Номер Т. 11, № 1-2 (41-42)

Рівень летальності хворих з пухлинами зовнішніх статевих органів при ретроспективному 25-річному спостереженні, роль клінічного стадіювання в прогнозуванні віддаленої летальності

Самохвалова О.О., Копчак К.В., Неспрядько С.В., Ціп Н.П., Свінціцький В.С.

Резюме. Матеріал та методи дослідження. Стаття базується на 25-річному ретроспективному спостереженні та присвячена аналізу рівня летальності пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів, прогнозуванню віддаленої летальності залежно від клінічних особливостей пухлин. Робота проводилася на базі Національного інституту раку з включенням вивчення 557 історій хвороб пацієнтів за період 1993–2018 рр. Результати. Середня виживаність становила 6,0±4,48 року. Найвищими показниками загальної смертності характеризувалися пацієнти з IVA та IVВ стадіями захворювання за шкалою Міжнародної федерації гінекології та акушерства (International Federation Gynecology and Obstetrics — FIGO; при IVВ стадії виключення з дослідження було розподілено рівномірно на весь період спостереження, при IVA стадії пацієнти вибували за рахунок летальності вже на першому році. Доведено приріст загальної виживаності після 2010 р. для І та ІІ стадій захворювання. Знач­ний приріст летальності за критерієм Т відмічено при переході до Т3 та Т4 (74,4 та 100,0% відповідно), найнижчий показник загальної смертності відмічено при локальних пухлинах (Tis — 5,6%). Встановлено зростання частоти загальної летальності при N1 та N2 (80,0 та 81,5% відповідно), порівняно з N0 (44,7%, р<0,05). При NХ рівень летальності був на 12,0% вищим, ніж при критерії N0. Висновки. Загальна смертність за наявності віддалених метастазів (М1) на 33,7% перевищувала таку, яка встановлена за відсутності метастазів (М0). Після 2000 р. в Національному інституті раку було відмічено підвищення якості діагностики відносно критерію МХ, проте за критерієм NХ покращення якості діагностики не виявлено.

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.39-3.27419

Отримано 16.08.2020

Прийнято до друку 1.09.2020

Актуальність

Внаслідок особливостей анатомо-топографічної будови, зокрема завдяки надзвичайно розвиненій мережі лімфатичних судин, пухлини зовнішніх статевих органів мають схильність до раннього метастазування та швидкого прогресування [1, 2].

Основною проблемою при цьому захворюванні є пізнє звернення пацієнтів до лікувальних закладів — внаслідок малосимптомного перебігу більше як 60,0% пацієнтів звертаються при III–IV стадіях хвороби, що значно знижує ефективність лікування. І, якщо раніше ця патологія переважно спостерігалася у жінок у клімактеричний та постменопаузальний періоди, то на сьогодні почастішали випадки діагностування даної патології у жінок репродуктивного віку [3, 4].

Основними завданнями клініциста є верифікація діагнозу, визначення прогнозу захворювання та планування найбільш ефективного курсу лікування, для чого потрібна об’єктивна оцінка анатомічного поширення ураження [5]. Із цією метою необхідно мати класифікацію, основні принципи якої могли б застосовуватися до всіх локалізацій злоякісних пухлин, незалежно від планового лікування, і яку згодом можна було б доповнити відомостями, отриманими при патогістологічному дослідженні чи даними хірургічного втручання [6].

Класифікації пухлин зовнішніх статевих органів базуються на кількох принципах: локалізації пухлини, клінічному або патологічному поширенні ураження, тривалості симптомів або ознак, статі та віку пацієнтів, гістологічній будові, ступені злоякісності [5, 7]. Усі ці ознаки певною мірою впливають на прогноз перебігу захворювання та водночас не дають повної оцінки. Також оцінка лімфонодального статусу — важливий етап у плануванні лікування [8, 9]. Класифікація TNM ґрунтується, передусім, на прогнозі. У численних дослідженнях було вивчено залежність виживаності від поєднання різних критеріїв T, N і М [10, 11].

Проте дослідження хронологічних особливостей виживаності у пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів залежно від діагностичних можливостей онкогінекології в нашій країні, фактично, не проводилися.

Тому метою роботи було вивчення особливостей летальності пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів при ретроспективному 25-річному спостереженні, а також ролі клінічного стадіювання в прогнозуванні віддаленої летальності впродовж тривалого періоду спостереження.

