Аналіз захворюваності, діагностики та лікування карциносаркоми ендометрія у хворих за 2013–2024 рр.
Дрінь І.Т.1,2, Витриховська І.В.2, Давидюк С.С.1,2, Крижанівська А.Є.1,2
- 1Івано-Франківський національний медичний університет, Україна
- 2КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», Україна
Резюме. Карциносаркома ендометрія (КЕ) — рідкісна та агресивна пухлина, яка водночас поєднує риси епітеліального та мезенхімального злоякісного росту, і на сьогодні становить близько 5% усіх злоякісних пухлин тіла матки. Незважаючи на відносно невисоку поширеність, КЕ зумовлює до 40% смертей, асоційованих з раком ендометрія. Захворювання часто діагностують на пізніх стадіях, і воно характеризується високим рівнем рецидивів навіть при ранньому виявленні. Матеріали та методи дослідження. У цьому дослідженні проведено ретроспективний аналіз даних 51 пацієнтки з КЕ І–IV стадій, які лікувалися у Прикарпатському клінічному онкологічному центрі Івано-Франківської обласної ради протягом 2013–2024 рр. Вивчено вікову структуру хворих, стадії на момент встановлення діагнозу, хірургічну тактику та особливості ад’ювантного лікування. Вік пацієнток коливався в діапазоні 50–87 років, середній вік становив 66,3±1,2 року; більшість хворих належали до вікової групи 61–69 років (43%). Результати. Найчастіше КЕ виявляли на ІІІА–ІІІС (35%) та IVA–IVB (30%) стадіях, що свідчить про пізнє встановлення діагнозу. У 73% випадків верифікація діагнозу відбувалася лише після операції. Загальну гістеректомію з двобічною сальпінгоофоректомією виконано у 35% хворих, така ж операція поєднано з радикальною тазовою лімфаденектомією — у 45%, первинна циторедуктивна операція — у 20%. Ад’ювантну хімієтерапію (АХТ) отримали 53% пацієнток, а комбіновану хімієпроменеву терапію — 47%, переважно при поширених стадіях. Ураження тазових лімфовузлів виявлено у 29% випадків, імплантаційні метастази — у 16%. Серед пухлин, для яких визначено ступінь диференціації (n=25), 48% були слабко диференційованими (G3), а 32% — недиференційованими (G4). Висновки. Отримані результати свідчать про високий ступінь злоякісності КЕ та необхідність агресивного індивідуалізованого лікування із застосуванням мультимодального підходу навіть у пацієнток із початковими стадіями.
Одержано 10.07.2025
Прийнято до друку 8.08.2025
DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.34730
Вступ
КЕ — це рідкісна та агресивна високозлоякісна карцинома ендометрія із вторинною саркоматозною трансдиференціацією (теорія конверсії). КЕ становить близько 5% усіх злоякісних новоутворень матки та майже 20% неендометріоїдного раку ендометрія [1, 2]. Незважаючи на рідкісність цієї патології, КЕ є причиною 40% смертей, пов’язаних з раком ендометрія [3]. Медіана загальної виживаності становить <2 років, а 5-річна загальна виживаність — <30% [4]. Навіть у пацієнток, у яких діагностовано ранні стадії КЕ, 5-річний рівень рецидивів становить 45% [4]. Близько 60% пацієнтів з ранньою стадією захворювання на момент радіологічного діагностування виявляють відхилення від стадії після хірургічного лікування через приховане метастазування [4]. До 30–40% осіб мають метастази в лімфатичні вузли на момент встановлення діагнозу, а у 10% — віддалене метастазування, особливо в легені [5]. КЕ здебільшого виникає в жінок у постменопаузальний період. Останніми роками вік пацієнтів зменшився, причому найбільша зміна рівня захворюваності відмічалася у хворих віком 60–69 років (річний приріст становить 2,7%) [6]. Виклики в лікуванні КЕ полягають у двофазності пухлини: співіснування канцероматозних (епітеліальних) та саркоматозних (мезенхімальних) елементів [7]. Епітеліальний компонент зазвичай низькодиференційований і представлений ендометріоїдним, серозним або світлоклітинним типом. Більшість КЕ мають молекулярну та геномну схожість із високозлоякісною серозною карциномою яєчників та серозною карциномою ендометрія, тоді як лише незначна кількість нагадує ендометріоїдний аналог [8]. На сьогодні не існує оптимального консенсусу щодо лікування цієї патології. На думку багатьох дослідників, до КЕ слід ставитися як до високозлоякісних карцином ендометрія, що потребують мультимодальної терапії та індивідуального підходу [9, 10].
