Віково-орієнтована модель стратифікації ризику базальноклітинної карциноми: взаємозв’язок віку, фототипу шкіри та анатомічної локалізації в одноцентровому дослідженні

Одержано 11.05.2026
Прийнято до друку 22.05.2026

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.36107

ВСТУП

Базальноклітинна карцинома є найпоширенішою злоякісною пухлиною шкіри у світі та становить суттєве медико-соціальне навантаження, особливо в умовах глобального старіння населення [2, 8].

За даними сучасних епідеміологічних досліджень, ризик її розвитку зростає після віку 55 років і надалі поступово підвищується з плином часу, що дозволяє розглядати вік як незалежний чинник ризику [17]. Водночас найвищі показники захворюваності реєструються серед осіб старше 65 років, що значною мірою відображає демографічні тенденції старіння населення [8, 17, 20].

Попри низький метастатичний потенціал, базальноклітинна карцинома характеризується місцево-деструктивним ростом, схильністю до рецидивування та може суттєво знижувати якість життя пацієнтів, особливо при локалізації на хронічно інсоляційно навантажених ділянках шкіри [5, 7].

Ключовим етіологічним чинником її розвитку є УФ-випромінювання. Хронічна та інтермітивна УФ-експозиція призводить до накопичення фотопошкоджень ДНК клітин базального шару епідермісу та формування характерних мутаційних сигнатур, що лежать в основі УФ-індукованого канцерогенезу [18]. Цей процес супроводжується індукцією генетичних мутацій, розвитком оксидативного стресу та порушенням локального імунного нагляду, що зумовлює проліферацію трансформованих клітин і підвищує ризик пухлинного росту з віком.

Водночас індивідуальна чутливість до УФ-пошкодження значною мірою залежить від фототипу шкіри. Згідно з класифікацією Фіцпатріка, фототип відображає кількість і функціо­нальну активність меланіну, що визначає рівень природної фотопротекції [12, 19]. Особи зі світлими фототипами (I–II) мають меншу кількість еумеланіну, а отже — нижчу здатність до поглинання та розсіювання УФ-випромінювання [4]. Це пояснює вищу частоту УФ-індукованих пошкоджень ДНК і підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень у цієї групи [9]. Водночас навіть у пацієнтів із темнішими фототипами природний фотозахист не є абсолютним, що підкреслює мультифакторний характер канцерогенезу [19].

У цьому контексті важливу роль відіграє віковий фактор. Сучасні дослідження наголошують на необхідності врахування геріатричних особливостей при веденні пацієнтів із базальноклітинною карциномою [2, 13]. Інволютивні зміни організму та наявність коморбідної патології можуть впливати на вибір лікувальної тактики й стратегії спостереження, що дозволяє розглядати вік як важливий детермінант перебігу захворювання [16].

Разом з тим взаємозв’язок віку, фототипу шкіри та анатомічної локалізації пухлин залишається недостатньо систематизованим. З огляду на кумулятивний характер УФ-пошкодження та вікові біологічні зміни вік доцільно розглядати не лише як демографічний показник, а як інтегральний маркер тривалості накопичення мутаційного навантаження та фотопошкодження.

У цьому дослідженні запропоновано віково-інтегровану напівкількісну модель оцінки ризику (ARSM-BCC), яка трансформує віковий фактор у клінічно застосовний інструмент стратифікації пацієнтів для персоналізації дерматоонкологічного нагляду.

Мета дослідження — визначити роль віку як провідного фактора розподілу випадків базальноклітинної карциноми з урахуванням анатомічної локалізації пухлин і фототипу шкіри, а також на підставі отриманих результатів запропонувати ризик-орієнтований алгоритм дерматоонкологічного нагляду.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ дослідження

Дослідження мало одноцентровий обсерваційний попереч­ний дизайн та виконувалося у форматі клінічного описового аналізу з елементами порівняльної оцінки. У період із січня 2025 до січня 2026 р. у нього залучено 191 пацієнта з гістологічно верифікованою базальноклітинною карциномою шкіри, які проходили обстеження у відокремленому шкірно-венерологічному підрозділі Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради.

