Перезавантаження парадигми: сучасні підходи до діагностики та лікування раку легень

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.34749

Ініціатива «Рак Легень: Перезавантаження»

Симпозіум «Рак легень. Сучаснi алгоритми лiкування та iнновацiї» став ключовою подією, що засвідчила зміну філософії боротьби з онкопатологією в Україні. Подія об’єднала провідних лікарів, науковців, футурологів, представників державного та приватного сектору. У центрі уваги — нові можливості молекулярного тестування, інноваційні схеми терапії та перспективи персоналізованої медицини. Вступну доповідь представив Андрій Олександрович Длігач — доктор економічних наук, професор та відомий футуролог. Він підкреслив, що у боротьбі з раком людина завжди стоїть перед вибором: залишатися пасивним спостерігачем чи змінювати правила гри. «Ми не вирішуємо, в якому тілі народитися, але можемо вирішити, чи стане в ньому жити хвороба. Майбутнє визначається нашими діями — і сьогодні ми здатні озброїтися знаннями та інноваціями», — зазначив спікер.

Рак легень залишається однією з ключових причин передчасної смертності в Україні. Щороку тисячі пацієнтів стикаються з цим діагнозом, і лише вчасна діагностика дає шанс на якісне та тривале життя. Кількість випадків онкологічних захворювань у світі зростає: сьогодні це близько 20 млн нових випадків щороку, а до 2050 р. прогнозується вже 35 млн. Це означає, що тягар хвороби для систем охорони здоров’я і суспільств буде лише збільшуватися.

Саме тому експерти наголошують: найбільший акцент має бути зроблений на превентивних практиках. Кожен долар, вкладений у профілактику, повертається з десятикратним ефектом. Це доведено в дослідженнях у провідних країнах світу. Інвестиції у здоров’я людини — це одна з найкращих економічних стратегій майбутнього.

Серед ключових тем симпозіуму — молекулярна діагностика. Саме вона відкриває «код пухлини», дозволяє зрозуміти її природу і визначити оптимальну терапію. Якщо раніше лікування базувалося на стандартних протоколах, то сьогодні можливо підібрати терапію індивідуально. Це означає значне підвищення шансів пацієнта на тривале життя.

Особливу увагу було приділено результатам сучасних клінічних досліджень. Традиційна хімієтерапія забезпечує 3-річну виживаність лише на рівні 15%. Додавання операції підвищує показник до 20–23%, імунотерапія на IV стадії допомагає підвищити виживаність до 31%, а нові комбінації методів дозволяють досягти 71% 3-річної виживаності. Це справжня зміна правил гри у світовій онкології.

Окремим блоком стала тема цифрової медицини. Доповідач говорив про телемедицину, дистанційні інструменти та використання штучного інтелекту (ШІ). Останніми роками цифровізація охорони здоров’я зростає експоненційно. У США вже сотні шпиталів перейшли до моделі «hospital at home», коли пацієнт отримує допомогу вдома, але з якістю лікарні. Такі моделі дозволяють зменшити витрати, підвищити ефективність і комфорт лікування.

ШІ також став важливою темою дискусії. У 2022 р. близько 38% медичних установ у світі застосовували ШІ-рішення, у 2023 р. — вже 66%. Спікер впевнений, що у 2024 р. це число зросте ще більше. Україна не має залишатися осторонь, адже впровадження таких технологій може стати ключем до ефективної боротьби з онкопатологією.

Симпозіум мав і особистісний вимір. А.О. Длігач поділився історією втрати близької людини через рак легень, водночас наголосивши: сучасні методи подарували хворому 10 додаткових років життя. «Ви — герої. Ви даруєте час. Ви даруєте життя», — звернувся він до лікарів.

Україна сьогодні знаходиться у складних умовах. Ми переживаємо війну, втрату населення, міграційні кризи. Але демографічна катастрофа погіршується ще й через низьку тривалість життя. Середня тривалість життя українських чоловіків — лише 65 років, тоді як у Європі цей показник значно вищий. І головна причина — хвороби, які могли б бути вчасно діагностовані та проліковані.

Тому доповідач симпозіуму наголосив: медичні практики мають змінюватися. Необхідно впроваджувати нові стандарти, об’єднувати державні й приватні зусилля, інвестувати у профілактику та цифрові рішення. Тільки так можна переломити ситуацію.