Мета
Вивчити особливості вікової структури, уперше діагностованих стадій, хірургічної тактики та видів ад’ювантного лікування у хворих на КЕ І–ІV стадій.
Матеріали та методи
Ретроспективно зроблено аналіз даних 51 пацієнтки, хворої на карциносаркому тіла матки І–IV стадій, які отримали комплексне лікування у Прикарпатському клінічному онкологічному центрі Івано-Франківської обласної ради з 2013 до 2024 рр. Вік пацієнток становив 50–87 років, у середньому — 66,3±1,23 року. Проведено аналіз вікової структури пацієнток, стадій захворювання, які вперше були діагностовані, та методів гістологічної верифікації діагнозу. Крім того, досліджено хірургічну тактику та види проведеного лікування. Окремо зроблено вибірку пацієнток, яким проводили гістологічне визначення ступеня диференціації пухлини. Статистичний аналіз виконано за допомогою Microsoft Excel.
Результати
За даними вікової структури переважають пацієнтки віком 61–69 років — 22 (43%) хворі, 60 років — 10 (19,6%) випадків, 70–79 років — 17 (33%) осіб, 80 і більше років — 2 (4%) пацієнтки. Дані віку пацієнток представлені на рис. 1.
КЕ І стадії діагностовано у 10 (19%) випадків, ІІ стадії — у 8 (16%) хворих, ІІІА–ІІІС стадій — у 18 (35%) пацієнток, а IVА–IVB стадій — у 15 (30%) осіб (рис. 2).
У 27% (n=14) пацієнток гістологічна верифікація діагнозу проводилася шляхом вишкрібання порожнини матки або трепан-біопсії, тоді як у 73% (n=37) — післяопераційний матеріал. Гістеректомія з двобічною сальпінгоофоректомією проводилася 35% (n=18) пацієнток, гістеректомія з двобічною сальпінгоофоректомією та радикальною тазовою лімфаденектомією — 45% (n=23), первинна циторедуктивна операція — 20% (n=10) (рис. 3). Курси АХТ отримали 53% (n=27) жінок. Окрім цього, променеву терапію (ПТ) поєднано з АХТ отримали 47% (n=24) пацієнток (рис. 4). Черговість поєднаної ад’ювантної терапії (ПАТ) різнилася від одночасної (33% (n=8)) до послідовної, при якій пацієнткам проводили ПТ після 4 курсів АХТ (67% (n=16)). Більшість хворих з поширеним процесом (IIIA–IVB стадії) отримували ПАТ. Частка цих пацієнток становила 78% (n=26).
Ураження тазових лімфовузлів виявлено у 29% (n=15) хворих, у той час як імплантаційні метастази — у 16% (n=8). Деяким пацієнткам (n=25) проводилося визначення ступеня злоякісності пухлини. Недиференційовану пухлину G4 діагностовано у 32% (n=8) жінок; слабо диференційовану G3 — у 48% (n=12); помірно диференційовану G2 — у 20% (n=5) (рис. 5).
Висновки
У результаті проведеного дослідження встановлено, що основну частку пацієнток становили жінки віком 61–69 років. Найчастіше вперше виявленими стадіями були ІІІА–ІІІС стадії. Такі дані є однією з причин того, що КЕ не є сприятливим діагнозом у лікуванні таких хворих. Наступною причиною великої кількості рецидивів та постопераційних ускладнень є діагностика цього лікування — інтраопераційна (73% від усіх проаналізованих випадків). Слабо диференційовані пухлини G3 є лідером серед усіх інших пухлинних диференціацій у 25 хворих на КЕ. Протягом досліджуваних років терапією вибору лікування КЕ була АХТ поєднано з курсами ПТ — 53%. На сьогодні недостатнє вивчення радіологічної діагностики, гормональних рецепторів та маркерів проліферації пухлини потребують подальших досліджень для створення оптимізованого лікування КЕ.
