Онкоортопедичний менеджмент хворих із метастазами злоякісних новоутворень у кістки з урахуванням якості життя хворих. Огляд наукової літератури

Одержано 26.10.2025
Прийнято до друку 3.11.2026

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.35031

ВСТУП

Метастатичне ураження скелета діагностують у 5,1% серед усіх злоякісних новоутворень. Найбільш часто кісткові метастази (КМ) визначаються при раку молочної залози (65–70%), передміхурової залози (65–90%), легень (17–64%), нирковоклітинному раку (40–65%) та раку щитоподібної залози (65%) [90]. Кількість пацієнтів із КМ щороку збільшується, оскільки медичне лікування та радикальне хірургічне видалення пухлин підвищують загальну виживаність хворих з онкопатологією. Метастази в кістки можуть викликати ускладнення з боку опорно-рухового апарату, включаючи больовий синдром у кістках (60–84%), патологічні переломи (9–29%), компресію спинного мозку з неврологічними розладами(15–20%) і гіперкальціємію (20%), що суттєво знижують якість життя та прогноз хворих. Згідно з даними деяких авторів, річна виживаність осіб, яким виконані ортопедичні втручання (ОВ) через КМ, становить 36% [72].

Ситуація в Україні є ще менш втішною у зв’язку із постійним ростом кількості онкологічних захворювань, пізньою діагностикою та відсутністю уніфікованих алгоритмів лікування КМ. Диференційна діагностика КМ потребує ретельного обстеження для виключення первинного новоутворення кісток, яке інколи має місце як синхронний або метахронний процес [22]. Використання прогностичних інструментів для оцінки загального стану та виживаності хворих і підбору необхідного методу лікування є невід’ємною складовою комплексного підходу до терапії пацієнтів із КМ. Вибір тактики (методу) хірургічного лікування при КМ потребує урахування прогнозу, обов’язкового підвищення якості життя пацієнта та ризику післяопераційних ускладнень [54]. ОВ інколи є методом вибору для підвищення якості життя пацієнта, але існують ситуації, коли ОВ можуть погіршувати прогноз хворого [95]. На противагу хірургічним методам існує широкий арсенал нехірургічних методів лікування, які використовуються залежно від локалізації, розміру та кількості КМ.

ДІАГНОСТИКА

Існує 3 основні ситуації, що виникають у пацієнтів з метастазами в кістки. Якщо у пацієнта є відомі КМ, нове ураження кістки, найімовірніше, є метастазом [2]. Якщо у хворого підтверджено рак, але немає метастазів у кістки, ознаки, що свідчать про метастази, можуть включати підвищений рівень онкомаркерів у сироватці крові та наявність множинних уражень скелета на сцинтиграфії кісток або позитронно-емісійній томографії з ¹⁸F-фтордезоксиглюкозою (¹⁸F-ФДГ ПЕТ / КТ) [2]. L. Zhang та співавт. дослідили 117 пацієнтів з 1 відомим злоякісним новоутворенням, яким проводилася біопсія нещодавно виявленого ураження кістки [98]. З усіх випадків 18% були доброякісними ураженнями, а 3% — новими злоякісними новоутвореннями. У осіб з клінічними симптомами частіше діагностували метастази в кістки від відомих злоякісних пухлин, ніж у пацієнтів без клінічних симптомів (81% (87 / 107) проти 50% (5 / 10)) [98]. При свіжовиявлених ураженнях кістки біопсія може бути рекомендована в безсимптомних випадках, щоб уникнути помилкового діагнозу, однак у симптоматичних випадках її слід уникати, щоб знизити витрати та ризик [98]. Якщо в анамнезі немає активного раку або є лише рак у повній ремісії, слід провести такі обстеження: рентгенографію грудної клітки, аналізи крові (кальцій, альбумін, лужна фосфатаза, розгорнутий аналіз крові, електроліти, креатинін, швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок (СРБ) та електрофорез білків) [2]. Якщо вищезазначені результати аналізів є нормальними, може знадобитися КТ грудної клітки, черевної порожнини та таза [2]. Крім того, на основі результатів КТ можуть знадобитися ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, бронхоскопія та аналізи на онкомаркери сироватки [2]. Біопсія може бути показана у разі, коли характер ураження залишається невідомим після вищезазначених аналізів [2].

