Злоякісні захворювання грудної залози, вперше виявлені під час вагітності

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.36553

Одержано 28.08.2026
Прийнято до друку 7.09.2026

ВСТУП

РГЗ, асоційований із вагітністю, визначається як новоутворення грудної залози, діагностоване під час вагітності або в 1-й рік після пологів [1]. Загалом РГЗ уражує близько 1 з 3000 вагітних (0,03–0,3%) і є 2-ю за поширеністю злоякісною пухлиною, що діагностується на тлі вагітності [1]. Середній вік жінок із РГЗ, вперше виявленим під час вагітності, становить від 32 до 38 років [2–4], лише у 6,5% усіх випадків РГЗ діагностують у жінок віком до 40 років [3]. Оскільки дедалі більше жінок відкладають народження першої дитини на пізніший період репродуктивного віку, а рівень РГЗ продовжує зростати, очікується, що підвищиться частота встановлення діагнозів РГЗ, асоційованого з вагітністю. У 2005 р., коли було зареєстровано 1-й випадок раку шийки матки під час вагітності, Міжнародне агентство з дослідження раку (International Agency for Research on Cancer — IARC) організувало Міжнародну мережу з питань раку, безпліддя та вагітності (International Network on Cancer, Infertility and Pregnancy — INCIP). Згідно з даними створеного міжнародного реєстру, частота раку, асоційованого з вагітністю, становить 70–140 випадків на 100 000 вагітностей. Щорічно реєструють 17–25 нових випадків онкопатології на 100 000 вагітностей [5]. Наразі учасниками INCIP є 25 країн, а медична допомога надається в 62 високопрофільних центрах [5].

Відділення оперативної гінекології як структурний підрозділ Державної установи «Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України» (ДУ «ВЦМД НАМН України») є єдиним структурним підрозділом в Україні, який вже понад 11 років успішно надає високоспеціалізовану мультидисциплінарну допомогу вагітним з онкологічними захворюваннями, вперше виявленими під час вагітності.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності відділення є надання високоспеціалізованої мультидисциплінарної допомоги вагітним із вперше виявленим РГЗ на тлі вагітності.

Згідно з даними реєстру відділення інноваційної хірургії і онкології ДУ «ВЦМД НАМН України», РГЗ посідає провідне місце у структурі онкологічних захворювань вагітних, що узгоджується із сучасними світовими епідеміологічними тенденціями. За період з 2014 р. комплексну допомогу надано 35 вагітним із вперше діагностованим РГЗ на тлі вагітності.

Відповідно до підтипів пацієнтки були розподілені наступним чином: люмінальний А HER2-негативний — 13 вагітних; люмінальний В HER2-негативний — 15 жінок; люмінальний В тип HER2-позитивний — 3 вагітні; тричі негативний — 4 пацієнтки.

ФАКТОРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ РГЗ, асоційованого з вагітністю

Беручи до уваги світову тенденцію, що жінки відкладають реалізацію репродуктивної функції на вік після 35 років, зростає кількість виявлення онкологічних захворювань, зокрема РГЗ, асоційованого з вагітністю. У жінок віком 30 років близько 33% випадків РГЗ можуть бути спричинені генетичними мутаціями (BRCA, PALB2) [6–9]. Усім пацієнткам, особ­ливо віком молодше 40 років, у яких діагностовано РГЗ, слід обов’язково запропонувати генетичне тестування на наявність BRCA1/2- та PALB2-мутацій.

За даними деяких авторів, існує підвищена захворюваність на естроген (ER)-негативний РГЗ під час вагітності, але ці дані можуть бути хибними через високий рівень циркулюючих естрогенів під час вагітності, що конкурують за рівень зв’язування з рецепторами естрогенів [7–8].

Наявність ущільнень та патологічних новоутворень у грудних залозах насамперед виявляють методом пальпації. Під час першого візиту до акушера-гінеколога з приводу вагітності необхідно провести ретельний огляд та пальпацію грудних залоз і заохочувати пацієнток продовжувати самообстеження протягом усієї вагітності. Більшість жінок із РГЗ, асоційованим з вагітністю, мають безболісну пухлину в грудних залозах або потовщення шкіри грудей [4]. Складність у діагностиці РГЗ, асоційованого з вагітністю, може бути зумовлена змінами структури цієї залози на тлі вагітності, а саме набряком та розвитком залозистої тканини.

