|
|
2026-01-27 :
Двоетапна оцінка ефективності РЧА вузлів щитоподібної залозиДоброякісні вузли щитоподібної залози (ДВЩЗ) поширені у пацієнтів з тиреоїдитом, зазвичай є нефункціональними, безсимптомними та не потребують втручань [1]. У разі ж коли ДВЩЗ стають симптоматичними або виявляють гіперфункцію, виникає необхідність у лікуванні. Радіочастотна абляція (РЧА) вузлів щитоподібної залози в якості оптимального методу лікування ДВЩЗ наразі набуває глобального використання. РЧА доступна, малоінвазивна та легко переноситься пацієнтами. Терапевтична ефективність методу пояснюється насамперед некрозом тканин вузлів та відповідним зменшенням об’єму щитоподібної залози (ЗОЩЗ; у 75% випадків за 12 міс після виконання процедури) [2]. Що зазначено в сучасних рекомендаціях?
Статистика ефективності РЧА ДВЩЗВ одному з недавніх досліджень, яке охопило міжнародні дані 3033 пацієнтів, метарегресійний аналіз середнього об’єму ДВЩЗ на початку дослідження виявив обернену кореляцію із ЗОЩЗ як на 6-му, так і на 12-му місяці (p <0,01) після РЧА. У групі з невеликим об’ємом ДВЩЗ (<15 мл3) значні зміни відмічали між 1-м (45,76% (95% довірчий інтервал (ДІ) 38,22–53,29)), 3-м (63,91% (95% ДІ 58,84–68,99)), 6-м (74,59% (95% ДІ 71,08–78,11)) та 12-м (81,42% (95% ДІ 78,56–84,29)) місяцями спостереження. У групі із середнім об’ємом ДВЩЗ (15–30 мл3) значні зміни відзначалися між 1-м (47,09% (95% ДІ 40,84–53,34)) та 3-м (63,05% (95% ДІ 60,14–65,96)) місяцями спостереження, а також між 6-м (67,91% (95% ДІ 65,13–70,70)) та 12-м (75,61% (95% ДІ 71,79–79,45)) місяцями. Група з великим об’ємом (≥30 мл3) мала значне ЗОЩЗ лише між 6-м (59% (95% ДІ 54,20–63,81)) та 12-м місяцями (69,32% (95% ДІ 64,97–73,68)) спостереження [5]. Пошук оптимального часу спостереженняМетою цього дослідження було систематичне порівняння дискретних інтервалів УЗД-спостереження ЗОЩЗ для визначення найбільш клінічно доцільних для цього часових точок. Первинна кінцева точка дослідження базувалася на порівняльному аналізі показників частоти виникнення вузликів у щитоподібній залозі в різні проміжки часу. Різниці вважалися статистично значущими, коли відповідні 95% ДІ не перекривалися. Якщо вихідні об’єми вузликів не були чітко вказані, їх оцінювали з використанням відомих медіанних показників. Значна гетерогенність фіксувалася в даних спостереження через 6 та 12 міс. Дослідження були згруповані на основі вихідного об’єму ДВЩЗ: малий (<15 мл3), середній (15–30 мл3) та великий (≥30 мл3). При 6-місячному спостереженні відмічалися значні відмінності ЗОЩЗ у всіх 3 підгрупах, без перекриття в їхніх 95% ДІ. Однак через 12 міс значна різниця зберігалася лише між підгрупами з малим та великим вихідним об’ємом. ВисновкиПідтверджується послідовне та прогресуюче зменшення об’єму ДВЩЗ протягом 12-місячного спостереження. Базовий об’єм ДВЩЗ є ключовим предиктором відповіді на лікування, ймовірно, тому, що менші вузлики отримують вищу дозу енергії на одиницю об’єму, ніж більші. ЗОЩЗ демонстрував стабільну висхідну траєкторію протягом періоду спостереження з послідовним поліпшенням у малих, середніх та великих вузликах. Важливо, що 95% ДІ з часом звужувалися, що свідчить про підвищення точності та надійності оцінок. Ці результати свідчать про те, що зменшення вираженості симптомів — основна терапевтична мета — може бути досягнута, особливо в менших вузликах, які мають швидшу та більш виражену відповідь на РЧА. Натомість більші вузлики можуть потребувати тривалого спостереження виявлення суттєвого ЗОЩЗ, для досягнення якого одного сеансу РЧА зазвичай було недостатньо. З огляду на ці висновки, доцільно розглянути спрощений графік спостереження пацієнтів, які проходять РЧА до 2 ключових моментів часу: початкове УЗД через 1–3 міс для підтвердження ранньої відповіді на лікування та остаточне оцінювання у 12 міс для перевірки довгострокової ефективності та усунення симптомів. Наявні дані надають операторам РЧА та зацікавленим сторонам еталонний стандарт. Список використаної літератури
Коментарів немає » Додати свій |
|
Leave a comment