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ

Під час лікування хворих з метастазами в кістки лікар повинен брати до уваги точний прогноз та зважувати переваги хірургічного втручання (покращення функції та контроль болю) порівняно з ризиком підвищеної інтраопераційної та післяопераційної смертності [80]. Сьогодні для полегшення ухвалення рішень про обсяг та вид лікування у світі використовують багато прогностичних інструментів. J.J. Willeumier та співавт. створили прогностичну модель OPTModel на основі даних 1520 пацієнтів із метастазами в довгі кістки, яких лікували за допомогою променевої терапії або хірургічно у 2000–2013 рр. [95]. Пацієнтів розподілили на 4 категорії залежно від типу первинної пухлини, індексу працездатності за шкалою Карновського, а також наявності вісцеральних чи мозкових метастазів. Медіана виживаності для категорії А становила 21,9 міс (95% довірчий інтервал (ДІ) 18,7–25,1), для категорії B — 10,5 міс (95% ДІ 7,9–13,1), для категорії C — 4,6 міс (95% ДІ 3,9–5,3), для категорії D — 2,2 міс (95% ДІ 1,8–2,6). Інша модель — PathFx, що використовується для пацієнтів із метастазами у тулуб та кінцівки. Вона включає як об’єктивні кількісні змінні (вік, стать, тип первинної пухлини, статус за шкалою Східної кооперативної онкологічної групи (Eastern Cooperative Oncology Group — ECOG), наявність вісцеральних та множинних КМ, патологічний перелом, рівень гемоглобіну та кількість лімфоцитів), так і суб’єктивні змінні (оцінка виживаності хірургом). Однак зафіксовано, що й без суб’єктивної оцінки модель допомагає прогнозувати точно [67]. PathFx була зовнішньо валідована в багатьох групах хворих та нещодавно оновлена до версії 3.0 (www.pathfx.org) [1]. C. Meares та спів­авт. [54] порівняли кілька моделей (у тому числі переглянуту модель Katagiri, шкалу Скандинавської групи з вивчення сарком (Scandinavian Sarcoma Group — SSG), номограму Janssen та SPRING 13-ту, які свідчать, що OPTModel найточніше передбачала виживаність на 12 міс (площа під кривою (Area Under the Curve — AUC) = 0,79) і 24 міс (AUC=0,77) після хірургічних втручань, тоді як PathFx була найточнішою у прогнозуванні 3-місячної (AUC=0,70) і 6-місячної виживаності (AUC=0,70). Q.C.B.S. Thio та співавт. також розробили модель машинного навчання, яка передбачає 90-денну та 1-річну виживаність у пацієнтів із метастазами в кістки кінцівок. Фінальна модель інтегрована у відкритий вебдодаток (sorg-apps.shinyapps.io/extremitymetssurvival) [87]. C. Errani та спів­авт. у своїй роботі дослідили 159 пацієнтів із метастазами в кістки кінцівок, яким виконували хірургічні втручання [17]. Встановлено, що патологічний рівень С-реактивного білка (CPБ ≥1,0 мг/дл) та тип первинної пухлини були незалежними негативними факторами для 12-місячної виживаності. Тому пацієнти були розподілені на 2 групи за нозологічною формою захворювання: сприятливий прогноз у хворих на рак молочної залози, нирок, передміхурової, щитоподібної залози; поганий прогноз — при раку легень, невідомий первинний, печінки, товстої кишки, сечового міхура, підшлункової залози, шлунка, стравоходу, яєчка, мигдаликів, саркомі та меланомі. Ймовірність виживаності на 12 міс становила:

• 89% — група А (сприятливий первинний прогноз + нормальний рівень СРБ);
• 57% — група B (поганий первинний прогноз + нормальний рівень СРБ або сприятливий первинний прогноз + патологічний рівень СРБ);
• 13% — група C (поганий первинний прогноз + патологічний рівень СРБ).

МЕТАСТАЗИ в КІСТКИ КІНЦІВОК

Патологічні переломи довгих кісток є частим ускладненням метастатичного ураження та трапляються у 10–29% пацієнтів [77]. Найчастіше уражуються стегнова кістка (50%), плечова кістка (20%) та кістки гомілки (15%) [77]. Такі переломи спричиняють значно виражений біль, різко знижують якість життя, ускладнюють догляд і потребують хірургічної стабілізації. Втручання слід планувати так, щоб пацієнт міг відразу навантажувати кінцівку. Для прогнозування ризику патологічного перелому застосовують шкалу H. Mirels [55]. Вона враховує:

1) локалізацію ураження (верхня / нижня кінцівка, стегнова шийка);

2) характер болю (відсутній, помірний, тяжкий);

3) рентгенологічний вигляд (бластичний, змішаний, літичний);

4) розмір ураження (до ¹/₃, до ²/₃, >²/₃ діаметра кістки). Сума ≥9 балів означає високий ризик перелому та є показанням до профілактичної стабілізації кістки.

Y. Shinoda та співавт. ретроспективно проаналізували 161 метастаз у кістки на КТ-зображеннях і запропонували розглянути хірургічне втручання, якщо медіальні кортикальні ураження в проксимальному відділі стегнової кістки уражували 25–50% всієї окружності [83]. T.C. Philipp та співавт. ретроспективно дослідили 950 пацієнтів з метастазами у стегнову кістку, з яких 362 (38%) виконано профілактичну стабілізацію уражень стегнової кістки, а 588 (62%) — внутрішню фіксацію після виникнення патологічного перелому [66]. Після коригування на супутні захворювання та типи раку пацієнти, які отримували профілактичну стабілізацію, мали нижчий ризик смерті, ніж ті, кому проведено внутрішню фіксацію після виникнення патологічного перелому [66].

W.G. Ward та співавт. і R.P. McLynn та співавт. повідомили, що у пацієнтів, яким виконано внутрішню фіксацію після виникнення патологічного перелому, було більше внутрішньоопераційних кровотеч, ніж у тих, кому була виконана профілактична стабілізація метастазів у стегновій кістці [53, 94]. Так, враховуючи вищенаведені дослідження, ми вважаємо важливим прогнозування ризику патологічного перелому та його профілактичної фіксації.

Резекція та реконструкція за допомогою ендопротезів можуть розглядатися при КМ проксимального відділу стегнової кістки, дистального відділу стегнової кістки та проксимального відділу плечової кістки, особливо у випадках, що стосуються метаепіфіза [17, 18]. Інтрамедулярні штифти можуть використовуватися при високому ризику переломів та патологічних переломах діафіза. Якщо є великий дефект кістки, може бути показане інтрамедулярне встановлення штифтів з кюретажем КМ та пломбуванням кістковим цементом [17, 18]. Згідно із систематичним оглядом КМ у кінцівках, частота механічних пошкоджень інтрамедулярних штифтів при патологічних переломах довгих кісток через КМ коливалася в діапазоні 2–22%, тоді як при реконструкції мегапротезом вона становила близько 3,7% [18].