Зміни грудних залоз можуть бути наступними:

• ущільнення в грудних залозах, навколо них або в аксилярних ділянках;
• зміна розміру або форми грудних залоз;
• зміни шкіри грудних залоз (потовщення у вигляді «апельсинової шкірки» (peau d’orange));
• втягнення частини соска або ареоли;
• патологічні виділення із соска, особливо якщо вони носять геморагічний характер.

Важливу роль у діагностиці РГЗ, асоційованого з вагітністю, відіграє ультразвукове дослідження (УЗД). Після виявлення підозрілого новоутворення УЗД грудних залоз може допомогти охарактеризувати пухлину та виявити будь-які ознаки, що викликають занепокоєння. Понад 80% новоутворень грудних залоз, які виявляються під час вагітності, мають доброякісний характер (лобулярна гіперплазія, фіброаденома, кістозна хвороба, галактоцеле, ліпома) [6]. УЗД є високоспецифічним методом у виявленні новоутворень у пацієнток з РГЗ, асоційованим із вагітністю [6]. У разі виявлення рідинного новоутворення проводиться тонкоголкова пункційна біопсія з подальшим цитологічним дослідженням аспіраційної рідини. У направленні на цитологічне дослідження обов’язково вказується, що матеріал взято від вагітної з відповідним терміном гестації, що допоможе цитологу надати коректне заключення. Якщо результати УЗД здаються підозрілими, виконується трепанобіопсія новоутворення та лімфатичних вузлів з метою патоморфологічного та імуногістохімічного дослідження.

Деякі дослідження [6–7] свідчать, що чутливість мамографії у виявленні РГЗ, асоційованого з вагітністю, становила лише 78% внаслідок збільшення маси залозистої тканини та набряку. Ми у своїй роботі керуємося рекомендаціями, які дозволяють проведення таких радіологічних досліджень після 22 тиж вагітності, як комп’ютерна томографія (КТ) органів грудної порожнини з контрастним підсиленням, що дозволяє оцінити поширення онкологічного процесу [10].

Рентгенографія грудної клітки вважається безпечною під час вагітності з відповідним екрануванням черевної порожнини для оцінки наявності метастазів у легенях [2, 10]. Вагітні з вперше виявленим РГЗ, які перебувають на лікуванні у відділенні оперативної гінекології, проходять комплексне обстеження, а саме КТ органів грудної порожнини з внутрішньовенним контрастним підсиленням, яке дозволяє оцінити не лише характер новоутворень грудної залози та наявність / відсутність вторинного ураження лімфатичних вузлів, а і стан легень, медіастинальних лімфатичних вузлів, наявність / відсутність ознак вторинної тромбоемболії легеневих судин. Метастази в печінку можна оцінити за допомогою УЗД, але більш інформативним є проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) органів черевної порожнини із контрастуванням у термін вагітності після 22 тиж [10]. Після встановлення діагнозу РГЗ важливо не відкладати спеціальне протипухлинне лікування. За даними медичної літератури, немає доказів того, що переривання вагітності в I або II триместр позитивно впливає на прогноз [5].

На щастя, РГЗ вкрай рідко виявляється в I триместр вагітності, коли єдиним варіантом лікування є хірургічне. Щодо хімієтерапевтичного лікування, то його проведення дозволено з 16–18-го до 34-го тижня вагітності [7], тому що не менше ніж 2 тиж потрібно на відновлення пацієнтки від токсичних проявів хімієтерапії перед плановим оперативним втручанням. У подальшому пацієнтки отримують хірургічне лікування, обсяг якого визначається в кожному конкретному випадку окремо. Можливі декілька варіантів послідовності оперативного лікування РГЗ, асоційованого з вагітністю: спочатку — операція на грудній залозі, потім — розродження; можливий також варіант пологорозродження першим етапом із подальшим оперативним лікуванням РГЗ, асоційованого з вагітністю, через 14 днів після пологів. У кожному конкретному випадку рішення ухвалюється індивідуально та залежить від імуногістохімічного типу РГЗ, стадії захворювання та терміну вагітності. Після пологів усім пацієнткам обов’язково пригнічується лактація. Хімієтерапевтичне лікування можливо продовжити (за необхідністю) через 14 днів після пологів. Також з цього моменту дозволеним є використання інших методів спеціального системного лікування: ендокринна, імуно- та таргетна терапія у разі наявності клінічних показань. Ризик хірургічного втручання щодо розвитку плода пов’язаний із застосуванням загальної анестезії, що підвищує ризик спонтанного аборту в I триместр [7, 11]. У пацієнток, які отримували лікування у відділенні оперативної гінекології ДУ «ВЦМД НАМН України», завдяки впровадженню розроблених рекомендацій із ведення вагітності в перед- та післяопераційний період у жодному випадку не було зафіксовано мимовільного переривання вагітності, ані в І, ані в ІІ триместр.