Критеріями залучення були наявність гістологічно підтвердженої базальноклітинної карциноми, вік ≥18 років, повні клінічні дані та підписана інформована згода на використання анонімізованої інформації. До критеріїв залучення належали відсутність гістологічної верифікації, неповні клінічні або дерматоскопічні дані, а також повторне залучення того самого пацієнта.

Дослідження проводили в кілька послідовних етапів. На першому етапі здійснювали формування вибірки та збір клініко-анамнестичних даних. Аналізували вік, стать, фототип шкіри за Фіцпатріком та анатомічну локалізацію пухлини. Вік було стратифіковано на відповідні категорії.

На другому етапі всім пацієнтам проводили клінічне обстеження, дерматоскопію та лабораторну діагностику. Дермато­скопічне дослідження виконували з використанням цифрового дерматоскопа Dino-Lite з поляризованим освітленням.

Анатомічну локалізацію класифікували відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) (рубрика C44) з виділенням таких ділянок: обличчя, шия та волосиста частина голови, вухо, тулуб, верхні та нижні кінцівки.

На третьому етапі проводили систематизацію та статистичну обробку даних. Основною аналітичною метою було визначення асоціації між віковими категоріями та анатомічною локалізацією базальноклітинної карциноми.

На четвертому етапі на підставі отриманих результатів розроблено віково-орієнтовану напівкількісну модель стратифікації ризику дерматоонкологічного нагляду (ARSM-BCC). Ключові параметри моделі та їх бальна оцінка наведені в табл. 1.

Модель формували шляхом інтегрованого урахування віку, анатомічної локалізації пухлини та додаткових факторів ризику, зокрема фототипу шкіри, множинності уражень і рецидивного перебігу. Кожному параметру надавали бальну оцінку залежно від його потенційного впливу на клінічний перебіг захворювання.

Сумарний бал використовували для стратифікації пацієнтів на 3 рівні ризику: низький, помірний та високий. Межі категорій ризику визначали на основі інтегрального балу моделі та клінічної доцільності її застосування. Детальний розподіл пацієнтів за рівнями ризику та їх клінічне значення наведено в розділі «Обговорення». Запропонована модель має рекомендаційний характер і спрямована на персоналізацію дерматоонкологічного нагляду.

Статистичний аналіз проводили із застосуванням методів описової статистики. Категоріальні змінні представлено у вигляді n (%), аналіз здійснювали з використанням таблиць спряженості. Для перевірки статистичних гіпотез застосовували критерій χ² Пірсона або точний критерій Фішера (за необхідності). Рівень статистичної значущості встановлювали на рівні p <0,05.

Для оцінки незалежного впливу віку на локалізацію пухлин використовували бінарну логістичну регресію. Незалежною змінною була вікова категорія (>60 років проти ≤60 років), залежною — локалізація пухлини (обличчя проти інших ділянок). Результати представлено у вигляді OR з 95% ДІ.

Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Міжнародної ради з гармонізації технічних вимог до реєстрації лікарських засобів для людини / належної клінічної практики (International Conference on Harmonisation of Technical Requirements for Registration of Pharmaceuticals for Human Use / Good Clinical Practice – ICH / GCP), принципів Гельсінської декларації та чинного законодавства України. Протокол схвалено комісією з біоетики (протокол № 2 від 11.02.2026 р.).

РЕЗУЛЬТАТИ

Клініко-демографічна характеристика пацієнтів

У період із січня 2025 до січня 2026 р. до аналізу залучено 191 пацієнта з гістологічно верифікованою базальноклітинною карциномою (табл. 2). У структурі вибірки переважали жінки — 132 (69,1%) проти 59 (30,9%) чоловіків. Переважну частку становили особи віком понад 60 років — 148 (77,5%). Середній вік хворих становив 63,2±12,1 року (медіана — 64 роки; міжквартильний інтервал — 56–72 роки).