При виборі методу хірургічного лікування слід першочергово спиратися на прогноз виживаності: пацієнти з поганим прогнозом можуть отримувати лише паліативне лікування.

• Якщо очікувана тривалість життя >6 тиж, варто розглянути хірургічне лікування.
• При виживаності 3–12 міс — менш інвазивні реконструктивні методики.
• При >12 міс — радикальна резекція метастазів та реконструкція мегапротезами. Різні автори вказують в якості додаткових критеріїв вибору виду оперативного втручання такі показники, як тривалість госпіталізації, функціональний статус пацієнта за шкалою Товариства з вивчення пухлин опорно-рухового апарату (Musculoskeletal Tumor Society Score — MSTS), потреба в повторній госпіталізації та ризик ранніх післяопераційних ускладнень, пов’язаних із встановленою металоконструкцією. Останні дослідження свідчать, що хірургічне лікування патологічних переломів кінцівок значно зменшує вираженість болю, відновлює можливість ходьби та самообслуговування, підвищує якість життя навіть у пацієнтів із поширеним онкологічним процесом.

МЕТАСТАЗИ У ХРЕБЕТ

Хребет є найпоширенішим місцем метастатичних пухлин кісток [69, 92]. Найпоширенішим місцем метастазування хребта є грудний відділ хребта (60–70%), далі слідують попереково-крижовий (20–25%) та шийний відділи хребта (10–15%). КМ у декілька хребців одночасно трапляються у 17–30% пацієнтів [69, 92]. Метастатичні ураження хребта можуть бути остеолітичними, остеобластичними або змішаними [11]. За даними J.P. Constans та співавт. >70% метастазів хребта є остеолітичними ураженнями, 8% — остеобластичними, а 21% — змішаними остеолітичними та остеобластичними ураженнями [11]. Поширеними первинними видами онкопатології, що викликають остеолітичні ураження, є рак молочної залози, легень, меланома, рак нирок та щитовидної залози [64]. Первинні види пухлин, що призводять до остеобластичних уражень, включають карциноїди, медулобластому, рак носоглотки, передміхурової залози та уротеліальний рак [64]. Рак молочної залози, шийки матки, легень та яєчників також може спричиняти поєднання остеобластичних та остеолітичних уражень [64].

Звичайна рентгенографія здатна допомогти виявити метастази в хребет при втраті щонайменше 50% мінеральної щільності та мінімальному розмірі 1 см [79]. Часто для діагностики використовують сцинтиграфію кісток, яка допомагає виявити метастази в хребет завдяки високій чутливості (62–100%) та специфічності (78–100%) [96]. Проте у випадку остеолітичних або аваскулярних уражень сцинтиграфія також дає діагностичні помилки [96]. За допомогою комп’ютерної томографії (КТ), ПЕТ / КТ можна здійснити найбільш повну оцінку поширеності та типу метастатичного ураження хребців із точністю 80–100% та специфічністю 99%, крім того, ці методи досліджень дозволяють провести оцінку стабільності хребта відповідно до шкали неопластичної оцінки нестабільності хребта (Spine Instability Neoplastic Score — SINS) [16, 65, 91, 96]. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) усього хребта може візуалізувати детальні зміни кісткового мозку та допомогти виявити метастази в хребет на ранній стадії, а також дозволяє більш чітко візуалізувати м’які тканини та спинний мозок [91]. МРТ має бути виконано негайно за наявності рухового дефіциту в кінцівках у пацієнтів з підозрою на метастатичні ураження хребта.

Визначення тактики лікування метастазів хребта базується на неврологічній картині, а також стабільності хребта. 6-бальна шкала епідуральної компресії спинного мозку (Epidural Spinal Cord Compression — ESCC) може допомогти визначити тактику лікування метастазів та провести клінічну оцінку мієлопатії та/або радикулопатії [5]. Оцінка нестабільності хребта базується як на клінічних критеріях симптомів, так і на критеріях КТ-візуалізації. У 2010 р. Дослідницька група з онкопатології хребта створила шкалу SINS [20]. У цій системі стабільність хребта оцінюється шляхом додавання 5 балів візуалізації та 1 клінічного компонента: рівень ураження хребта, наявність та тип болю, якість кістки в місці ураження, осьові співвідношення хребта, ступінь колапсу тіла хребця та ураження задньолатеральних елементів хребта [20]. Загальний бал SINS коливається від 0 до 18 балів і розподіляється на 3 клінічні категорії: 0–6 балів вказує на стабільність, 7–12 балів — на неминучу нестабільність, а 13–18 балів означає нестабільність. Якщо хребет стабільний, променеву терапію можна розглядати при ураженнях з низьким ступенем компресії (ESCC ступенів 0, 1a, 1b та 1c). При ураженнях з тяжкою формою компресії (II та III ступенів) можна розглядати мінімальну хірургічну декомпресію епідурального простору, якщо пухлина не є радіочутливою або пацієнт не може переносити операцію [41, 68, 70]. Показник нестабільності хребта за SINS ≥7 може потребувати хірургічної стабілізації.