Під час дискусій лунали й футурологічні прогнози. Медицина майбутнього стане персоналізованою, дистанційною та превентивною. Це не фантазія, а реальність, що вже настає в наших лікарнях. І саме зараз вирішується, чи стане Україна частиною цієї нової реальності.

Окремо обговорювали бізнес-моделі у сфері охорони здоров’я. Світ переходить від оплати за послугу до оплати за цінність — тобто за результат, за врятоване життя, за збережене здоров’я. Це фундаментальна зміна, яка відкриває нові горизонти для медицини та економіки.

Симпозіум став не лише науковою подією. Він став майданчиком для обміну ідеями та простором для пошуку рішень. Він довів, що навіть у найважчі часи Україна рухається вперед, шукає нові практики, впроваджує інновації та створює майбутнє вже сьогодні. Спікер підкреслив: головна мета — зробити сучасні методи доступними для українських пацієнтів. Кожне врятоване життя — це цінність. Кожен рік, подарований хворому, — це перемога. Кожна нова практика — це крок до суспільства, яке не боїться майбутнього.

Це було справжнє «перезавантаження матриці» та свідчення того, що медицина майбутнього починається тут і зараз.

Фундамент сучасної діагностики: Роль молекулярно-генетичного тестування

У сучасній онкопатології НДКРЛ ключовим завданням залишається поєднання класичних морфологічних методів із передовими молекулярно-генетичними дослідженнями. У своїй доповіді «Молекулярно-генетичне тестування у пацієнтів з НДКРЛ» провідна лікарка-патологоанатоминя, сертифікована спеціалістка з PD-L1 тестування, членкиня Європейського товариства патологів (European Society of Pathology — ESP), Американської та канадської академії патології (United States and Canadian Academy of Pathology — USCAP), Міжнародної академії патології (International Academy of Pathology — IAP) Олена Олександрівна Кошик окреслила сучасні виклики онкології та підкреслила, що тільки комплексний підхід забезпечує максимальну точність діагностики і дозволяє визначити оптимальну терапевтичну стратегію для кожного пацієнта.

Особлива увага приділяється правильному вибору біопсійного матеріалу та використанню альтернативних джерел, таких як циркулююча пухлинна ДНК (Circulating tumor DNA — ctDNA) або плевральна рідина, що значно розширює діагностичні можливості клініцистів. На думку спікерки, біопсія і надалі залишається фундаментальним етапом у діагностиці пухлинних захворювань: «Біопсія — це відправна точка, яка дозволяє отримати матеріал для молекулярного тестування та визначення терапевтичної стратегії».

Проте у випадках, коли тканинний зразок неможливо отримати, альтернативою можуть стати біологічні рідини, такі як плевральна рідина чи кров (табл. 1). Це суттєво розширює можливості клініцистів у встановленні діагнозу.

Окремий акцент було зроблено на визначенні ctDNA. Лекторка наголосила на складності цього аналізу: «Її кількість у крові іноді становить менше ніж 0,1%, і це робить дослідження надзвичайно складним. Водночас саме ctDNA допомагає виявити нові мутації, які формують резистентність до терапії».

Так, повторне молекулярне тестування стає незамінним інструментом у динамічному спостереженні пацієнта, особ­ливо в умовах прогресування чи зміни чутливості пухлини до лікування.

Визначення рівня PD-L1 і сучасні методи молекулярного тестування відкривають шлях до персоналізованої терапії, дозволяючи точніше підбирати імунотерапевтичні та таргетні препарати [1]. Цей біомаркер став ключовим для ухвалення рішень щодо застосування імунотерапії при недрібноклітинному раку легень:

«PD-L1 сьогодні є обов’язковим маркером для призначення імунотерапії. Але важливо враховувати, що первинна пухлина і метастази можуть мати різний PD-L1 статус», — зазначила доповідачка.

Такий феномен підкреслює необхідність мультифокусного підходу до оцінки пухлин та глибшого розуміння їхньої біологічної поведінки.

У своїй доповіді О.О. Кошик також звернула увагу на різні методи молекулярного тестування: «Перелік мутацій постійно зростає. Панелі широкого спектра — оптимальний вибір, тоді як точкові методи можуть залишити частину змін непоміченими».

Водночас лікарка нагадала, що не всі пацієнти можуть бути кандидатами для імунотерапії: наявність аутоімунних захворювань, прийом імуносупресивних препаратів та інші клінічні обставини потребують ретельного врахування перед вибором терапевтичної тактики.