Більшість пацієнтів належали до I–II фототипів шкіри — 124 (64,9%), тоді як III–IV фототипи зареєстровано у 67 (35,1%) випадках.

Порівняльний аналіз виявив статистично значущу асоціацію між статтю та віковими категоріями пацієнтів. З огляду на наявність клітин із низькою очікуваною частотою для оцінки зв’язку застосовано точний критерій Фішера. Отримано статистично значущий результат (p=0,013), що свідчить про відмінності у віковій структурі між чоловіками та жінками.

Анатомічна локалізація

Аналіз анатомічного розподілу базальноклітинної карциноми свідчить про виражене переважання локалізації пухлин у ділянці обличчя — 118 випадків (61,8%) (див. табл. 2). Другою за частотою була локалізація на тулубі — 44 випадки (23,0%), тоді як інші анатомічні ділянки реєструвалися значно рідше.

Статева структура розподілу була подібною: ураження обличчя домінували як серед жінок (64,4%), так і серед чоловіків (55,9%). Частота локалізації на тулубі становила 22,0 і 25,4% відповідно.

З огляду на наявність клітин із низькою очікуваною частотою для оцінки зв’язку між статтю та анатомічною локалізацією пухлин застосовано точний критерій Фішера. Статистично значущих асоціацій між статтю та анатомічним розподілом базальноклітинної карциноми не виявлено (p=0,568). Частка випадків із локалізацією на обличчі також не відрізнялася між чоловіками та жінками (p=0,271).

Отримані результати свідчать про переважання пухлин на хронічно інсоляційно навантажених ділянках шкіри незалежно від статі.

Асоціація фототипу шкіри з анатомічною локалізацією

Розподіл анатомічної локалізації базальноклітинної карциноми залежно від фототипу шкіри мав подібну структуру у пацієнтів із I–II та III–IV фототипами (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл анатомічної локалізації базальноклітинної карциноми залежно від фототипу шкіри

Завдяки аналізу виявлено більшу частку уражень обличчя серед пацієнтів із III–IV фототипами порівняно з I–II (68,7 проти 58,1%). Для локалізації на тулубі показники були зіставними — 23,8 та 22,5% відповідно.

Парний аналіз у межах окремих фототипних груп виявив статистично значуще переважання локалізації пухлин у ділянці обличчя порівняно з тулубом як серед пацієнтів із I–II, так і з III–IV фототипами (p <0,05).

Водночас статистично значущих асоціацій між фототипом шкіри та анатомічною локалізацією базальноклітинної карциноми не встановлено (p=0,532, критерій Фішера). Для уражень верхніх і нижніх кінцівок, шиї, волосистої частини голови та вушної раковини фототип-залежних відмінностей також не виявлено (p >0,05).

Віково-статеві особливості розподілу залежно від фототипу

Аналіз віково-статевої структури з урахуванням фототипу шкіри встановив домінування пацієнтів віком понад 60 років незалежно від фототипу (рис. 2).

Рис. 2. Віково-статеві особливості базальноклітинної карциноми з урахуванням фототипу шкіри

Домінування старших вікових груп зафіксовано як серед жінок, так і серед чоловіків, причому найбільшу частку становили пацієнти з I–II фототипами.

Статистично значущої асоціації між фототипом шкіри та віковими категоріями не встановлено (p=0,258, критерій Фішера). Багатовимірний аналіз таблиць спряженості також не встановив взаємодії між статтю, віком і фототипом шкіри (p >0,05).

Водночас відзначалася тенденція до більшої частки локалізації пухлин у ділянці обличчя серед пацієнтів із III–IV фототипами. Додатковий логістичний регресійний аналіз виявив тенденцію до асоціації між віком понад 60 років та локалізацією пухлин у ділянці обличчя (OR=1,76; 95% ДІ 0,89–3,50).