Рандомізоване мультиінституційне несліпе дослідження, проведене R.A. Patchell та співавт. у 2005 р., свідчить, що декомпресивна хірургія поєднано з післяопераційною променевою терапією зумовили кращі результати за променеву терапію окремо у пацієнтів з метастатичною компресією спинного мозку [60]. У двох наступних метааналізах підтверджено, що декомпресійна хірургія з післяопераційною променевою терапією сприяла кращому амбулаторному статусу, ніж лише променева терапія. Однак хірургічне втручання не завжди є варіантом для пацієнтів зі спінальними метастазами. Хірургічне втручання на хребті слід проводити лише тоді, коли очікувана тривалість життя пацієнта перевищує 6 міс і якщо клінічне поліпшення переважає ризики, пов’язані з хірургічним втручанням [71, 92]. N.R. Paulino Pereira та співавт. визначили фактори, пов’язані з ускладненнями, що виникли протягом 30 днів після операції з приводу метастазів у хребет [62]. Хірургічні методи включали корпектомію зі стабілізацією (313 випадків, 48%), декомпресію зі стабілізацією (230 випадків, 36%), лише декомпресію (84 випадки, 13%) та лише стабілізацію (20 випадків, 3,0%). З 647 пацієнтів у 205 (32%) виникли ускладнення протягом 30 днів [62]. Змінними, пов’язаними з цими ускладненнями, були низький рівень альбуміну, додаткові супутні захворювання, патологічні переломи, ≥3 рівнів операції на хребті та комбінований хірургічний доступ. Ускладнення протягом 30 днів були пов’язані з низькою виживаністю [32, 35]. Менш інвазивні процедури на хребті включають вертебропластику, кіфопластику та малоінвазивну транспедикулярну фіксацію [23]. Такі види паліативної хірургії можуть бути рекомендовані пацієнтам з очікуваною тривалістю життя щонайменше 3 міс [6]. В аспекті мініінвазивних хірургічних втручань на хребті активно розвиваються та впроваджуються системи операційної навігації з доповненою реальністю, що не поступаються традиційним навігаційним системам за точністю, а також зменшують дозу опромінення, що отримує пацієнт та персонал під час операції [7].

МЕТАСТАЗИ в КІСТКИ ТАЗа

Метастази в кістки таза значно знижують якість життя пацієнта та потребують лікування [14, 26, 49, 50, 56, 61, 97]. Зазвичай метастази, що локалізуються в крилі клубової кістки, крижово-клубовому суглобі або передній дузі таза, можуть мати низький ризик патологічного перелому та виникнення нестабільності тазового кільця, тому зазвичай успішно лікуються променевою терапією [49]. Хірургічне видалення слід розглянути при тривалому прогнозі життя пацієнта та одиночних метастазах в ці ділянки [97]. КМ навколо вертлюгової западини викликають біль при осьовому навантаженні, а також залежно від ділянки ураження можуть викликати руйнування стінок вертлюгової западини, що призводить до значного порушення функції всієї нижньої кінцівки. Тому хірургічне лікування та післяопераційна променева терапія можуть бути показані для зменшення вираженості болю, відновлення функції та можливості раннього навантаження [26]. Якщо уражена медіальна стінка вертлюгової западини, для запобігання медіальній міграції можуть бути використані спеціальні антипротрузійні чашки з латеральними фланцями, а металева сітка розміщується на медіальній стінці перед цементуванням. Різні типи армувальних кілець можуть бути використані, коли зруйновані як медіальна, так й інші стінки вертлюгової западини.

K.D. Harrington запропонував інший метод з використанням цементу для заповнення дефекту, який армується шпицями Штейнмана, розміщеними в сідничній та лобкових кістках та від «даху» вертлюгової западини до крижово-клубового суглоба [26]. Ця система поліпшує розподіл навантаження від вертлюгової западини на хребет та забезпечує довготривалу виживаність імплантату [26]. За даними досліджень різних авторів, операція K.D. Harrington має нижчий рівень інтраопераційних та ранніх післяопераційних ускладнень порівняно із реконструкціями за допомогою ендопротезів і в цілому краще переноситься пацієнтами, проте частіше порівняно з ендопротезами потребує ревізійних оперативних втручань у віддалений післяопераційний період (>5 років) [30, 88]. Передопераційна емболізація може бути рекомендована всім пацієнтам з метастазами в кістки таза, оскільки всі метастатичні ураження кісток є гіперваскуляризованими [76]. G. Maccauro та співавт. використовували техніку вертебропластики для лікування остеолітичних метастатичних уражень навколо вертлюгової западини [46]. Ацетабулопластика полягала в перкутанному введенні рідкого акрилового цементу в остеолітичну порожнину. Головною метою є підвищення стійкості метастатичних уражень кісток до осьових навантажень та зниження ризику переломів [43]. Крім того, екзотермічна реакція під час полімеризації цементу може чинити місцеву цитотоксичну дію на пухлину. Ацетабулопластика забезпечила повне знеболення у 59% пацієнтів [46]. Крім того, всі перкутанні маніпуляції зумовили низький рівень ускладнень. Показаннями до ацетабулопластики є біль та загроза патологічного перелому [37, 46, 51]. Протипоказаннями є руйнування субхондрального кортикального шару «даху» вертлюгової западини діаметром >5 мм та ураження м’яких тканин, що перевищує площу руйнування кістки більш ніж у 3 рази [37, 46, 51].

ПРОМЕНЕВА ТЕРАПІЯ

Основною метою променевої терапії при КМ є зменшення вираженості болю, досягнення локального контролю пухлини та підвищення якості життя. Після зовнішньої променевої терапії КМ зазвичай починають осифікуватися протягом 3–6 тиж, часткова відповідь становить близько 60%, а повна відповідь коливається в межах 10–25% [13, 78]. Лікування для знеболення при неускладнених метастазах у кістки може бути одноразовою фракцією дози 8 Гр. Повторна променева терапія може бути ефективною для зменшення вираженості симптомів, що рецидивували після одноразової променевої терапії [52]. Оновлений метааналіз досліджень паліативної променевої терапії при метастазах у кістки включав 25 рандомізованих контрольованих досліджень, що порівнювали одно- та багаторазову променеву терапію [10]. Загальна та повна частота відповіді на біль виявилися еквівалентними. Однак частота повторного лікування була у 2,6 раза вищою для одноразової променевої терапії [10]. Отже, пацієнтам з олігометастатичним захворюванням або із сприятливим прогнозом може бути рекомендована багатофракційна променева терапія, яка забезпечує стійку відповідь [28, 82].