У жінок, які отримували комбіноване лікування в нашому відділенні, передбачуваний обсяг оперативного втручання, а також тактика системного лікування визначалися в кожному конкретному випадку індивідуально рішенням мультидисциплінарного консиліуму у складі хірурга-онколога, клінічного онколога, радіаційного онколога, акушера-гінеколога та неонатолога.

Променева терапія протипоказана під час вагітності через підвищений ризик вад розвитку плода та пов’язану з цим затримку нейрокогнітивного розвитку [12].

Принципи проведення хімієтерапії у вагітних із РГЗ практично не відрізняються від таких у невагітних [7, 11]. Цитостатична терапія є абсолютно протипоказаною в I триместр вагітності через ризик тератогенності під час органогенезу. Більшість хімієтерапевтичних засобів, включно з таксанами та антрациклінами, безпечні для застосування протягом II та III триместрів [11, 13, 14]. Потенційні ризики при проведенні хімієтерапевтичного лікування включають затримку внутрішньоутробного росту плода, можливі передчасні пологи. Пацієнтки, які отримували неоад’ювантну поліхімієтерапію (НАПХТ) або ад’ювантну поліхімієтерапію (АПХТ) у відділенні, завершували лікування до 34-го тижня вагітності з метою уникнення розвитку ускладнень, першочергово нейтропенії, і повного відновлення кісткового мозку матері до 37-го тижня вагітності. Не було зафіксовано випадків затримки внутрішньоутробного росту плода та передчасних пологів у групі пацієнток, яким допомога надавалась у відділенні.

Деякі цитостатики, як-от метотрексат, а також таргетна та ендокринна терапія (трастузумаб, тамоксифен) протипоказані під час вагітності. Застосування метотрексату пов’язане з вадами розвитку центральної нервової системи, скелета, шлунково-кишкового тракту та серця і навіть внутрішньо­утробною смертю [15]. Повідомлялося про безводдя, або відсутність амніотичної рідини, у пацієнток, які проходили лікування трастузумабом [16]. Тамоксифен асоціюється зі спонтанними абортами, затримкою росту, передчасними пологами та аномаліями статевих шляхів, подібними до тих, що відмічаються при впливі діетилстильбестролу [17].

Декілька допоміжних препаратів, які застосовують для зменшення вираженості побічних ефектів хімієтерапії, виявилися безпечними під час вагітності. Було доведено, що гранулоцитарні колонієстимулювальні фактори є безпечними під час вагітності [2]. Ондансетрон не був пов’язаний з будь-якою токсичністю розвитку плода та також вважається безпечним під час вагітності [11]. У I триместр кортикостероїди асоціювалися з підвищенням частоти розщілини піднебіння; однак у II і III триместр вони вважаються безпечними [2, 11].

КОНТРОЛЬ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО СТАНУ ПЛОДа

Ризики внутрішньоутробного впливу хімієтерапії на плід включають затримку внутрішньоутробного росту, передчасні пологи, низьку масу тіла при народженні та транзиторну лейкопенію [5]. Ми рекомендуємо проведення УЗД перед кожним циклом хімієтерапії з обов’язковим доплерівським кортируванням, оцінкою біофізичного профілю та кількості амніотичної рідини, щоб попередити розвиток синдрому затримки росту плода.

Наразі у світовій медичній літературі немає зареєстрованих випадків метастазів РГЗ у плода. Були відзначені окремі повідом­лення про метастази в плаценту [5], у зв’язку з чим рекомендується відправити її на патологоанатомічне дослідження після пологів. При патогістологічному дослідженні плацент пацієнток із вперше виявленим РГЗ, асоційованим з вагітністю, які отримували спеціальне лікування в нашому відділенні, не виявлено відхилень у структурі та функції плацентарного комплексу.

Згідно з даними досліджень, діти вагітних із РГЗ, які отримували хімієтерапію, не мають відхилень у фізичному чи розумовому розвитку [18]. Діти, народжені від матерів, що отримували НАПХТ або АПХТ у нашому відділенні, — ростуть та розвиваються згідно з віком.

