Системне лікування місцево-поширеного та метастатичного EGFR НДКРЛ. Що нового?

Резюме. 19–20 березня 2026 р. у конференц-залі Багатопрофільного медичного закладу «Лікарня Святого Луки | Ацинус» (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 65) відбулася науково-практична конференція «Рак легень — комплексне лікування» (IV Школа торакальних хірургів України), яка проходила під егідою Європейського товариства торакальних хірургів (European Society of Thoracic Surgeons — ESTS) та за організаційної і медіапідтримки Платформи медичної освіти. У межах заходу за підтримки фармацевтичної компанії AstraZeneca учасникам було представлено доповідь на тему «Системне лікування місцево-поширеного та метастатичного EGFRm НДКРЛ. Що нового?». Доповідач — Сергій Миколайович Притуляк — завідувач Центру торакальної хірургії Подільського регіонального центру онкології (м. Вінниця), кандидат медичних наук та онкоторакальний хірург вищої категорії, присвятив її сучасним підходам до терапії EGFRm недрібноклітинного раку легень (НДКРЛ) з мутацією в гені рецептора епідермального фактора росту (epidermal growth factor receptor — EGFR).

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.36360

Відомо, що мутація в гені EGFR (EGFRm) є однією з ключових біомаркерних мішеней в онкопульмонології. У разі виявлення цієї патології зазвичай розглядають такі загальні медичні варіанти диференційної діагностики та системного лікування, як:

1. Таргетна терапія: застосування інгібіторів тирозинкінази (ІТК) EGFR (наприклад осимертиніб, гефітиніб, ерлотиніб), що діють безпосередньо на мутовані клітини.

2. Хімієтерапія: класичні платиновмісні препарати, які призначаються в разі прогресування захворювання або комбіновано з іншими агентами.

3. Імунотерапія та комбіновані режими: застосування моноклональних антитіл та інгібіторів ангіогенезу залежно від індивідуального профілю пацієнта та поширеності метастазів.

На початку презентації автор навів офіційну статистику щодо раку легень в Україні за 2022–2023 рр. (із посиланням на Бюлетень Національного канцер-реєстру України № 25).

Щодо загальної поширеності та динаміки захворюваності зазначено, що всього зареєстровано 36 547 осіб з цією патологією, з них чоловіків — 26 295, жінок — 10 252. При цьому у 2022 р. кількість нових випадків зменшилася на 14,6% (на 1565 пацієнтів) порівняно з 2021 р., але наразі зафіксовано 9164 нових випадки (чоловіки — 7293, жінки — 1871).

Статистичний аналіз діагностики та верифікації пухлин свідчить про поширення за стадіями (за 6-ю TNM-класифікацією (T — tumor, «пухлина»; N — nodus, «вузол»; M — metastasis, «метастази»)) у такий спосіб: I–II стадія — 15,5%, III стадія — 30,3%, IV стадія (запущена) — 43,8%.

Діагноз було підтверджено морфологічно у 63,7% випадків (з них гістологічно — 54,4%), у 6,3% випадків морфологічний тип залишився невизначеним.

Автором відмічено, що динаміка гістологічної верифікації (за роками) стабільно покращується, а саме фіксується стабільне підвищення якості діагностики — від 46,7% у 2018 р. до 62,2% у 2024 р.

Дані щодо охоплення лікуванням, летальності та показників виживаності пацієнтів, на жаль, свідчать про те, що 53,3% пацієнтів, у яких хворобу вперше виявили у 2022 р., не прожили й 1 року. Це пов’язано з високою часткою виявлення захворювання на пізніх (III–IV) стадіях.

При цьому спеціальним лікуванням охоплено 50,8% первинних хворих, лише хірургічним лікуванням — 6,3%, комбінованим та комплексним — 6,4%.

Загальний відсоток виживаності хворих свідчить про поступовий ріст за останні роки: 2018 р. — 41,1%, 2020 р. — 42,2%, 2022 р. — 46,7%, 2024 р. — 50,3%.

Виходячи з наведених даних, постає запитання: якими є незадоволені медичні потреби пацієнтів із НДКРЛ, зокрема з EGFRm?

