Номер Т. 10, № 1-2 (37-38) 2020

Використання вазоактивних препаратів при малоінвазивному оперативному лікуванні лейоміоми матки

Дунаєвська В.В., Самохвалова О.О.

Лейоміома матки залишається однією з найбільш актуальних проблем у сучасній гінекології як найпоширеніша доброякісна пухлина геніталій. Розвиток пухлини у контингенту жінок молодого віку, велика частина яких не реалізувала фертильну функцію, а також зростання питомої ваги жінок більш старшого віку, у яких діагностують найвищу частоту дисгормональних проліферативних захворювань геніталій, диктують необхідність оптимізації методів лікування.

Одним із малоінвазивних оперативних методів лікування субмукозної лейоміоми є міомектомія з використанням резектоскопа.

Оперативне лікування за цією методикою дозволяє в багатьох випадках відновити фертильну функцію. Однак часті післяопераційні ускладнення є поштовхом до розвитку власне методики проведення гістерорезектоскопії.

Перспективним напрямом є використання фармакологічної підтримки органозберігаючих операцій.

З метою зменшення крововтрати перспективним є використання терліпресину, що є синтетичним аналогом вазопресину. Терліпресин можна розглядати як універсальний вазоконстриктор з вираженим гемостатичним ефектом. Препарат показаний до застосування у разі хірургічних кровотеч, зокрема маткових, під час пологів чи аборту, викликаних оперативними втручаннями, зокрема на органах черевної порожнини й малого таза.

Метою дослідження було вивчення ефективності вазоактивних препаратів (терліпресину) при видаленні субмукозних вузлів за допомогою гістерорезектоскопа.

У дослідженні взяли участь 38 жінок у віці від 25 до 37 років, в яких встановлено діагноз субмукозної (підслизової) лейоміоми матки. Середній вік пацієнток — 34,5 року.

Показаннями до включення в групу оперативного лікування за допомогою гістероскопічної міомектомії стали: необхідність збереження фертильності, порушення репродуктивної функції, викликані розвитком субмукозного міоматозного вузла, маткові кровотечі.
Встановлено ефективність застосування терліпресину при проведенні гістерорезектоскопії при виникненні кровотеч із ложа вузла, що зменшує тривалість операції та знижує ризик післяопераційних ускладнень.

Аналіз даних показав, що під час виконання гістерорезекції субмукозних лейоматозних вузлів у 12 (63%) хворих 2-ї групи розпочалася кровотеча з ложа вузла, використання ґудзикового електрода не завжди дозволяло досягти гемостазу, що змушувало використовувати окситоцин під час операції та етамзилат у післяопераційний період. Призначення окситоцину призводило до скорочення матки і, як наслідок, — до звуження операційного внутрішньоматкового простору. При цьому кровотеча з ложа потребувала додаткового промивання порожнини матки, що спричиняло перевитрату проточної рідини та збільшення тривалості операції (таблиця).
Таблиця. Особливості хірургічного втручання в досліджуваних групах пацієнток

Порівняння даних за наведеними в таблиці параметрами за допомогою t-критерію Стьюдента дозволяє стверджувати про відмінність середніх на рівні значущості α<0,01. Таким чином, можна відмітити статистично достовірну ефективність застосування терліпресину при оперативному втручанні.

Коментарів немає » Додати свій
Leave a comment