ОБГОВОРЕННЯ

Отримані результати підтверджують важливу роль віку як провідного чинника, асоційованого з розподілом випадків базальноклітинної карциноми. Переважання пацієнтів віком понад 60 років узгоджується із сучасними епідеміологічними даними, які свідчать про зростання частоти немеланоцитарних пухлин шкіри у старших вікових групах.

Виявлена закономірність може бути пояснена кумулятивним характером УФ-пошкодження, накопиченням соматичних мутацій та віковими змінами системи імунного нагляду, що спричиняють канцерогенез [3, 6, 15]. У цьому контексті вік доцільно розглядати не лише як демографічний показник, а як інтегральний маркер тривалості фотопошкодження та мутаційного навантаження.

Результати логістичного регресійного аналізу (OR=1,76; 95% ДІ 0,89–3,50) вказують на підвищену ймовірність локалізації пухлин у ділянці обличчя серед пацієнтів, старших за 60 років, однак статистичної значущості не досягнуто. Це може бути пов’язано з обмеженим обсягом вибірки та відносною однорідністю досліджуваної популяції.

Переважання пацієнтів із I–II фототипами узгоджується із сучасними уявленнями про фотобіологічні особливості світлої шкіри. Відомо, що нижчий вміст еумеланіну асоціюється з підвищеною чутливістю до УФ-індукованих пошкоджень ДНК і, відповідно, вищим ризиком розвитку базальноклітинної карциноми [11]. Водночас у цьому дослідженні фототип не чинив статистично значущого впливу на анатомічну локалізацію пухлин або віково-статеву структуру пацієнтів, що підкреслює його роль як модифікувального, а не визначального чинника ризику [10].

Анатомічний розподіл із переважанням уражень обличчя підтверджує ключову роль хронічної УФ-експозиції в патогенезі базальноклітинної карциноми. Висока частота UV-асоційованих мутацій у пухлинах, локалізованих на відкритих ділянках шкіри, додатково підкреслює значення інсоляційного навантаження як провідного етіологічного чинника [1, 14].

У межах проведеного аналізу не виявлено статистично значущих гендерних відмінностей у клінічному розподілі випадків, що узгоджується з даними наукової літератури, які не підтверджують незалежного впливу статі на ризик розвитку базальноклітинної карциноми [10].

На підставі отриманих результатів запропоновано ARSM-BCC, яка відображає ієрархію факторів, де вік виступає ключовим детермінантом. Модель інтегрує вік, анатомічну локалізацію пухлини та модифікувальні фактори ризику (фототип шкіри, інтенсивність УФ-експозиції, множинність уражень, рецидивний перебіг) для формування індивідуального ризикового профілю пацієнта (рис. 3).

Рис. 3. ARSM-BCC

Запропонована модель передбачає стратифікацію пацієнтів на 3 рівні ризику (низький, помірний, високий) із відповідною персоналізацією дерматоонкологічного нагляду (табл. 3). Для хворих із низьким ризиком доцільним є щорічний клінічний контроль, для групи помірного ризику — спостереження кожні 6 міс із дерматоскопічним моніторингом, тоді як пацієнти високого ризику потребують більш частого нагляду (кожні 3–4 міс).

Важливою перевагою моделі є можливість динамічної адаптації тактики спостереження, що передбачає регулярну переоцінку індивідуального ризику залежно від клінічного перебігу захворювання. Такий підхід може сприяти ранньому виявленню нових і рецидивних пухлин та оптимізації клінічного ведення пацієнтів.

Запропонована модель має потенціал для інтеграції у клінічну практику як інструмент персоналізованого ведення пацієнтів із базальноклітинною карциномою. Водночас її клінічна ефективність потребує подальшої валідації у проспективних мультицентрових дослідженнях.

До обмежень дослідження належить одноцентровий характер вибірки, що обмежує можливість екстраполяції отриманих результатів. Крім того, не проводилася кількісна оцінка індивідуальної УФ-експозиції та поведінкових факторів ризику. Використання переважно описових статистичних методів також обмежує можливість визначення незалежних предикторів, що обґрунтовує необхідність подальших багатофакторних досліджень.