На основі сучасних клінічних настанов ключові терапевтичні виклики та шляхи їх подолання містять такі аспекти:

1. Пізня діагностика: у значної частини пацієнтів виявляють захворювання лише на III–IV стадії.

2. Високий ризик прогресування: після стандартної хімієпроменевої терапії у пацієнтів із нерезектабельним НДКРЛ III стадії залишається висока ймовірність рецидиву.

3. Метастазування в центральну нервову систему (ЦНС): частота ураження центральної нервової системи становить до 40–50% упродовж перебігу хвороби.

4. Потреба в інтракраніальному контролі: через високу схильність пухлини до метастазування в головний мозок необхідні препарати з високою здатністю долати гематоенцефалічний бар’єр.

Для подолання цих проблем та забезпечення довготривалого контролю патології у пацієнтів із EGFRm на сьогодні застосовують ІТК EGFR: осимертиніб — таргетний препарат третього покоління, який зумовлює високу системну ефективність, відмінно долає гематоенцефалічний бар’єр (забезпечує системний та інтракраніальний контроль) і діє на резистентні мутації, як-от T790M, а також ерлотиніб / гефітиніб — інгібітори першого покоління, та афатиніб / дакомітиніб — інгібітори другого покоління.

Автор підкреслив, що препарат осимертиніб є стандартом терапії НДКРЛ, найпоширенішої форми раку легень, яка становить близько 80–85% усіх клінічних випадків, обтяженої EGFRm. Ця генетична зміна змушує ракові клітини неконтрольовано ділитися й рости. Наявність цієї мутації є обов’язковим показанням для призначення саме таргетних ліків, а не стандартної хімієтерапії.

Препарат осимертиніб — це сучасний високоефективний таргетний лікарський засіб, який належить до ІТК третього покоління. Він вибірково блокує мутовані рецептори EGFR, пригнічуючи ріст пухлини й майже не пошкоджуючи здорові клітини організму. Його унікальною особливістю є здатність долати гематоенцефалічний бар’єр для боротьби з метастазами в головному мозку.

Так, у дослідженні ADAURA (стадії IB–IIIA) резектабельний (придатний до операції) рак легень лікували хірургічним видаленням пухлини з подальшою ад’ювантною терапією осимертинібом з метою запобігання рецидиву.

У дослідженні LAURA (III стадія) пацієнти з місцево-поширеним, нерезектабельним (неоперабельним) раком легень проходили хімієпроменеву терапію з подальшою консолідацією результату препаратом осимертиніб.

У межах проведення досліджень FLAURA / FLAURA2 (IV стадія) поширеного (метастатичного) раку легень використовували хімієпроменеву терапію залежно від клінічної ситуації.

У дослідженні AURA3 місцево-поширеного або метастатичного раку із підтвердженою мутацією резистентності mEGFR T790M застосовували пряме призначення таргетної терапії препаратом осимертиніб як 2-ї лінії лікування.

Надалі доповідач розглянув переваги застосування таргетного препарату осимертиніб у різних клінічних сценаріях.

Лікарський засіб осимертиніб, який є представником третього покоління ІТК EGFR, згідно з наведеними клінічними дослідженнями, забезпечує повний терапевтичний маршрут пацієнта: від місцево-поширеної стадії до метастатичного раку легень.

Зокрема, консолідаційна терапія після хімієпроменевої терапії нерезактабельного раку легень III стадії в дослідженні LAURA сприяла значному зниженню ризику прогресування захворювання. Дослідження довело, що призначення осимертинібу як консолідаційної терапії після радикального курсу хімієпроменевого лікування пацієнтам із нерезектабельним EGFRm НДКРЛ кардинально підвищує виживаність без прогресування (ВБП)порівняно з плацебо.

1-ша лінія лікування метастатичного НДКРЛ з EGFRm — монотерапія осимертинібом (дослідження FLAURA) або в комбінації з хімієтерапією (дослідження FLAURA2) забезпечило стійку відповідь на початковому етапі генералізованого процесу. Виявлено перевагу застосування осимертинібу як у режимі монотерапії, так і в комбінації з платиновими дуплетами у 1-й лінії лікування поширеного EGFRm раку легень, що дозволило значно подовжити загальну виживаність пацієнтів.