Підсумовуючи виступ, спікерка наголосила на стратегічному значенні інтегрованого підходу до діагностики та лікування хворих з онкопатологією: «Сучасна патологія — це не лише діагноз під мікроскопом. Це поєднання морфології, молекулярної генетики та імунології, яке дозволяє підібрати індивідуальне лікування для кожного пацієнта».

Отже, доповідь Олени Олександрівни окреслила ключові напрями, що визначають майбутнє онкології: від традиційної морфології до високотехнологічного молекулярного аналізу, від статичних діагностичних критеріїв — до персоналізованої медицини.

Діагностика, стадіювання та роль хірурга в новій парадигмі

У своїй доповіді «Діагностика та стадіювання раку легень: значення для вибору тактики лікування та прогнозу пацієнта. Роль хірурга» доктор медичних наук, професор кафедри онкології та онкохірургії Запорізького державного медичного університету, дійсний член Європейської асоціації торакальних хірургів (European Society of Thoracic Surgeons — ESTS), Європейської асоціації медичних онкологів (European Society For Medical Oncology — ESMO), Європейської асоціації онкогінекологів (European Society of Gynaecological Oncology — ESGO) та Українського союзу онкохірургів Олексій Петрович Колеснік підкреслив надзвичайну важливість коректного стадіювання захворювання для визначення оптимальної тактики лікування та прогнозування виживаності пацієнта. Як підкреслив доповідач, «рак легень і досі залишається захворюванням із найвищими показниками смертності серед усіх видів онкопатології», а отже, саме раннє виявлення та коректне визначення стадії є відправною точкою для успішної терапії.

Професор звернув увагу на те, що сучасна діагностика значно розширила свій арсенал (табл. 2). Якщо раніше лікар «користувався лише морфологією дрібноклітинного та недрібноклітинного раку легень», то нині кожен випадок потребує молекулярної характеристики, адже «кожен об’єкт має свою картину і свої біологічні особливості». У цьому контексті визначальними є інструментальні методи — комп’ютерна томографія (КТ), позитронно-емісійна томографія з комп’ютерною томографією (ПЕТ-КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), а також інвазивні втручання: бронхоскопія, торакоцентез, біопсія під контролем ультразвуку чи КТ. «Саме ці методи, — зазначив О.П. Колеснік, — на мою думку, будуть вирішальними в подальші роки для лікування раку легень».

Особливу увагу було приділено системі TNM (T — tumor, «пухлина»; N — nodus, «вузол»; M — metastasis, «метастази»), яка нині використовується в редакції 8-го видання [2–5]. Доповідач підкреслив: «Ми працюємо за 8-ю редакцією класифікації, і саме вона дозволяє чіткіше розмежовувати підстадії та визначати потребу в додатковому лікуванні». Важливим є питання лімфатичного статусу: ураження вузлів середостіння чи кореня легень принципово змінює тактику, адже «якщо ми виявляємо метастази ще на етапі діагностики, починати лікування пацієнта з хірургії недоречно».

Водночас роль хірурга залишається фундаментальною. Професор акцентував: «Паралельно з видаленням пухлини ми завжди видаляємо і лімфатичні вузли відповідної сторони середостіння». Проте лише оперативного втручання недостатньо: 5-річна виживаність сягає 77–90% при І стадії, знижується до 62% при ІІ та становить лише 27% при ІІІ стадії. «Маємо розуміти, — наголосив він, — що сама операція, навіть технічно ідеальна, не гарантує високих результатів у більшості випадків».

Важливою темою виступу стало місце комбінованого лікування. Професор навів історичні приклади, коли ще з 1970-х років почали застосовувати хімієтерапію після операції. Згодом завдяки великим метааналізам було встановлено, що така стратегія «підвищує загальну виживаність на 5–6%». Сьогодні ж акценти зміщуються в бік неоад’ювантного лікування. Як зазначив О.П. Колеснік, «проведення хімієтерапії до операції дозволяє реалізувати лікування в повному обсязі, адже після операції пацієнти часто не можуть отримати системну терапію через ускладнення чи повільне відновлення».

