Нові правила формування онкологічного діагнозу
У квітні 2026 р. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України затвердило нові методичні рекомендації щодо кодування та формування онкологічного діагнозу (наказ № 473). Документ змінює підхід до опису онкологічних захворювань, що має підвищити точність онкологічного діагнозу, його структурованість і зрозумілість для всіх лікарів. Метою змін є наближення української медичної практики до міжнародних стандартів.
Оновлення методичних рекомендацій МОЗ України (наказ МОЗ України від 7 квітня 2026 р.) щодо формування онкологічного діагнозу суттєво змінює підходи до клінічної документації та міждисциплінарної взаємодії. Запроваджено чітко структурований формат діагнозу, який охоплює анатомічну локалізацію пухлини, морфологічний тип за міжнародною класифікацією (ICD-O), ступінь диференціювання (Grade), TNM-класифікацію (T — tumor, «пухлина»; N — nodus, «вузол»; M — metastasis, «метастази») з уточненням її типу (cTNM, pTNM, ypTNM), стадію захворювання, біомаркери, метод верифікації та дані про проведене лікування. Така деталізація дозволяє уникнути неоднозначностей і забезпечує єдине трактування клінічної інформації всіма учасниками лікувального процесу.
Принциповим нововведенням є відмова від використання неформальних або застарілих скорочень на кшталт «Ca» (від Cancer) чи «ЗНУ» (злоякісне новоутворення), а також повне виключення поняття «клінічні групи», що не відповідає сучасним міжнародним стандартам. Натомість рекомендоване застосування уніфікованих кодів і термінів, прийнятих у глобальній онкологічній практиці, що полегшує інтеграцію українських даних у міжнародні реєстри та дослідження.
Окрему увагу приділено коректному використанню TNM-класифікації. Чітке розмежування клінічної, патоморфологічної та посттерапевтичної стадій дозволяє точніше оцінювати перебіг захворювання і результати лікування. Важливими є також уточнення щодо мікрометастазів у лімфатичних вузлах, статусу сторожових вузлів і деталізації віддалених метастазів із зазначенням їх локалізації. Додатки до рекомендацій містять актуалізовані таблиці відповідності TNM і стадій за системами Міжнародної спілки протиракового контролю (Union for International Cancer Control — UICC) / Американського об’єднаного комітету з питань раку (American Joint Committee on Cancer — AJCC).
Також у змінах відображена зростаюча роль патоморфологічної служби, оскільки саме морфологічний висновок із кодуванням за ICD-O стає основою для формування повноцінного діагнозу. Водночас клініцист відповідає за інтеграцію всіх компонентів, включно з біомаркерами (ER, PR, HER2, Ki-67, MSI / MMR, PD-L1 та ін.), які дедалі більше визначають терапевтичну тактику.
Стандартизація онкологічного діагнозу створює підґрунтя для якісної аналітики, формування клінічних реєстрів і моніторингу результатів лікування. У перспективі це дозволить точніше оцінювати ефективність терапевтичних стратегій, відстежувати прогресування захворювання та адаптувати лікування до індивідуальних характеристик пацієнта.
Редакція журналу «Клінічна онкологія», за матеріалами moz.gov.ua
Leave a comment