У дослідженні AURA3 осимертиніб проявив високу ефективність у пацієнтів із метастазами в ЦНС. Завдяки здатності проникати через гематоенцефалічний бар’єр препарат забезпечує високий рівень контролю внутрішньочерепних уражень, зокрема метастазів у головний мозок. Крім того, було підтверджено його ефективність у хворих, у яких після терапії ІТК EGFR ранніх поколінь (гефітиніб, ерлотиніб, афатиніб) розвинулася мутація резистентності T790M. Ці результати закріпили роль осимертинібу як золотого стандарту лікування EGFRm НДКРЛ у 2-й лінії терапії.

Короткий огляд вищезгаданих клінічних досліджень

Схема комплексного лікування НДКРЛ із наявністю EGFRm за допомогою таргетного препарату осимертиніб дозволяє застосовувати його на різних етапах терапії — від місцево-поширеної стадії до метастатичного процесу. Зокрема, при нерезектабельному НДКРЛ III стадії — на початковому етапі лікування після хімієпроменевої терапії (за даними клінічного дослідження LAURA).

При місцево-поширеному та/або метастатичному процесі, у тому числі при ураженнях ЦНС та печінки, осимертиніб застосовується як 1-ша лінія терапії (ефективність підтверджена дослідженнями FLAURA / FLAURA2).

В якості 2-ї лінії терапії препарат призначається в разі подальшого прогресування та виявлення резистентної мутації T790M (за результатами дослідження AURA3).

Наступну частину доповіді присвячено результатам важливого клінічного дослідження LAURA, яке оцінювало ефективність таргетного препарату осимертиніб.

У цільовій групі охоплено пацієнтів з нерезектабельною (неоперабельною) стадією III EGFRm НДКРЛ, які закінчили хімієпроменеву терапію без прогресування хвороби.

Відомо, що популяція пацієнтів з EGFRm НДКРЛ III стадії має вкрай високий ризик прогресування. До появи результатів дослідження LAURA для них не існувало ефективної персоналізованої (таргетної) стратегії лікування після хіміє­променевої терапії.

У дослідженні LAURA запропоновано рішення проблеми: виявлено суттєву клінічну користь від застосування препарату осимертиніб у цій категорії пацієнтів, що закріпило його як новий стандарт таргетної допомоги.

За опублікованими результатами III фази дослідження LAURA, застосування осимертинібу після хімієпроменевої терапії дозволило підвищити медіану ВБП до 39,1 міс порівняно з лише 5,6 міс у групі плацебо, що знизило ризик прогресування захворювання або смерті на 87%.

Клінічна статистика щодо прогнозу та виживаності пацієнтів із нерезектабельним НДКРЛ III стадії свідчить, що:

1. 85–90% від усіх випадків раку легень становить НДКРЛ.

2. 30% пацієнтів отримують діагноз уже на III стадії.

3. 70% із цих випадків є нерезектабельними (неоперабельними).

4. Рівень 5-річної виживаності становить 36% на стадії IIIA, 26% — на стадії IIIB і лише 13% — на стадії IIIC.

5. До 89% хворих стикаються з прогресуванням хвороби після хімієпроменевої терапії.

6. Рецидив або погіршення стану відбувається протягом 5 років.

Надалі в доповіді було представлено сучасні стандарти лікування НДКРЛ залежно від стадії захворювання. Хворим з I–II стадіями та IIIA (з ураженням N0, N1) рекомендовано переважно хірургічне лікування (операція). При місцево-поширеному нерезектабельному НДКРЛ — комбінація хіміє- та променевої терапії. Хворим з IV стадією — системне лікування (хімієтерапія, таргетна або імунотерапія).

Важливо, що хімієпроменева терапія є стандартом для пацієнтів із місцево-поширеним нерезектабельним процесом, що охоплює такі стадії, як:

  • IIIA стадія — за наявності конгломератів лімфовузлів N2 bulky (>3 см) або ураження N3;
  • IIIB стадія — поширений локальний процес у грудній клітці;
  • IIIC стадія — значне місцеве поширення пухлини.