Матеріал та методи дослідження

Робота проводилася на базі Національного інституту раку (Київ). В основі роботи — 25-річне ретроспективне спостереження з вивченням 557 історій хвороб пацієнтів та виписних епікризів. Віддалений період з аналізом наслідків клінічного перебігу простежено у пацієнтів, що лікувалися на базі Національного інституту раку у 1993–2018 рр.

Середній вік пацієнтів становив 62,3±13,2 року (18–90 років): старше 75 років — 185 випадків (33,2%), 60–75 років — 160 випадків (28,7%), 44–60 років — 139 випадків (24,9%), молоді жінки (25–44 роки) — 60 випадків (10,8%), підлітки — 13 осіб (2,3%).

Однією з кінцевих точок дослідження було вивчення загальної летальності.

Для статистичного аналізу отриманих результатів використовували пакет програм обробки даних загального призначення Statistica for Windows версії 7.0 (Stat Soft inc., США) та SPSS 17.0. Дискретні величини представлені у вигляді частот (відсоток спостережень до загальної кількості обстежених). Для порівняння дискретних величин у незалежних групах використовували критерій χ2 Пірсона. Оцінка ризику настання несприятливої події проводилася з урахуванням абсолютного (absolute risk — AR) та відносного (relative risk — RR) ризиків, а також відношення шансів (odds ratio — OR), з розрахунком довірчих інтервалів та критерію достовірності щодо RR та OR [12].

Аналіз летальності проводився за допомогою аналізу Каплана — Мейєра з розрахунком логранк критерію і показника відносного ризику між кривими дожиття — HR (hazard ratio), оцінкою показників — медіан часу виживаності, експоненційних медіан тривалості випадку і частот ускладнень.

При р<0,05 розбіжності вважали статистично вірогідними.

Результати дослідження

Розподіл пацієнтів ретроспективної групи за стадією відповідно до класифікації FIGO наведено в табл. 1. Встановлено, що раннє звернення при пухлинах зовнішніх статевих органів становило менше третини клінічних випадків — стадію І встановлено у 26,3%, ІА — у 2,7%, ІВ — у 1,4% пацієнтів. Найбільша кількість пацієнтів вперше зверталися на ІІ стадії захворювання за класифікацією FIGO (40,4%). При цьому 29,2% зверталися з приводу первинного лікування на ІІІ та IV стадіях захворювання.

Таблиця 1. Розподіл хворих ретроспективної групи за стадією відповідно до класифікації FIGO при первинному зверненні

Стадія Кількість %
І 146 26,3
ІА 15 2,7
ІВ 8 1,4
ІІ 225 40,4
ІІІА 106 19,0
ІІІВ 27 4,8
IVA 12 2,1
IVB 18 3,3

За критерієм Т класифікації TNM у найбільшої кількості пацієнток при первинному зверненні виявляли Т2 стадію, у 15,4% — Т3 стадію; 75,4% надходили без ознак метастазування в регіонарні лімфатичні вузли (75,4%) та ознак віддаленого метастазування (90,8%) (табл. 2).

Таблиця 2. Стадіювання хворих ретроспективної групи за критеріями TNM при первинному зверненні

Кількість %
Критерій Т
ТX
T0
Tis 18 3,2
Т1 116 20,9
Т1a 10 1,8
Т1b 39 7,0
Т2 286 51,3
T3 86 15,4
T4 2 0,4
Критерій N
30 5,4
N0 420 75,4
N1 80 14,4
N2 27 4,8
Критерій M
15 2,7
M0 506 90,8
M1 36 6,5

Загальна смертність при ретроспективному аналізі пацієнтів з онкопатологією зовнішніх статевих органів в 1993–2018 рр. становила 52,2% (291 випадок). Середня виживаність — 6,0±4,48 року(від 0 до 36 років).

При оцінці частоти первинно діагностованого раку зовнішніх статевих органів спостерігався приріст випадків первинно виявленого раку за періоди 1998–2003 рр. та 2008–2013 рр. (табл. 3).