Окремо було розглянуто перспективи імунотерапії. «Додавання імунотерапії до стандартної хімієтерапії змінює парадигму, дозволяючи підвищити частоту повної патологічної відповіді та виживаність», — підкреслив професор, посилаючись на сучасні клінічні дослідження (табл. 3). Він наголосив, що майбутнє лікування раку легень пов’язане саме з цим напрямком.

Не менш важливим аспектом є мультидисциплінарність. «Лише командне рішення консиліуму — онкохірурга, медичного онколога, патоморфолога, радіолога — може забезпечити пацієнту правильний алгоритм лікування», — відзначив доповідач. На його думку, індивідуалізація терапії можлива тільки в рамках колективного обговорення, що відповідає європейським стандартам.

Підсумовуючи, професор О.П. Колеснік ще раз наголосив: «Від наших знань починаються зміни наших дій». Точне стадіювання, сучасні методи діагностики, поєднання хірургічного і системного лікування та мультидисциплінарний підхід — це ті складові, які здатні змінити прогноз для пацієнтів із раком легень і забезпечити реальне зростання показників виживаності.

Нова ера: Неоад’ювантна імунотерапія та покращення прогнозу

Системне лікування пухлин є невід’ємною частиною комплексної терапії солідних пухлин. Основна його мета полягає в підвищенні виживаності пацієнта, зниженні ризику віддалених метастазів та забезпеченні можливості виконання органозберігальних операцій з мінімальною травматичністю. Проте класична хірургія, навіть радикальна, не здатна повністю усунути мікрометастази, що залишаються у пацієнта після видалення первинної пухлини.

«Системне лікування — це не лише технічний аспект терапії. Його завдання — забезпечити тривалу безподійну виживаність навіть у пацієнтів із локально-поширеною хворобою», — підкреслив Сергій Анатолійович Лялькін, завідувач науково-клінічного відділу клінічної онкології ДНП «Національний інститут раку», лікар вищої категорії за спеціальністю «Онкологія», доктор медичних наук, професор, член ESMO.

Передопераційна терапія запускає так званий імунний праймінг, під час якого імунна система організму пацієнта активується і починає розпізнавати пухлинні антигени. Цей процес відбувається за участі пухлини як джерела антигенів і дозволяє формувати тривалий імунний ефект пам’яті.

Сучасні дослідження довели синергічність хімієтерапії та імунотерапії:

1. Хімієтерапія зумовлює загибель пухлинних клітин та вивільнення антигенів, що сприяє активації Т-клітинного імунітету.
2. Імунотерапія стимулює клітинний імунітет, підвищуючи кількість та проникність Т-лімфоцитів у пухлинну тканину.

«Хімієтерапія та імунотерапія не просто співіснують — вони взаємно посилюють один одного, створюючи синергетичний ефект, що підвищує ймовірність відповіді на лікування», — зазначає С.А. Лялькін.

Інші механізми включають зниження імуносупресії мікрооточення пухлини, активацію дендритних клітин і підвищення презентації антигенів.

У дослідженнях із залученням понад 800 пацієнтів з локально-поширеними пухлинами додавання пембролізумабу до стандартної хімієтерапії підвищувало частоту радикальних операцій та ефективність лікування (табл. 4) [6].

Основні результати:

• Відсоток пацієнтів, які не могли бути оперовані через прогресування хвороби, становив <3%.
• Безподійна та ЗВ значно вищі у групі з імунотерапією незалежно від віку, статі та стадії захворювання.
• Досягнення повної морфологічної відповіді асоційоване зі значним покращенням прогнозу.

«Пацієнти, які досягли повної відповіді, демонструють тривалішу безподійну та ЗВ, що підтверджує ефективність передопераційної імунотерапії», — акцентує доповідач.

Передопераційне системне лікування має кілька ключових переваг:

1. Зменшення обсягу пухлини і підвищення шансів на органозберігальні операції.
2. Можливість оцінки ефективності терапії в реальному часі.
3. Формування тривалого імунного захисту після видалення пухлини.
4. Підвищення ЗВ та безрецидивної виживаності пацієнтів.

Синергія хімієтерапії та імунотерапії зумовлює ефективність у контексті локально-поширених пухлин, особливо при використанні імунотерапії до операції (неоад’ювантна).

Неоад’ювантне системне лікування підвищує шанси на успішну радикальну операцію та тривалу виживаність. Комбінація хіміє- та імунотерапії є оптимальною стратегією для пацієнтів із локально-поширеними пухлинами. Досягнення повної морфологічної відповіді є ключовим фактором прогнозу. Сучасні клінічні дослідження підтверджують безпеку та ефективність передопераційних схем з імунотерапією.