ВИСНОВКИ

1. При встановленні діагнозу РГЗ, асоційованого з вагітністю, тактика ведення пацієнтки визначається залежно від триместру вагітності, в якому діагностовано захворювання:

а) якщо захворювання діагностовано в І триместр вагітності, що буває вкрай рідко, лікування розпочинається з хірургічної операції з подальшою АПХТ до 34-го тижня вагітності. Перед кожним циклом хімієтерапії обов’язково виконується УЗД з оцінкою наступних параметрів (до 22-го тижня вагітності): проведенням фетометрії, оцінки ступеня росту та розвитку плода, виключення вроджених вад розвитку. У подальшому УЗД проводиться з оцінкою біофізичного профілю, кількості навколоплідних вод, стану плаценти та плацентарного і фетального кровотоків. Метод пологорозрішення визначається залежно від обсягу виконаного оперативного втручання на грудній залозі. У разі відсутності виконання одномоментної реконструктивної операції під час хірургічного лікування в І триместрі метод пологорозрішення визначається виключно акушерською тактикою. Пацієнтки з РГЗ, асоційованим із вагітністю, потребують обов’язкового пригнічення лактації. Через 2 тиж після пологорозрішення ад’ювантна хімієтерапія може бути продовжена за її необхідності;

б) при виявленні РГЗ, асоційованого з вагітністю, в ІІ триместр тактика ведення пацієнтки визначається в кожному конкретному випадку індивідуально та залежить від імуногістохімічного підтипу РГЗ, стадії захворювання та терміну вагітності, в якому захворювання діагностовано. Здебільшого в ІІ триместр вагітності лікування розпочинається з НАПХТ. Перед кожним циклом хімієтерапії обов’язково виконується УЗД плода з оцінкою біофізичного профілю, кількості навколоплідних вод, стану плаценти та плацентарного і фетального кровотоків. Хімієтерапевтичне лікування завершується до 34-го тижня вагітності. Пологорозрішення проводиться згідно з акушерською ситуацією в разі доношеної вагітності. Оперативне лікування РГЗ проводиться не раніше ніж через 14 днів після пологів;

в) у випадку, коли РГЗ діагностовано в ІІІ триместр вагітності, проведення НАПХТ не є раціональним внаслідок неможливості проведення достатньої кількості циклів хімієтерапії до 34-го тижня вагітності. У таких випадках лікування розпочинають з хірургічної операції з можливою одномоментною реконструктивною аугментацією грудної залози імплантатом відповідного об’єму. Враховуючи обмеження фізичного навантаження, зумовленого фіксацією імплантату під великий грудний м’яз, показано виключення ІІ періоду пологів, а отже — слід проводити виключно оперативне пологорозрішення шляхом операції кесаревого розтину. АПХТ розпочинається не раніше ніж через 14 днів після пологорозрішення.

2. Проведення променевої терапії протипоказано під час вагітності.

3. Згідно з нашими даними, діти, народжені від матерів, які отримували хімієтерапевтичне лікування РГЗ під час вагітності, не мають відхилень у фізичному та розумовому розвитку, ростуть та розвиваються відповідно до віку.

При підготовці рукопису штучний інтелект не використовувався.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Silverstein, J., Larocca, A., Chien, A. J., Olin, R. L., Rugo, H. S., & Mok, T. (2020). Multidisciplinary management of cancer during pregnancy. JCO Oncology Practice, 16(9), 543–553. doi: 10.1200/OP.20.00077.

2. Wolters, V., Heimovaara, J., Maggen, C., Cardonick, E., Boere, I. A., de Haan, J., … Amant, F. (2021). Management of pregnancy in women with cancer. International Journal of Gynecological Cancer, 31(3), 314–322. doi: 10.1136/ijgc-2020-001776.

3. de Haan, J., Verheecke, M., Van Calsteren, K., van Gerwen, M., Shmakov, R. G., Gziri, M. M., … Amant, F. (2018). Oncological management and obstetric and neonatal outcomes for women diagnosed with cancer during pregnancy: A 20-year international cohort study of 1170 patients. The Lancet Oncology, 19(3), 337–346. doi: 10.1016/S1470-2045(18)30059-7.

4. Masturzo, B., Parpinel, G., Macchi, C., Revelli, A., Deambrogio, P., & Todros, T. (2020). Impact of cancer in the management of delivery: 10 years of variations. The Journal of Maternal-Fetal & Neonatal Medicine, 33(12), 2006–2011. doi: 10.1080/14767058.2018.1536117.

5. Maggen, C., Wolters, V. E. R. A., Cardonick, E., Fumagalli, M., Halaska, M. J., Lok, C. A. R., … Amant, F. (2020). Pregnancy and cancer: The INCIP project. Current Oncology Reports, 22(2), 17. doi: 10.1007/s11912-020-0862-7.