Стереотаксична променева терапія — це висококонцентрована форма випромінювання, яка може опромінювати цільові тканини у великій дозі, не впливаючи на навколишні нормальні тканини. Систематичний огляд ускладнень стереотаксичної променевої терапії для метастазів у хребет виявив 14% ризик компресійних переломів хребців після неї [34]. У ретроспективному дослідженні 594 пацієнтів, які пройшли стереотаксичну променеву терапію для метастазів у хребет, мультиваріативний аналіз свідчить, що попередній компресійний перелом хребця, одиночний метастаз та призначена доза опромінення ≥38,4 Гр підвищують ризик компресійних переломів [36]. За допомогою метааналізу повторного опромінення при болісних метастазах у кістки виявлено, що повторне зовнішнє променеве опромінення знизило ступінь тяжкості болю лише у близько 58% пацієнтів [32], тоді як повторна стереотаксична променева терапія зменшила вираженість болю у 65–81% пацієнтів [57].

Радіофармацевтичні препарати наразі використовуються у пацієнтів з дифузними метастазами в кістки, для яких лише зовнішнього променевого опромінення недостатньо. Радіонукліди, включно з бета-випромінювачами, такими як Стронцій-89 (⁸⁹Sr) та Самарій-153 (¹⁵³Sa), та альфа-випромінювачами, такими як Радій-223 (²²³Ra), можуть вибірково доставлятися до ділянок кісток з підвищеною остеобластною активністю, захищаючи здорові органи від опромінення [47]. Бета-випромінювачі можуть зменшити вираженість болю, але викликають мієлосупресію. У плацебо-контрольованому дослідженні AL-SYMPCA, ²²³Ra підвищив медіану загальної виживаності у пацієнтів з кастраційно-резистентним раком передміхурової залози та симптоматичними метастазами в кістки порівняно з контрольною групою (15 проти 11 міс, p <0,001) та подовжив час до першої скелетної події (16 проти 10 міс з плацебо, коефіцієнт ризику 0,66; p <0,001) [59]. Проте пацієнти повинні мати активність остеобластів при симптоматичних метастазах у кістки з адекватною функцією нирок, об’ємом кісткового мозку та тривалістю життя, щоб отримувати радіонуклідне лікування [48]. Крім того, радіонуклідна терапія протипоказана у випадках компресії спинного мозку, високого ризику переломів кісток нижніх кінцівок, а також під час вагітності та лактації [48].

БІСФОСФОНАТИ ТА ДЕНОСУМАБ

Гістологія первинної пухлини є найважливішим фактором у виборі хімієтерапевтичного режиму, спрямованого на конт­роль прогресування пухлини та запобігання розвитку скелетних подій. Бісфосфонати опосередковано знижують активність остеокластів, впливаючи на остеобласти, та безпосередньо індукують апоптоз остеокластів, пригнічуючи фарнезилпірофосфатсинтазу [6]. Серед внутрішньовенних препаратів золедронова кислота схвалена для лікування КМ при солідних пухлинах та множинній мієломі, а памідронат схвалений для лікування пацієнтів з раком молочної залози та множинною мієломою. Ібандронат можна вводити як внутрішньовенно, так і перорально, і він ефективний при КМ у пацієнтів з раком молочної залози. Пероральний клодронат є ще одним варіантом лікування остеолітичних КМ [29]. При раку молочної залози бісфосфонати слід призначати при першому виникненні метастазів у кістки, навіть якщо вони безсимптомні. При раку передміхурової залози пацієнти з гормоночутливим захворюванням мають нижчий ризик розвитку скелетних подій, тому бісфосфонати слід призначати лише пацієнтам, стійким до кастрації. Бісфосфонати слід розглядати у пацієнтів з метастазами в кістки від інших злоякісних новоутворень, у яких розвиваються симптоми скелетних подій. Золедронова кислота є найефективнішою у зниженні рівня кальцію в сироватці крові у пацієнтів з гіперкальціємією, серйозним та потенційно небезпечним для життя ускладненням остеолітичних метастазів у кістки [29].

Бісфосфонати мають ризик побічних ефектів, таких як остеонекроз щелепи, ниркова недостатність та гіпокальціємія [27]. Золедронову кислоту зазвичай призначають кожні 3–4 тиж. Однак, як повідомляється, менш інтенсивний графік (кожні 12 тиж) не поступався результатами при раку молочної, передміхурової залози та множинній мієломі [9, 27, 29]. Так, тримісячний графік може знизити ризик побічних ефектів, не впливаючи на результати лікування. Деносумаб — це людське моноклональне антитіло, що спрямоване на активатор рецептора ліганду NF-κB (RANKL), білка, який діє як основ­ний сигнал для втрати кісткової маси, інгібує взаємодію між RANKL та RANK і, отже, знижує дозрівання та активність остеокластів. Рекомендації щодо застосування деносумабу при метастатичних захворюваннях кісток подібні до рекомендацій для бісфосфонатів. Однак деносумаб не є нефротоксичним і може застосовуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю. Гіпокальціємія та остеонекроз щелепи є найпоширенішими ускладненнями деносумабу [9]. Наразі немає доказів, що підтверджують можливість зниження частоти лікування деносумабом, на відміну від бісфосфонатів деносумаб не накопичується в кістках навіть через місяці і його переривання може поставити під загрозу терапевтичний ефект [9].