Наступну частину доповіді присвячено застосуванню таргетного препарату осимертиніб за результатами клінічного дослідження LAURA.

Відзначено можливі альтернативні варіанти лікування. Так, для пацієнтів із НДКРЛ III стадії загалом (залежно від мутаційного статусу та клінічної ситуації) розглядаються щонайменше 3 інші підходи:

1. Консолідаційна імунотерапія (наприклад дурвалумаб) є стандартним підходом для пацієнтів без драйверних мутацій, хвороба яких не прогресувала після хімієпроменевої терапії. Однак для пацієнтів з EGFRm імунотерапія зазвичай малоефективна.

2. Повторні курси хімієтерапії або системне цитотоксичне лікування можуть застосовуватися як класичний підхід стримування пухлини в разі неможливості призначення таргетних лікарських засобів.

3. Симптоматична (паліативна) та підтримувальна терапія, спрямована на зменшення вираженості симптомів та підвищення якості життя, якщо пацієнт має протипоказання до активного системного лікування.

Таргетна терапія ІТК передбачає щоденний пероральний прийом таблетованих препаратів (осимертинібу) під регулярним контролем онколога та проведення комп’ютерної / магнітно-резонансної томографії (КТ / МРТ) для моніторингу стану легень, профілактики та менеджменту пульмоніту, тобто регулярне оцінювання функції дихання та рентгенологічний контроль, оскільки поєднання хімієпроменевої терапії та таргетного лікування підвищує ризик розвитку пульмоніту (включно з радіаційним), респіраторна реабілітація, а саме дихальна гімнастика та киснева підтримка за потреби для відновлення легеневої тканини після променевого навантаження.

На рис. 1 представлено результати клінічного дослідження препарату осимертиніб під назвою LAURA (фаза III) для пацієнтів із нерезектабельним НДКРЛ III стадії з EGFRm.

Рис. 1. Результати дослідження ефективності застосування препарату осимертиніб у дослідженні LAURA (фаза III)1

Примітки: НЦОСР — незалежна центральна оцінка в сліпому режимі; ДІ — довірчий інтервал; ВР — відношення ризиків; НПО — не піддається оцінці.

1Lu, S., Kato, T., Dong, X., Ahn, M.-J., Quang, L.-V., Soparattanapaisarn, N., … Ramalingam, S. S. (2024). Osimertinib after chemoradiotherapy in stage III EGFR-mutated NSCLC. New Engl. J. of Med., 391(7), 585–597. doi: 10.1056/NEJMoa2402614.

Отже, таргетна терапія сприяла у 7 разів вищій медіані ВБП та зниженню ризику прогресування захворювання або смерті на 84% порівняно з плацебо.

Відповідно до клінічних настанов NCCN, осимертиніб показаний пацієнтам із делецією екзону 19 гена EGFR або мутацією L858R після завершення хімієпроменевої терапії.

Наступну частину доповіді було присвячено застосуванню таргетного препарату осимертиніб як терапії 1-ї лінії для пацієнтів із поширеним раком легень. Автор порівнює два режими лікування НДКРЛ на основі масштабних клінічних досліджень (рис. 2, 3) та розглядає клінічну доцільність та різницю підходів.

Рис. 2. FLAURA: ВБП при монотерапії осимертинібом порівняно зі стандартними ІТК EGFR 1-го покоління (гефітиніб / ерлотиніб) у 1-й лінії терапії поширеного EGFRm НДКРЛ1

1Soria, J.-C., Ohe, Y., Vansteenkiste, J., Reungwetwattana, T., Chewaskulyong, B., Lee, K. H., … Ramalingam, S. S. (2018). Osimertinib in untreated EGFR-mutated advanced non-small-cell lung cancer. New Engl. J. of Med., 378(2), 113–125. doi: 10.1056/NEJMoa1713137.

Рис. 3. FLAURA2: ВБП при комбінації осимертиніб + платина-пеметрексед порівняно з монотерапією осимертинібом у 1-й лінії терапії поширеного EGFRm НДКРЛ1

Примітка: НД — не досягнуто.

