадках — високодиференційований, в 5 — помірнодиференційований, в 8 — низькодиференційований. У всіх випадках проведення пункцій серйозних ускладнень не відмічено.

Отримані під час дослідження результати не продемонстрували суттєвої залежності між об’ємом ПЗ та діагностичною цінністю біопсії з отриманням 12 зразків тканини. Наші дані не підтверджують необхідності застосування розширеної біопсії у пацієнтів із великим об’ємом ПЗ.

Підпишіться на нас у соціальних мережах:
Коментарів немає » Додати свій
Leave a comment