ВИСНОВКИ

У межах вищенаведеного дослідження фототип шкіри не чинив незалежного впливу на клінічну структуру базальноклітинної карциноми, що частково відрізняється від традиційних уявлень щодо його провідної ролі як фактора ризику.

Встановлено, що віковий чинник має найбільш виражений зв’язок із клінічним розподілом захворювання та може розглядатися як інтегральний біологічний маркер кумулятивного фотопошкодження і мутаційного навантаження.

Отримані результати свідчать про модифікувальний, а не визначальний характер фототипу шкіри у формуванні клінічних особливостей базальноклітинної карциноми.

На підставі отриманих даних запропоновано ARSM-BCC, яка може бути використана для персоналізації клінічного спостереження. Водночас модель має концептуальний характер і потребує подальшої валідації у проспективних мультицентрових дослідженнях.

Перспективи подальших досліджень

Подальші проспективні мультицентрові дослідження з використанням репрезентативніших вибірок є необхідними для підтвердження виявлених закономірностей вікового розподілу базальноклітинної карциноми, уточнення ролі фототипу шкіри як модифікувального чинника, а також валідації запропонованої моделі ARSM-BCC.

Фінансування

Дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи Одеського національного медичного університету «Удосконалення алгоритмів діагностики, лікування та профілактики хронічних дерматозів, доброякісних і злоякісних новоутворень шкіри», номер державної реєстрації 0121U113996 (2022–2026).

Інформація щодо конфлікту інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Information regarding conflicts of interest. The authors declare that they have no conflicts of interest.

список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Abi Karam, M., Kourie, H. R., Jalkh, N., Mehawej, C., Kesrouani, C., Haddad, F. G., … Tomb, R. (2021). Molecular profiling of basal cell carcinomas in young patients. BMC Medical Genomics, 14(1), 187. doi.org/10.1186/s12920-021-01030-w.

2. Cai, Y. X., & Rong, M. (2025). Global basal cell carcinoma in 55+ population: 1990–2021 burden, risk-factor trends and 2050 forecast. Frontiers in Oncology, 15, 1702129. doi.org/10.3389/fonc.2025.1702129.

3. Federico, S., Fortarezza, F., Ingravallo, G., & Cazzato, G. (2025). Epidemiology of skin cancer in 2024. In Skin Cancer — Past, Present and Future. doi.org/10.5772/intechopen.1195964.

4. Kwa, M., Ravi, M., Elhage, K., Schultz, L., & Lim, H. W. (2025). The risk of ultraviolet exposure for melanoma in Fitzpatrick skin types I–IV: A 20-year systematic review with meta-analysis for sunburns. Journal of the European Academy of Dermatology and Venereology, 39(7), 1239–1253. doi.org/10.1111/jdv.20316.

5. Lang, B. M., Balermpas, P., Bauer, A., Blum, A., Dirschka, T., Follmann, M., … Grabbe, S. (2024). S2k guideline basal cell carcinoma of the skin (update 2023). Journal der Deutschen Dermatologischen Gesellschaft, 22(12), 1697–1714. doi.org/10.1111/ddg.15566.

6. Leiter, U., Keim, U., & Garbe, C. (2020). Epidemiology of skin cancer: Update 2019. Advances in Experimental Medicine and Biology, 1268, 123–139. doi.org/10.1007/978-3-030-46227-7_6.

7. Lesiak, A., Szepietowski, J., Czuwara, J., Kamińska-Winciorek, G., Narbutt, J., Reich, A., … Ciażyńska, M. (2024). Basal cell carcinoma: Diagnostic and therapeutic management — expert opinion of the Polish Dermatological Society. Dermatology Review, 111(5), 319–333. doi.org/10.5114/dr.2024.149029.

8. Pan, Y., Tang, B., Guo, Y., & Li, Y.-Y. (2025). Global burden of non-melanoma skin cancers among older adults: A comprehensive analysis using machine learning approaches. Scientific Reports, 15, 15266. doi.org/10.1038/s41598-025-99605-5.