1Planchard, D., Jänne, P. A., Cheng, Y., Yang, J. C.-H., Yanagitani, N., Kim, S.-W., … Kobayashi, K. (2023). Osimertinib with or without chemotherapy in EGFR-mutated advanced NSCLC. New Engl. J. of Med., 389(21), 1935–1948. doi: 10.1056/NEJMoa2306434.

У дослідженні FLAURA застосовано лікарський засіб осимертиніб як самостійну терапію (монотерапію) 1-ї лінії у пацієнтів із метастатичним (IV стадії) EGFRm НДКРЛ.

У дослідженні FLAURA2 застосовано препарат осимертиніб у пацієнтів із метастатичним (IV стадії) EGFRm НДКРЛ як терапію 1-ї лінії, але вже в комбінації з платиновмісною хімієтерапією (комбінація з пеметрекседом та цисплатином або карбоплатином) (комбінована терапія).

Згідно з остаточними даними дослідження FLAURA2, опуб­лікованими в медичних виданнях (зокрема The New England Journal of Medicine), додавання хімієтерапії до таргетного препарату значно подовжує ВБП захворювання та загальну виживаність.

Комбінований режим FLAURA2 зумовив середню загальну виживаність близько 47,5 міс, що майже на 10 міс більше порівняно з монотерапією (37,6 міс).

Монотерапія осимертинібом легше переноситься пацієнтами, тоді як додавання хімієтерапії збільшує вираженість побічних ефектів (нудоти, втоми, анемії), проте забезпечує кращий контроль над новоутворенням, особливо за наявності метастазів у головний мозок.

Окрім того, у дослідженні FLAURA (монотерапія осимертинібом) порівняно лікарський засіб осимертиніб з ІТК першого покоління (гефітиніб або ерлотиніб). Відзначено, що медіана ВБП при прийомі осимертинібу становить 18,9 міс проти 10,2 міс у групі порівняння. Препарат сприяв зниженню ризику прогресування захворювання або смерті на 54%.

У дослідженні FLAURA2 (комбіноване лікування) оцінено посилену схему осимертиніб + хімієтерапія (на основі препаратів платини та пеметрекседу) порівняно з монотерапією осимертинібом. Визначено, що медіана ВБП при комбінованому лікуванні досягла 29,4 міс порівняно з 19,9 міс на самій лише таргетній терапії. Додавання хімієтерапії дозволило знизити ризик прогресування або смерті ще на 38%.

Усі наведені дані стосуються пацієнтів із НДКРЛ, пухлини яких мають специфічні молекулярні маркери (активні мутації EGFR, як-от делеція в 19-му екзоні або заміна L858R у 21-му екзоні). Таргетні ліки чинять дію вибірково на білки ракових клітин, суттєво блокуючи ріст пухлини з меншим токсичним впливом на організм порівняно зі стандартною хімієтерапією. Поєднання таргетного компонента з класичною хімієтерапією (схема FLAURA2) наразі є одним із найбільш передових стандартів лікування, який дозволяє відтермінувати прогресування хвороби майже на 2,5 року.

У вищенаведених дослідженнях отримано вагомі результати щодо виживаності хворих. Продемонстровано зниження ризику смерті на 20% при застосуванні препарату осимертиніб порівняно зі стандартами минулих років (гефітиніб або ерлотиніб). Медіана загальної виживаності досягла 38,6 міс проти 31,8 міс у групі порівняння.

Додавання хімієтерапії до таргетного препарату в дослідженні FLAURA2 має тенденцію до ще більшого продовження життя пацієнтів.

На момент зрізу даних показник виживаності в комбінованій групі тримається на рівні 64% (проти 50% у групі монотерапії осимертинібом на 36-му місяці спостереження, де медіана становить 36,7 міс).

Повні зрілі дані щодо загальної виживаності для цієї комбінації зазначені як такі, що ще очікуються.