6. Han, S. N., Amant, F., Cardonick, E. H., Loibl, S., Peccatori, F. A., Gheysens, O., … Gentilini, O. (2018). Axillary staging for breast cancer during pregnancy: Feasibility and safety of sentinel lymph node biopsy. Breast Cancer Research and Treatment, 168(3), 551–557. doi: 10.1007/s10549-017-4611.

7. Boere, I. A., Lok, C. A. R., Poortmans, P. M., Vandenbroucke, T., Amant, F., Halaska, M. J., & Cardonick, E. H. (2022). Breast cancer during pregnancy: Epidemiology, phenotypes, presentation during pregnancy and therapeutic modalities. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology, 82, 46–59. doi: 10.1016/j.bpobgyn.2022.05.001.

8. Lenaerts, L., Brison, N., Maggen, C., Vancoillie, L., Che, H., Vandenberghe, P., … Amant, F. (2021). Comprehensive genome-wide analysis of routine non-invasive test data allows cancer prediction: A single-center retrospective analysis of over 85,000 pregnancies. EClinicalMedicine, 35, 100856. doi: 10.1016/j.eclinm.2021.100856.

9. Zografos, E., Korakiti, A., Andrikopoulou, A., Rellias, I., Chatzinikolaou, F., Apostolopoulou, K., … Zagouri, F. (2021). Germline mutations in a clinic-based series of pregnancy associated breast cancer patients. BMC Cancer, 21(1), 572. doi: 10.1186/s12885-021-08310-9.

10. Andecaveye, V., Amant, F., Lecouvet, F., Neven, P., Gorp, T. V., Balsteren, K. V., … Han, S. N. (2021). Imaging modalities in pregnant cancer patients. International Journal of Gynecological Cancer, 31(3), 423–431. doi: 10.1136/ijgc-2020-001779.

11. Maggen, C., van Gerwen, M., van Calsteren, K., & Amant, F. (2019). Management of cancer during pregnancy and current evidence of obstetric, neonatal and pediatric outcome: A review article. International Journal of Gynecological Cancer, 29(2), 404–416. doi: 10.1136/ijgc-2018-000061.

12. Gueiderikh, A., Michalet, M., Dejean, C., Supiot, S., de la Fouchardière, C., Hennequin, C., … Chargari, C. (2025). Radiotherapy and pregnancy: 2025 update. Cancer / Radiothérapie, 29(7–8). doi: 10.1016/j.canrad.2025.104719.

13. Amant, F., Nekljudova, V., Maggen, C., van Gerwen, M., de Haan, J., Cardonick, E. H., … Loibl, S. (2021). Outcome of breast cancer patients treated with chemotherapy during pregnancy compared with non-pregnant controls. Journal of Clinical Oncology, 39(15), 515. doi: 10.1200/JCO.2021.39.15_suppl.515.

14. Janssen, J., van Calsteren, K., Dorlo, T. P. C., Amant, F., Huitema, A. D. R., Beijnen, J. H., & Stuurman, F. E. (2021). Population pharmacokinetics of docetaxel, paclitaxel, doxorubicin and epirubicin in pregnant women with cancer: A study from the International Network of Cancer, Infertility and Pregnancy (INCIP). Clinical Pharmacokinetics, 60(6), 775–784. doi: 10.1007/s40262-020-00961-4.

15. Martin, C., Barbero, P., Groisman, B., Leone, M., & Castilla, E. (2014). Methotrexate embryopathy after exposure to low weekly doses in early pregnancy. Reproductive Toxicology, 43, 26–29. doi: 10.1016/j.reprotox.2013.10.005.

16. Lin-Yu, Xia, & Qing-Lin, Hu. (2021). Use of trastuzumab in treating breast cancer during pregnancy: a systematic review and meta-analysis. BMC Womens Health, 21(21), 169. doi: 10.1186/s12905-021-01301-9.

17. Buonomo, B., Brunello, A., Noli, S., Peccatori, F. A., Scarfone, A., & Gentilini, O. D. (2019). Tamoxifen exposure during pregnancy: A systematic review and three more cases. Breast Care, 15(2), 148–156. doi: 10.1159/000501473.

18. Milosevic, B., Stefanovic, K., Dotlic, J., & Dugalic, S. (2026). Maternal and fetal outcomes after receiving chemotherapy during pregnancy. International Journal of Gynecological Cancer, 36(2), 103603. doi: 10.1016/j.ijgc.2025.103603.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code