ЕМБОЛІЗАЦІЯ

Емболізація — це процедура на судинах, що кровопостачають метастази в кістки, яка може полегшити хірургічне втручання, контролюючи кровотечу, пригнічуючи ріст пухлини та зменшуючи вираженість болю [15, 21, 85]. Більшість метастатичних уражень є гіперваскуляризованими, деякі ураження, такі як метастази в нирки та щитовидну залозу, є високогіперваскуляризованими [15, 85]. Наразі доступні різні емболічні агенти, включно з N-бутил-2-ціаноакрилатом, гель-піною, частинками полівінілового спирту, спиртовими емульсіями, спіралями, тканинним клеєм, етанолом та мікрофібрилярним колагеном [52, 74, 75]. Ця процедура є технічно успішною, якщо внутрішньосудинний контрастний матеріал повністю зупиняє гіперваскуляризацію пухлини або васкуляризація пухлини знижується більш ніж на 80% порівняно з початковою ангіографією [45]. Емболізація гіперваскулярних КМ може зменшити крововтрату та час операції, особливо якщо її виконувати в день операції [45, 63]. Найчастіші ускладнення, які виникають у 18–86% випадків емболізацій, проявляються як гарячка, біль та нездужання [63, 86]. Інші ускладнення включають неврологічні ускладнення, некроз шкіри або м’язів та інфекції [38, 86]. За даними G. Rossi та співавт., які провели 309 паліативних емболізацій за допомогою N-бутил-2-ціаноакрилату, відмічали на 50% зменшення вираженості болю та потреби в знеболювальних препаратах у 97% пацієнтів і цей ефект тривав у середньому 8 міс [75].

РАДІОЧАСТОТНА ТЕРМІЧНА АБЛЯЦІЯ (РЧА) ТА КРІОТЕРАПІЯ

Повідомлялося, що РЧА знижує ступінь тяжкості болю, пов’язаного з метастазами в кістки [25, 40, 73]. Багатопрофільна робоча група з метастатичних захворювань хребта заявила, що РЧА може бути неефективною в лікуванні метастазів у кістки в таких ситуаціях: безсимптомні спінальні метастази у пацієнтів з поганим загальним станом, тривалістю життя менше ніж 6 міс, патологічний компресійний перелом хребців та епідуральна компресія спинного мозку [79]. Методи абляції, такі як РЧА або кріотерапія, протипоказані, якщо пухлина знаходиться в межах 1 см від важливих структур, таких як спинний мозок, великі нерви та кровоносні судини [93].

L. Cazzato та співавт. виконали РЧА (n=12; 25%) або кріо­терапію (n=37; 76%) у 49 пацієнтів з метастазами в кістки, первинними пухлинами були рак щитовидної залози (n=11; 23%), молочної залози (n=21; 43%), легень (n=8; 16%) та інші види онкопатології (n=9; 18%) [44]. Локальна прогресія в місці лікування відмічалася у 29% випадків (n=14). Показники локального контролю протягом 1 та 2 років становили 77 та 72% відповідно. Показник локальної прогресії був вищим, коли розмір ураження кістки становив ≥2 см (p=0,002) [44].

ЕЛЕКТРОХІМІєТЕРАПІЯ

Електрохімієтерапія складається з комбінації електричних імпульсів та внутрішньовенного введення хімієтерапевтичних препаратів [4]. Клітинні мембрани зазвичай поганопроникні або повністю непроникні, але електричні імпульси індукують відкриття трансмембранних каналів, що дозволяє хімієтерапевтичним агентам проникати в клітину та посилювати місцеві цитотоксичні ефекти [39]. Блеоміцин та цисплатин виявилися найефективнішими та найвідповіднішими агентами для електрохімієтерапії в клінічному застосуванні [19, 52]. Електрохімієтерапія підвищує знеболення та локальний контроль КМ у пацієнтів, які не пройшли променеву терапію або мають труднощі з перенесенням хірургічного втручання [52]. Мінеральна структура кістки не змінювалася під дією електрохімієтерапії, а нервова структура демонструвала тимчасовий набряк без структурних змін після електропорації [24]. Це головна перевага електрохімієтерапії над променевою терапією та іншими методами абляції [24, 99]. F.H. Cornelis та співавт. повідомили, що електрохімієтерапію проведено 2 пацієнтам з метастазами в спинний мозок та компресією спинного мозку для досягнення знеболення, покращення рухової функції та контролю росту пухлини без ускладнень, таких як загострення паралічу [12]. L. Campanacci та співавт. провели багатоцентрове проспективне дослідження 102 пацієнтів з метастазами в кістки, які перенесли електрохімієтерапію. 24 пацієнти (24%) отримали інтрамедулярні штифти за планом після електрохімієтерапії під час тієї ж операції. Відповідь на лікування, згідно з критеріями оцінки відповіді при солідних пухлинах, становила 40% об’єктивної відповіді, 51% стабілізацію онкологічного процесу та 9% прогресування захворювання. Під час подальшого спостереження зафіксовано значні зменшення вираженості болю та підвищення якості життя [8].