«Передопераційна імунотерапія — це вже не майбутнє, а сучасна клінічна реальність, яка змінює підходи до лікування солідних пухлин», — підсумував С.А. Лялькін.

Висновки

Симпозіум «Рак легень. Сучаснi алгоритми лiкування та iнновацiї» засвідчив епохальний зсув у парадигмі діагностики та лікування раку легень, перетворюючи це захворювання зі смертельного вироку на контрольовану патологію, особливо на ранніх та локально-поширених стадіях.

Ключовим проривом є домінування неоад’ювантного системного лікування. Інтеграція імунотерапії (зокрема з пембролізумабом) у схеми хімієтерапії перед операцією (за даними дослідження KEYNOTE-671) сприяла безпрецедентному підвищенню частоти pCR. Ця синергія не лише підвищує показники безрецидивної та ЗВ, але й гарантує пацієнтам отримання максимально ефективного системного лікування, що не завжди можливо після великого хірургічного втручання. Періопераційна імунотерапія стає новим золотим стандартом для резектабельного НДКРЛ II та III стадій.

Успіх лікування нерозривно пов’язаний із високотехнологічною молекулярно-генетичною діагностикою. Визначення PD-L1 статусу та використання панелей широкого спектра для пошуку мутацій є обов’язковим для підбору персоналізованої терапії. Застосування рідкої біопсії та аналізу ctDNA забезпечує динамічне спостереження та дозволяє оперативно виявляти механізми резистентності.

Для забезпечення оптимального прогнозу критично важливим є мультидисциплінарний консиліум (за участі хірурга, онколога та патоморфолога). Водночас футурологічні прогнози вказують на зростання ролі цифрової медицини та ШІ, які дозволять оптимізувати діагностику, налагодити телемедичні консультації та забезпечити ефективніше управління системою охорони здоров’я.

Отже, «перезавантаження» у лікуванні раку легень полягає в переході до персоналізованої, превентивної та інтегрованої моделі. Цей підхід, що поєднує інноваційну системну терапію з точністю молекулярної діагностики, відкриває реальні перспективи для значного підвищення тривалості та якості життя пацієнтів в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Kozakov, D., Kobyliak, N., Livshun, S., Seleznov, O., Koshyk, O., Matvieieva, A., … Sulaieva, O. (2025). Genetic alterations affect immune contexture of non-small cell lung cancer: Ukrainian study. Frontiers in Medicine, 12, 1558016. doi: 10.3389/fmed.2025.1558016.

2. Riely, G. J., Wood, D. E., Ettinger, D. S., Aisner, D. L., Akerley, W., Bauman, J. R., … Hang, L. (2024). Non-Small Cell Lung Cancer, Version 4.2024, NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology. J. Natl. Compr. Canc. Netw., 22(4), 249–274. doi: 10.6004/jnccn.2204.0023.

3. Detterbeck, F. C., Boffa, D. J., Kim, A. W., & Tanoue, L. T. (2024). The proposed ninth edition TNM classification of lung cancer. CHEST, 166(4), 882–895.

4. Amin, M. B., Edge, S. B., Greene, F. L., Byrd, D. R., Brookland, R. K., Washing­ton, M. K., … Meyer, L. R. (Eds.) (2017). AJCC cancer staging manual (8^th ed.). Springer. doi: doi.org/10.1007/978-3-319-40618-3.

5. Radiology Assistant (n.d.). TNM classification 8^th edition. Radiology Assistant. Retrieved September 26, 2025, from radiologyassistant.nl/chest/lung-cancer/tnm-classification-8th-edition-1.

6. Spicer, J. D., Garassino, M. C., Wakelee, H., Liberman, M., Kato, T., Tsuboi, M., … Gao, S.; KEYNOTE-671 Investigators (2024). Neoadjuvant pembrolizumab plus chemotherapy followed by adjuvant pembrolizumab compared with neoadjuvant chemotherapy alone in patients with early-stage non-small-cell lung cancer (KEYNOTE-671): A randomised, double-blind, placebo-controlled, phase 3 trial. The Lancet, 405(10344), 1–11. doi: doi.org/10.1016/S0140-6736(24)00394-1.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code