Таблиця 3. Частота первинно діагностованого раку зовнішніх статевих органів

Рік До 1993 1993–1998 1998–2003 2003–2008 2008–2013 2013–2018
Число хворих з вперше діагностованим раком зовнішніх статевих органів, абс. 68 85 125 98 141 39
Летальність пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів, абс. 3 26 76 64 90 32
Рівень загальної летальності (%) 4,4 30,6 60,8 65,3 63,8 82,1

Виявлено характерний лінійний тренд підвищення рівня летальності в 2003–2018 рр. (χ2 в тесті Кохрана — Армітеджа — 86,9; р<0,001). За допомогою процедури Тьюки визначена статистична «точка переходу» — часовий момент, який розмежовує статистичні відмінності між показниками тимчасової шкали. У нашому випадку цією точкою був інтервал 2005–2010 рр. (оскільки різниця між частотами, що лежать зліва від цієї точки була достовірною в порівнянні з частотами, що знаходяться праворуч від цієї точки).

На наступному етапі було проведено аналіз можливих прогностичних факторів, що можуть впливати на рівень летальності.

За шкалою FIGO встановлено приріст рівня загальної смертності на 23,5% при IVA та IVB стадіях, порівняно з І стадією, на 23,5% відносно ІІ стадії, 7,3 та 11,1% — щодо ІІІА та ІІІВ стадій. Суттєво підвищувався рівень загальної смертності при переході з І до ІІ стадій за класифікацією FIGO (12,8% — порівняно зі стадією І, 36,0% — щодо стадії ІА, на 43,5% відносно ІВ стадії) (табл. 4).

Таблиця 4. Рівень смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів впродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від стадії за класифікацією FIGO

Стадія Кількість %
І 63 43,2
ІА 3 20,0
ІВ 1 12,5
ІІ 126 56,0
ІІІА 63 59,4
ІІІВ 15 55,6
IVA 8 66,7
IVB 12 66,7

OR щодо ризику смертності вірогідно зростає при переході від І стадії (включаючи ІА та ІВ) до стадії ІІ (OR — 1,29), залишаючись сталим для стадій ІІІА (OR — 1,38) та ІІІВ (OR — 1,29), надалі наступною межею ризику є стадії IVA та IVB (OR — 1,55; р=0,04 — за тестом Кохрана — Армітеджа та р=0,02 — за методом Мантеля — Хензеля) (табл. 5).

Таблиця 5. Відносна вірогідність та ризик загальної смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів упродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від стадії за класифікацією FIGO

Стадія OR Кумулятивне відношення шансів (Cumulative odds ratio — COR) [95% ДІ] Узагальнене відношення шансів (Generalized odds ratio — GOR) [95% ДІ]
Стадія І 1,0 1,31

[1,03–1,68]

1,243

[1,0–1,54]

Стадія ІА 0,46
Стадія ІВ 0,29
Стадія ІІ 1,29
Стадія ІІІА 1,38
Стадія ІІІВ 1,29
Стадія IVA 1,55
Стадія IVB 1,55

У ході аналізу хронології смертності пацієнтів було проведено множинний аналіз виживаності з використанням процедури Каплана — Мейєра (рис. 1–2).

Рис. 1. Крива виживаності Каплана — Мейєра у пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів при І та IVВ стадіях за класифікацією FIGO
Рис. 2. Множинний аналіз виживаності при клінічних стадіях за класифікацією FIGO

При порівнянні стадій І та IVB з найбільшою та найменшою виживаністю було використано логранк тест, при якому p=0,01194. Під час проведення множинного аналізу виживаності (див. рис. 2) підтверджено, що пацієнти зі стадією IVA та IVВ характеризувалися найвищими показниками смертності (за кількістю померлих пацієнтів), проте, якщо при IVВ стадії виключення з дослідження розподілено рівномірно впродовж усього періоду спостереження, при IVA стадії пацієнтів виключали за рахунок летальності вже на першому році спостереження. Для І та ІІ стадій доведено приріст загальної виживаності після 2010 р., що, можливо, є свідченням більш ефективного лікування пацієнтів при зверненні не пізніше ІІ стадії захворювання, що підтверджує провідне значення ранньої діагностики при цій патології.

Надалі було проведено аналіз значень клінічних критеріїв T, N та M для прогнозування рівня смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів (табл. 6–11).