ВИСОКОІНТЕНСИВНА УЛЬТРАЗВУКОВА ТЕРАПІЯ (УЗТ)

УЗТ викликає коагуляційний некроз при температурному порозі в діапазоні 65–85 °C залежно від коефіцієнта поглинання тканинами [84]. Фокусування ультразвукового променя призводить до високої інтенсивності лише в певному місці в межах невеликого об’єму, що мінімізує потенціал термічного пошкодження тканин поза фокальною зоною [3, 84]. МРТ-контрольована сфокусована ультразвукова хірургія (Magnetic Resonance-Guided Focused Ultrasound — MRgFUS) поєднує високоінтенсивний сфокусований ультразвук з МРТ-контролем [3] і схвалена Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) для паліативного знеболення у пацієнтів з метастазами в кістки. В одному дослідженні MRgFUS знизив ступінь тяжкості болю у 60–100% пацієнтів, знеболення настало швидко та тривало понад 3 міс [33]. MRgFUS рекомендується як метод другої лінії лікування для знеболення при невертебральних та нечерепних метастазах після невдачі променевої терапії. Немає обмежень залежно від типу ураження кістки (остеолітичне або остеобластне) або кількості уражених кісток. Ураження, що піддаються лікуванню, завжди слід ідентифікувати на зображенні та обмежувати несуглобовими ділянками кінцівок, ребер, грудини, таза, плечей, поперекового відділу хребта та крижової кістки. Додатковими критеріями включення є те, що ураження повинні бути щонайменше на 10 мм нижче поверхні шкіри, а шлях ультразвукового променя повинен завжди досягати цільового ураження, не натрапляючи на інші структури з високим поглинанням або відбивними властивостями (такі як кістка, що не є цільовою, органи, заповнені повітрям, широкі рубці або металеві імплантати / пристрої), оскільки вони екранують поширення ультразвуку та приховують цілі за їх межами [81].

Згідно з даними медичної літератури, рівень клінічної відповіді після MRgFUS коливається в межах 64–76% [42, 58, 89]. Найпоширенішими ускладненнями під час лікування MRgFUS можуть відмічатися біль, опіки шкіри III ступеня тяжкості або переломи, що частіше пов’язані із недотриманням правил проведення процедури [3]. Крім того, у дослідженні з парним дизайном порівнювали MRgFUS та традиційну променеву терапію з точки зору ефективності як місцевого лікування першої лінії, і MRgFUS мала вищий рівень відповіді через 1 тиж після лікування (71 проти 26%, p=0,0009) [42]. Лікування метастазів у хребет наразі не проводиться в клінічній практиці через побоювання щодо термічного пошкодження спинного мозку [31].

ВИСНОВКИ

Новітні підходи до лікування КМ ґрунтуються на поєднанні хірургічних, медикаментозних та апаратних методів, вибір яких залежить від прогнозу, функціонального стану пацієнта та ризику ускладнень. Збільшення тривалості життя хворих з онкопатологією призводить до збільшення кількості пацієнтів із метастазами в кістки, що, своєю чергою, підвищує актуальність індивідуального підходу до лікування. Оптимальні результати можливі лише за умови мультидисциплінарної співпраці онкологів, рентгенологів та ортопедів-хірургів, а малоінвазивні та інноваційні технології розширюють можливості паліативного лікування та сприяють підвищенню якості життя пацієнтів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Anderson, A. B., Wedin, R., Fabbri, N., Boland, P., Healey, J., & Forsberg, J. A. (2020). External validation of PATHFx Version 3.0 in patients treated surgically and nonsurgically for symptomatic skeletal metastases. Clinical Orthopedics and Related Research, 478, 808–818. doi: 10.1097/CORR.0000000000001081.

2. Anract, P., Biau, D., & Boudou-Rouquette, P. (2017). Metastatic fractures of long limb bones. Orthopaedics and traumatology: surgery and research, 103, S41–S51. doi: 10.1016/j.otsr.2016.11.001.

3. Bazzocchi, A., Napoli, A., Sacconi, B., Battista, G., Guglielmi, G., Catalano, C., & Albisinni, U. (2016). MRI-guided focused ultrasound surgery in musculoskeletal diseases: The hot topics. British Journal of Radiology, 89, 20150358. doi: 10.1259/bjr.20150358.

4. Belehradek, M., Domenge, C., Luboinski, B., Orlowski, S., Belehradek, J., & Mir, L. M. (1993). Electrochemotherapy, a new antitumor treatment. First clinical phase I–II trial. Cancer, 72, 3694–3700. doi: 10.1002/1097-0142(19931215)72:12<3694::aid-cncr2820721222>3.0.co;2-2.

5. Bilsky, M. H., Laufer, I., Fourney, D. R., Groff, M., Schmidt, M. H., Varga, P. P., … Kuklo, T. R. (2010). Reliability analysis of the epidural spinal cord compression scale. Journal of Neurosurgery-Spine, 13, 324–328. doi: 10.3171/2010.3.SPINE09459.

6. Bollen, L., Dijkstra, S. P. D., Bartels, R. H. M. A., de Graeff, A., Poelma, D. L. H., Brouwer, T., … Taal, W. (2018). Clinical management of spinal metastases—The Dutch national guideline. European Journal of Cancer, 104, 81–90. doi: 10.1016/j.ejca.2018.08.028.

7. Burström, G., Persson, O., Edström, E., & Elmi-Terander, A. (2021). Augmented Reality Navigation in Spine Surgery: A Systematic Review. Acta Neurochirurgica, 163, 843–852. doi: 10.1007/s00701-021-04708-3.

8. Campanacci, L., Bianchi, G., Cevolani, L., Errani, C., Ciani, G., Facchini, G., … Donati, D. M. (2021). Operating procedures for electrochemotherapy in bone metastases: Results from a multicenter prospective study on 102 patients. European Journal of Surgical Oncology, 47(10), 2609–2617. doi: 10.1016/j.ejso.2021.05.004.

9. Chen, F., & Pu, F. (2016). Safety of denosumab versus zoledronic acid in patients with bone metastases: A meta-analysis of randomized controlled trials. Oncology Research and Treatment, 39, 453–459. doi: 10.1159/000447372.