9. Passeron, T., Lim, H. W., Goh, C. L., Kang, H. Y., Ly, F., Morita, A., … Krutmann, J. (2021). Photoprotection according to skin phototype and dermatoses: Practical recommendations from an expert panel. Journal of the European Academy of Dermatology and Venereology, 35(7), 1460–1469. doi.org/ 10.1111/jdv.17242.

10. Peris, K., Fargnoli, M. C., Kaufmann, R., Arenberger, P., Bastholt, L., Seguin, N. B., … Garbe, C. (2023). European consensus-based interdisciplinary guideline for diagnosis and treatment of basal cell carcinoma: Update 2023. European Journal of Cancer, 192, 113254. doi.org/10.1016/j.ejca.2023.113254.

11. Pfeifer, G. P. (2020). Mechanisms of UV-induced mutations and skin cancer. Genome Instability & Disease, 1, 99–113. doi.org/10.1007/s42764-020-00009-8.

12. Seidl-Philipp, M., Frischhut, N., Höllweger, N., Schmuth, M., & Nguyen, V. A. (2021). Known and new facts on basal cell carcinoma. Journal der Deutschen Dermatologischen Gesellschaft, 19(7), 1021–1041. doi.org/10.1111/ddg.14580.

13. Seretis, K., Bounas, N., Rapti, E., Lampri, E., Moschovos, V., & Lykoudis, E. G. (2025). Basal cell carcinoma in patients over 80 years presenting for surgical excision: Clinical characteristics and surgical outcomes. Current Oncology, 32(3), 120. doi.org/10.3390/curroncol32030120.

14. Teng, Y., Yu, Y., Li, S., Huang, Y., Xu, D., Tao, X., … Fan, Y. (2021). Ultraviolet radiation and basal cell carcinoma: An environmental perspective. Frontiers in Public Health, 9, 666528. doi.org/10.3389/fpubh.2021.666528.

15. Urban, K., Mehrmal, S., Uppal, P., Giesey, R. L., & Delost, G. R. (2021). The global burden of skin cancer: A longitudinal analysis from the Global Burden of Disease Study, 1990–2017. JAAD International, 2, 98–108. doi.org/10.1016/j.jdin.2020.10.013.

16. Van Coile, L., Verhaeghe, E., Ongenae, K., Destrooper, L., Mohamadi, Z., Brochez, L., … Hoorens, I. (2023). The therapeutic dilemma of basal cell carcinoma in older adults: A review of the current literature. Journal of Geriatric Oncology, 14(3), 101475. doi.org/10.1016/j.jgo.2023.101475.

17. Wang, R., Chen, Y., Shao, X., Chen, T., Zhong, J., Ou, Y., … Chen, J. (2025). Burden of skin cancer in older adults from 1990 to 2021 and modelled projection to 2050. JAMA Dermatology, 161(7), 715–722. doi.org/10.1001/jamadermatol.2025.1276.

18. Wendt, A., & Möhner, M. (2024). Occupational solar exposure and basal cell carcinoma: A review of the epidemiologic literature with meta-analysis focusing on particular methodological aspects. European Journal of Epidemiology, 39(1), 13–25. doi.org/10.1007/s10654-023-01061-w.

19. Wunderlich, K., Suppa, M., Gandini, S., Lipski, J., White, J. M., & Del Marmol, V. (2024). Risk factors and innovations in risk assessment for melanoma, basal cell carcinoma, and squamous cell carcinoma. Cancers, 16(5), 1016. doi.org/10.3390/cancers16051016.

20. Wunderlich, K. C., Orte Cano, C., Suppa, M., Gaide, O., White, J. M., Njimi, H., … Del Marmol, V. (2025). High-frequency basal cell carcinoma: Demographic, clinical, and histopathological features in a Belgian cohort. Journal of Clinical Medicine, 14(13), 4678. doi.org/10.3390/jcm14134678.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code