Список використаної літератури
1. Bogani, G., Ray-Coquard, I., Concin, N., Ngoi, N. Y. L., Morice, P., Caruso, G., … Monk, B. J. (2023). Endometrial carcinosarcoma. International Journal of Gynecological Cancer, 33(2), 147–174. doi: 10.1136/ijgc-2022-004073.
2. Siegel, R. L., Miller, K. D., Fuchs, H. E., & Jemal, A. (2022). Cancer statistics, 2022. A Cancer Journal for Clinicians, 72(1), 7–33. doi: 10.3322/caac.21708.
3. Lu, K. H., & Broaddus, R. R. (2020). Endometrial cancer. New England Journal of Medicine, 383, 2053–2064. doi: 10.1056/NEJMra1514010.
4. Sağnıç, S., Tuncer, S. F., Iltar, E., Güner, F. C., Tuncer, H. A., Doğan, S., & Şimşek, T. (2025). Uterine Carcinosarcoma: Adaptation to New FIGO 2023 Staging System Through Clinical Profile and Oncologic Outcomes. Journal of Clinical Medicine. 14, 2299. doi.org/10.3390/jcm14072299.
5. Toboni, M. D., Crane, E. K., Brown, J., Shushkevich, A., Chiang, S., Slomovitz, B. M., & Thaker, P. H. (2021). Uterine carcinosarcomas: from pathology to practice. Gynecologic Oncology, 162, 235–241. doi: 10.1016/j.ygyno.2021.05.003.
6. Raffone, A., Travaglino, A., Raimondo, D., Maletta, M., De Vivo, V., Visiello, U., … Mollo, A. (2022). Uterine carcinosarcoma vs endometrial serous and clear cell carcinoma: A systematic. International Journal of Gynecology & Obstetrics, 158, 520–527. doi: 10.1002/ijgo.14033.
7. Toboni, M. D., Crane, E. K., Brown, J., Shushkevich, A., Chiang, S., Slomovitz, B. M., … Thaker, P. H. (2021). Uterine carcinosarcomas: From pathology to practice. Gynecologic Oncology, 162, 235–241. doi: 10.1002/ijgo.13937.
8. Travaglino, A., Raffone, A., Raimondo, D., Arciuolo, D., Giuseppe Angelico, G., Valente, M., … Franco Zannoni, G. (2022). Prognostic value of the TCGA molecular classification in uterine carcinosarcoma. International Journal of Gynecology & Obstetrics, 158, 13–20. doi: 10.1002/ijgo.13937.
9. Denschlag, D., Thiel, F. C., Ackermann, S., Harter, P., Juhasz-Boess, I., Mallmann, P., … Beckmann, M. W. (2015). Sarcoma of the Uterus. Guideline of the DGGG (S2k-Level, AWMF Registry No. 015/074, August 2015). Geburtshilfe Frauenheilkd, 75, 1028–1042. doi: 10.1055/s-0035-1558120.
10. Penson, R. T., Goodman, A., Growdon, W. B., Borger, D. R., Lee, S. I., & Oliva, E. (2013). Case records of the Massachusetts General Hospital. Case 14-2013. A 70-year-old woman with vaginal bleeding. New England Journal of Medicine, 368, 1827–1835. doi: 10.1056/NEJMcpc1209276.
Адреса для листування:
Дрінь Іван Тарасович
76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2
Івано-Франківський національний медичний університет
E-mail: drin3050@gmail.com
Correspondence:
Ivan Drin
2 Halytska str., Ivano-Frankivsk, 76018
Ivano-Frankivsk National Medical University
E-mail: drin3050@gmail.com
Leave a comment