Таблиця 6. Рівень смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів впродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерію Т за класифікацією TNM

Стадія Летальність, абс. Летальність, %
Tis 1 5,6
Т1 51 43,9
Т1a 1 10,0
Т1b 9 23,1
Т2 160 55,9
T3 67 74,4
T4 2 100,0

Таблиця 7. Відносна вірогідність та ризик загальної смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів упродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерія Т за класифікацією TNM

Стадія OR COR [95% ДІ] GOR [95% ДІ]
Tis 1,0 1,67

[1,29–2,18]

1,60

[1,26–2,03]

Т1 7,9
Т1a 1,8
Т1b 4,2
Т2 10,1
T3 14,0
T4 18,0

Таблиця 8. Рівень смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів упродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерію N за класифікацією TNM

Стадія Летальність, абс. Летальність, %
17 56,7
N0 188 44,7
N1 64 80,0
N2 22 81,5

Таблиця 9. Відносна вірогідність та шанси загальної смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів упродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерію N за класифікацією TNM

Стадія OR COR[95% ДІ] GOR[95% ДІ]
1,0 1,53

[1,13–2,09]

1,49

[1,12–1,99]

N0 0,79
N1 1,41
N2 1,44

Таблиця 10. Рівень смертності у пацієнтів з пухлинами зовнішніх статевих органів упродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерію M за класифікацією TNM

Стадія Летальність, абс. Летальність, %
10 66,7
M0 251 49,6
M1 30 83,3

Таблиця 11. Відносна вірогідність та шанси загальної смертності у пацієнтів з пухлинами ЗСО впродовж 25-річного ретроспективного спостереження залежно від критерію M за класифікацією TNM

Стадія OR COR [95% ДІ] GOR [95% ДІ]
1,0 1,34

[0,86–2,08]

1,34

[0,92–1,95]

M0 0,74
M1 1,25

Значний приріст летальності за критерієм Т відмічено при переході до Т3 та Т4 (74,4 та 100,0%). При цьому смертність упродовж 25-річного ретроспективного спостереження при переході від критерію Т1 до Т2 зростала на 12,0% (див. табл. 6).

Виявлено лінійну залежність при переходах Т2 — Т3 — Т4 (OR — 10,1, 14,0 та 18,0 відповідно, χ2 — 12,07, р=0,001, Мантеля — Хензеля — χ2 — 12,05, р<0,001) (табл. 7).

У табл. 8 розглянуто рівень смертності у пацієнток з пухлинами зовнішніх статевих органів залежно від критерію N.

Встановлено зростання частоти загальної летальності при N1 та N2. У той же час суттєвої різниці між N1 та N2 встановлено не було (80,0 та 81,5%). Також слід звернути увагу на критерій NХ, коли регіонарні лімфатичні вузли діагностично не оцінені. При цьому рівень летальності був на 12,0% вищим, ніж при N0 (табл. 8).

Виявлено приріст ризику загальної летальності при N1 (OR — 1,41) та N2 (OR — 1,44) стадіях та зниження вірогідності загальної смертності при стадії N0 (OR — 0,79, кумулятивне відношення шансів (1,53 [1,13–2,09]), загальне відношення шансів (1,49 [1,12–1,99])) (табл. 9).

Дані дослідження рівня загальної летальності за критерієм М наведені в табл. 10–11.

Загальна смертність за наявності віддалених метастазів (М1) на 33,7% перевищувала таку, що встановлена у разі відсутності метастазів (М0). Несприятливим був критерій МХ, коли з різних причин було неможливо оцінити наявність/відсутність віддалених метастазів. У даному разі загальна смертність була на 17,1% вищою, ніж при М0.

На підтвердження важливості такого компонента, як достовірне виявлення віддалених метастазів, ми не виявили вірогідної різниці між критеріями МХ та М1 за аналізом ризику загальної смертності в тестах лінійних трендів (табл. 11).

При множинному аналізі виживаності за методом Каплана — Мейєра, залежно від наявності/відсутності віддалених метастазів та метастазів у лімфатичні вузли, було отримано дані, що наведені на рис. 3–4.

Рис. 3. Множинний аналіз виживаності за методом Каплана — Мейєра у пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів за критерієм М
Рис. 4. Множинний аналіз виживаності за методом Каплана — Мейєра у пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів за критерієм N

Цікавим фактом було те, що останній пацієнт з наявністю МХ критерію «вибув» з дослідження ще в часовий проміжок 1995–2000 рр. Після 2000 р. таких пацієнтів, за результатами аналізу історій хвороб, що знаходилися в Національному інституті раку, не було. Можливо, даний факт слід сприймати як позитивні зрушення та підвищення якості діагностики. Зокрема, високоінформативним методом, що достовірно підтверджує наявність віддалених метастазів, є комп’ютерна томографія з контрастуванням. Цей метод на сьогодні впроваджений як обов’язкове дослідження для онкологічних пацієнтів.