Надалі доповідач зупинився на ефективності застосування осимертинібу у пацієнтів з EGFRm НДКРЛ в якості 1-ї лінії терапії метастатичного захворювання. Препарат забезпечує контроль захворювання в ЦНС — він ефективно діє за наявності метастазів у головний мозок та знижує ризик появи нових метастазів у ЦНС.

Як відомо, ЦНС є частим місцем метастазування при EGFRm НДКРЛ, що суттєво знижує якість життя та когнітивні функції пацієнтів.

Тому вкрай важливо, що осимертиніб ефективно долає гематоенцефалічний бар’єр, забезпечуючи стабільну клінічну користь для головного мозку. Продовження прийому препарату після хіміє- чи радіотерапії є критично вагомим фактором для запобігання швидкому прогресуванню мікрометастазів.

Результати клінічних досліджень ADAURA (стадії II–IIIA) свідчать про медіану ВБП у ЦНС 65,8 міс для осимертинібу проти 21,9 міс для плацебо та зниження ризику прогресування (ВР=0,23).

У дослідженні LAURA встановлено клінічно значуще підвищення ВБП порівняно з плацебо та зниження ризику прогресування (ВР=0,17).

Дані FLAURA свідчать про ВБП у ЦНС через 18 міс на рівні 58% для осимертинібу проти 40% для стандартних ІТК EGFR та зниження ризику прогресування (ВР=0,48).

У дослідженні FLAURA2 комбінована терапія сприяла вищій ВБП у ЦНС порівняно з монотерапією осимертинібом у пацієнтів із вимірюваними метастазами в головний мозок та зниженню ризику прогресування (ВР=0,40).

На рис. 4 висвітлено результати відомого клінічного дослідження FLAURA щодо ефективності таргетного препарату осимертиніб.

Рис. 4. Вплив застосування осимертинібу в якості 1-ї лінії терапії поширеного НДКРЛ із мутацією в гені EGFR на ризик прогресування в ЦНС та смерті1

1Reungwetwattana, T., Nakagawa, K., Cho, B. C., Cobo, M., Cho, E. K., Bertolini, A., … Vansteenkiste, J. (2018). CNS response to osimertinib versus standard epidermal growth factor receptor tyrosine kinase inhibitors in patients with untreated EGFR-mutated advanced non-small-cell lung cancer. JCO, 36(33), 3290–3297. doi: 10.1200/JCO.2018.78.3118.

Застосування лікарського засобу осимертиніб у 1-й лінії терапії поширеного НДКРЛ із EGFRm зумовлює зниження ризику прогресування в ЦНС або смерті на 52% порівняно з ІТК EGFR першого покоління (як-от гефітиніб або ерлотиніб). ВР=0,48 (з 95% ДІ 0,26–0,86), що є статистично значущим (p <0,014).

Медіани ВБП у ЦНС у групі пацієнтів, які приймали осимертиніб, не було досягнуто на момент аналізу через високу тривалість відповіді на лікування.

У контрольній групі порівняння (ІТК EGFR 1-го покоління) медіана ВБП у ЦНС становила 13,9 міс.

Як видно, графік Каплана — Меєра наочно демонструє раннє і стабільне розходження кривих, підтверджуючи тривалий контроль над хворобою у пацієнтів із ризиком розвитку або наявністю метастазів у головний мозок.

Автором також розглянуто переваги ВБП у ЦНС при застосуванні комбінованої терапії осимертиніб + хімієтерапія порівняно з монотерапією препаратом осимертиніб. Дані ґрунтуються на результатах клінічного дослідження FLAURA2.

Виявлено, що пацієнти без відомих метастазів у ЦНС мали медіану ВБП на комбінації осимертинібу + хімієтерапія 27,6 міс, тоді як медіана ВБП на монотерапії (осимертиніб) становила 21,0 міс, тобто приріст становить +6,6 міс контро­лю над хворобою.

У пацієнтів з відомими метастазами у ЦНС медіана ВБП на комбінації (осимертиніб + хімієтерапія) сягала 24,9 міс, тоді як медіана ВБП на монотерапії (осимертиніб) — лише 13,8 міс, а приріст становить +11,1 міс контролю над хворобою.