За критерієм N, на жаль, ми не виявили подібної залежності. Було достовірно встановлено, що 25-річна виживаність пацієнтів з відсутністю метастазів у регіонарні лімфатичні вузли становила 30,0% (див. рис. 4). За наявності метастазів у лімфатичні вузли з одного боку — 20,0%, з двох боків — 0% (див. рис. 4). У той же час, на відміну від випадків метастазування у віддалені органи, пацієнти з критерієм NX включалися та вибували з дослідження впродовж усього періоду (до 2018 р.). Це виокремлює ще одну невирішену проблему онкогінекології — покращення діагностики метастазування в регіонарні лімфатичні вузли.

Висновки

1. Загальна смертність при ретроспективному аналізі пацієнтів з раком зовнішніх статевих органів при 25-річному спостереженні становила 52,2%, середня виживаність — 6,0±4,48 року.

2. Пацієнти зі стадіями IVA та IVВ за шкалою FIGO характеризувалися найвищими показниками смертності; при IVВ виключення з дослідження розподілено рівномірно на весь період спостереження, при IVA стадії пацієнти вибували за рахунок летальності вже на першому році спостереження.

3. Доведено приріст загальної виживаності після 2010 р. для І та ІІ стадій захворювання. Значний приріст летальності за критерієм Т відмічено при переході до Т3 та Т4 (74,4 та 100,0%), найнижчий показник загальної смертності відмічено при локальних пухлинах (Tis — 5,6%).

4. Встановлено зростання частоти загальної летальності при N1 та N2 (80,0 та 81,5% відповідно), порівняно з N0 (44,7%, р<0,05). При NХ рівень летальності був на 12,0% вищим, ніж при N0.

5. Загальна смертність за наявності віддалених метастазів (М1) на 33,7% перевищувала таку, що встановлена за відсутності метастазів (М0), 25-річна виживаність при М0 стадії раку вульви сягала 30,0%, за наявності віддалених метастазів М1 — 0%, p=0,048 за критерієм логранк.

6. Після 2000 р. в Національному інституті раку було відмічено підвищення якості діагностики відносно критерію МХ, проте за критерієм NХ подібної залежності не виявлено.