Так, додавання платиновмісної хімієтерапії (пеметрексед + цисплатин / карбоплатин) до таргетного препарату осимертиніб значно подовжує час до прогресування патології, проявляючи найбільш виражену перевагу (+11,1 міс) саме у пацієнтів із початковим метастатичним ураженням головного мозку.

Клінічне дослідження FLAURA фіксує вагомі результати і щодо попередження метастазів у ЦНС при лікуванні НДКРЛ із EGFRm.

При застосуванні осимертинібу лише 12% пацієнтів мали нові метастази в ЦНС, при цьому при застосуванні препарату порівняння (ІТК EGFR першого поколінн­я) 30% пацієнтів зіткнулися з виникненням нових вогнищ.

Так, застосування таргетного препарату осимертиніб дозволило досягти більш ніж дворазового зниження частоти розвитку нових метастазів у головний чи спинний мозок на момент прогресування захворювання порівняно зі стандартною терапією ІТК першого покоління (як-от гефітиніб або ерлотиніб).

На сьогодні осимертиніб затверджений як ефективний засіб лікування на основі масштабного клінічного дослідження AURA3.

Під час лікування раку легень препаратами першого чи другого покоління пухлина часто мутує, щоб захистити себе. Поява мутації T790M є найпоширенішим способом, яким ракові клітини набувають стійкості до початкового лікування. Осимертиніб — це таргетний препарат третього покоління. Він розроблений спеціально для того, щоб блокувати як первинні EGFRm, так і мутацію стійкості T790M, повертаючи контроль над хворобою.

У дослідженні AURA3 доведено, що у пацієнтів із мутацією T790M застосування осимертинібу забезпечує значно кращі результати порівняно зі стандартною хімієтерапією. Лікарський засіб істотно підвищує ВБП захворювання та демонструє високу ефективність навіть у разі наявності метастазів у головний мозок.

У дослідженні AURA3 оцінювали ефективність таргетного препарату осимертиніб порівняно з хімієтерапією препаратами платини та пеметрекседом у пацієнтів із НДКРЛ.

Криві ВБП свідчать, що при прийомі осимертинібу медіана ВБП становить 10,1 міс, а при хімієтерапії (препарат платини + пеметрексед) лише 4,4 міс.

Тобто медіана ВБП у групі осимертинібу була у 2 рази тривалішою, що забезпечило додаткові 5,7 міс без прогресування хвороби.

Застосування осимертинібу знижує ВР рецидиву або смерті на 70% (ВР=0,30; p <0,001).

Високу ефективність терапії підтверджено для конкретної групи пацієнтів, а саме для хворих на місцево-поширений або метастатичний НДКРЛ з обов’язковою наявністю мутації T790M у гені EGFR.

Підсумовуючи матеріал, викладений у доповіді, автор зазначив, що відкладення ефективного препарату на 2-гу лінію позбавляє більшість пацієнтів можливості його отримати, та навів схему втрати пацієнтів на етапах лікування (на прикладі 10 осіб).

Так, на початку лікування усі 10 осіб із EGFRm отримували терапію ІТК першого або другого покоління (гефітиніб, ерлотиніб або афатиніб). Через розвиток резистентності пухлини лише близько 7 пацієнтів фізично зможуть перейти до терапії 2-ї лінії. Решта — 3 пацієнти помирають або стають занадто слабкими для продовження лікування.Через технічні складнощі (неможливість повторної біопсії, брак якісного матеріалу новоутворення або хибнонегативні аналізи плазми крові) справжній результат тесту на мутацію резистентності T790M отримують лише близько 5 хворих. Мутація T790M (яка є обов’язковою умовою для призначення осимертинібу у 2-й лінії) виявляється лише у ~3 пацієнтів із тих, хто мав дійсний результат тесту.

Отже, лише 3 з 10 хворих реально матимуть можливість отримати терапію осимертинібом у 2-й лінії лікування, саме тому сучасні медичні протоколи рекомендують призначати осимертиніб одразу в 1-й лінії, щоб забезпечити максимальне охоплення та ефективність лікування.

Євгенія Гончарук

Підпишіться на нас у соціальних мережах:
Коментарів немає » Додати свій
Leave a comment