Список використаної літератури

  • 1. Бохман, Я. В. (2002). Руководство по онкогинекологии. СПб.: Фолиант.
  • 2. Худякова, М. А., Хаджимба, А. В., Данелян, К. Г., Гершфельд, Э. Д., Дигол, И. А., & Максимов, С. Л. (2009). Факторы риска метастазирования рака вульвы в паховые лимфатические узлы. Сибирский онкологический журнал, 1, 210–211.
  • 3. Федоренко, З. П., Гулак, Л. О., Михайлович, Ю. Й., Горох, Є. Л., Рижов, А. Ю., Сумкіна, О. В., & Куценко, Л. Б. (2020). Рак в Україні, 2018–2019. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби/гол. ред. О. О. Колеснік. Бюлетень Національного канцер-реєстру України, 21,101.
  • 4. Barlow, E. L., Kang, Y. J., Hacker, N. F., & Canfell, K. (2015). Changing Trends in Vulvar Cancer Incidence and Mortality Rates in Australia Since 1982. International Journal of Gynecological Cancer, 25(9), 1683–1689. doi: 10.1097/IGC.0000000000000547.
  • 5. Futagami, M., Yokoyama, Y., Iino, K., Aoki, M., Shoji, T., Sugiyama, T., … Mizunuma, H. (2015). Investigation of the clinicopathological features of squamous cell carcinoma of the vulva: a retrospective survey of the Tohoku Gynecologic Cancer Unit. International Journal of Clinical Oncology, 20(5), 1005–1011. doi: 10.1007/s10147-015-0803-x.
  • 6. Karam, A., & Dorigo, O. (2012). Treatment outcomes in a large cohort of patients with invasive Extramammary Paget’s disease. Gynecologic Oncology, 125(2), 346–351. doi: 10.1016/j.ygyno.2012.01.032.
  • 7. Hacker, N. F., & Barlow, E. L. (2015). Staging for vulvar cancer. Best Practice & Research: Clinical Obstetrics & Gynaecology, 29(6), 802–811. doi: 10.1016/j.bpobgyn.2015.01.004.
  • 8. Te Grootenhuis, N. C., van der Zee, A. G., van Doorn, H. C., van der Velden, J., Vergote, I., Zanagnolo, V., & Oonk, M. H. (2016). Sentinel nodes in vulvar cancer: Long-term follow-up of the GROningen INternational Study on Sentinel nodes in Vulvar cancer (GROINSS-V) I. Gynecologic Oncology, 140(1), 8–14. doi: 10.1016/j.ygyno.2015.09.077.
  • 9. Kupets, R., Giede, K. C., Power, P., & Agrawal, A. (2016). The Investigations Required Before Referring a Patient to a Gynaecologic Oncologist. Executive of the Society of Gynecologic Oncology of Canada. Journal of Obstetrics and Gynaecology Canada, 38(2), 164–167. doi: 10.1016/j.jogc.2015.12.016.
  • 10. Khanna, N., Rauh, L. A., Lachiewicz, M. P., & Horowitz , I. R. (2016). Margins for cervical and vulvar cancer. Journal of Surgical Oncology, 113(3), 304–309. doi: 10.1002/jso.24108.
  • 11. Koh, W. J., Greer, B. E., Abu-Rustum, N. R., Campos, S. M., Cho, K. R., Chon, H. S., … Scavone, J. (2017). Vulvar Cancer, Version 1. 2017, NCCN Clinical Practice Guidelines in Oncology. Journal of the National Comprehensive Cancer Network, 15(1), 92–120. doi: 10.6004/jnccn.2017.0008.
  • 12. Реброва О. Ю. (2004). Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ STATISTICA. Москва: Медиа-сфера.

Уровень летальности больных с опухолями наружных половых органов при ретроспективном 25-летнем наблюдении, роль клинического стадирования в прогнозировании отдаленной летальности

А.А. Самохвалова, К.В. Копчак, С.В. Неспрядько, Н.П. Цип, В.С. Свинцицкий

Национальный институт рака, Киев

Резюме. Материал и методы исследования. Статья базирует­ся на 25-летнем ретроспективном наблюдении и посвящена анализу уровня летальности среди пациентов с опухолями наружных половых органов, прогнозированию отдаленной летальности в зависимости от клинических особенностей опухолей. Работа проводилась на базе Национального института рака с включением изучения 557 историй болезней пациентов за период 1993–2018 гг. Результаты. Средняя выживаемость составила 6,0±4,48 года. Высокими показателями общей смертности характеризовались пациенты с IVA и IVВ стадиями заболевания по шкале Международной федерации гинекологии и акушерства (International Federation Gynecology and Obstetrics — FIGO, при IVВ стадии исключения из исследования были распределены равномерно в течение всего периода наблюдения, при IVA стадии пациенты выбывали за счет летальности уже в первый год. Доказан прирост общей выживаемости после 2010 г. для I и II стадий заболевания. Значительный прирост летальности по критерию Т выявлен при переходе к Т3 и Т4 (74,4 и 100,0% соответственно), самый низкий показатель общей смертности отмечен при локальных опухолях (Tis — 5,6%). Установлено повышение частоты общей летальности при N1 и N2 (80,0 и 81,5% соответственно) по сравнению с N0 (44,7%, р<0,05), при NХ уровень летальности был на 12,0% выше, чем при критерии N0. Выводы. Общая смертность при наличии отдаленных метастазов (М1) на 33,7% превышала таковую, установленную ​​при отсутствии метастазов (М0). После 2000 г. в Национальном институте рака было отмечено повышение качества диаг­ностики относительно критерия МХ, однако по критерию NХ улучшения качества диагностики не выявлено.

Ключевые слова: опухоли наружных половых органов; клиническое стадирование; отдаленная летальность; прогноз.

Адреса:
Самохвалова Олена Олександрівна
03022, Київ, вул. Ломоносова, 33/43
Національний інститут раку
E-mail: alenasam85@me.com

Correspondence:
Samokhvalova Olena
33/43 Lomonosova Str., 03022 Kyiv
National Cancer Institute
E-mail: alenasam85@me.com

Коментарів немає » Додати свій
Leave a comment