10. Chow, E., Zeng, L., Salvo, N., Dennis, K., Tsao, M., & Lutz, S. (2012). Update on the systematic review of palliative radiotherapy trials for bone metastases. Clinical Oncology, 24, 112–124. doi: 10.1016/j.clon.2011.11.004.

11. Constans, J. P., de Divitiis, E., Donzelli, R., Spaziante, R., Meder, J. F., & Haye, C. (1983). Spinal metastases with neurological manifestations. Review of 600 cases. Journal of Neurosurgery, 59, 111–118. doi: 10.3171/jns.1983.59.1.0111.

12. Cornelis, F. H., Ben Ammar, M., Nouri-Neuville, M., Matton, L., Benderra, M. A., Gligorov, J., … Mir, L. M. (2019). Percutaneous image-guided electrochemotherapy of spine metastases: Initial experience. CardioVascular and Interventional Radiology, 42, 1806–1809. doi: 10.1007/s00270-019-02316-4.

13. Culleton, S., Kwok, S., & Chow, E. (2011). Radiotherapy for pain. Clinical Oncology, 23, 399–406. doi: 10.1016/j.clon.2010.11.011.

14. Damron, T. A., & Sim, F. H. (2000). Surgical treatment for metastatic disease of the pelvis and the proximal end of the femur. Instructional Course Lectures, 49, 461–470.

15. De Vries, M. M., Persoon, A. C. M., Jager, P. L., Gravendeel, J., Plukker, J. T. M., Sluiter, W. J., & Links, T. P. (2008). Embolization therapy of bone metastases from epithelial thyroid carcinoma: Effect on symptoms and serum thyroglobulin. Thyroid, 18, 1277–1284. doi: 10.1089/thy.2008.0066.

16. Duo, J., Han, X., Zhang, L., Wang, G., Ma, Y., & Yang, Y. (2013). Comparison of FDG PET/CT and gadolinium-enhanced MRI for the detection of bone metastases in patients with cancer: A meta-analysis. Clinical Nuclear Medicine, 38, 343–348. doi: 10.1097/RLU.0b013e3182817af3.

17. Errani, C., Cosentino, M., Ciani, G., Ferra, L., Alfaro, P. A., Bordini, B., & Donati, D. M. (2021). C-reactive protein and tumour diagnosis predict survival in patients treated surgically for long bone metastases. International Orthopaedics, 45, 1337–1346. doi: 10.1007/s00264-020-04921-2.

18. Errani, C., Mavrogenis, A. F., Cevolani, L., Spinelli, S., Piccioli, A., Maccauro, G., … Donati, D. (2017). Treatment for long bone metastases based on a systematic literature review. European Journal of Orthopaedic Surgery and Traumatology, 27, 205–211. doi: 10.1007/s00590-016-1857-9.

19. Fini, M., Tschon, M., Ronchetti, M., Cavani, F., Bianchi, G., Mercuri, M., … Cadossi, R. (2010). Ablation of bone cells by electroporation. Journal of Bone and Joint Surgery, 92, 1614–1620. doi: 10.1302/0301-620X.92B11.24664.

20. Fisher, C. G., DiPaola, C. P., Ryken, T. C., Bilsky, M. H., Shaffrey, C. I., Berven, S. H., … Fourney, D. R. (2010). A novel classification system for spinal instability in neoplastic disease: An evidence-based approach and expert consensus from the spine oncology study group. Spine, 35, E1221–E1229. doi: 10.1097/BRS.0b013e3181e16ae2.

21. Forauer, A. R., Kent, E., Cwikiel, W., Esper, P., & Redman, B. (2007). Selective palliative transcatheter embolization of bony metastases from renal cell carcinoma. Acta Oncologica, 46, 1012–1018. doi: 10.1080/02841860701280725.

22. Forsberg, J. A., Wedin, R., Boland, P. J., & Healey, J. H. (2017). Can we estimate short- and intermediate-term survival in patients undergoing surgery for metastatic bone disease? Clinical Orthopedics and Related Research, 475, 1252–1261. doi: 10.1007/s11999-016-5187-3.

23. Fourney, D. R., Schomer, D. F., Nader, R., Chlan-Fourney, J., Suki, D., Ahrar, K., … Gokaslan, Z. L. (2003). Percutaneousvertebroplasty and kyphoplasty for painful vertebral body fractures in cancer patients. Journal of Neurosurgery, 98, 21–30. doi: 10.3171/spi.2003.98.1.0021.

24. Giardino, R., Fini, M., Bonazzi, V., Cadossi, R., Nicolini, A., & Carpi, A. (2006). Electrochemotherapy a novel approach to the treatment of metastatic nodules on the skin and subcutaneous tissues. Biomedicine & Pharmacotherapy, 60, 458–462. doi: 10.1016/j.biopha.2006.07.016.

25. Goetz, M. P., Callstrom, M. R., Charboneau, J. W., Farrell, M. A., Maus, T. P., Welch, T. J., … Rubin J. (2004). Percutaneous image-guided radiofrequency ablation of painful metastases involving bone: A multicenter study. Journal of Clinical Oncology, 22, 300–306. doi: 10.1200/JCO.2004.03.097.

26. Harrington, K. D. (1995). Orthopaedic management of extremity and pelvic lesions. Clinical Orthopedics and Related Research, 312, 136–147.

27. Himelstein, A. L., Foster, J. C., Khatcheressian, J. L., Roberts, J. D., Seisler, D. K., Novotny, P. J., … Shapiro, C. L. (2017). Effect of longer-interval vs standard dosing of zoledronic acid on skeletal events in patients with bone metastases: A randomized clinical trial. JAMA, 317, 48–58. doi: 10.1001/jama.2016.19425.

28. Hird, A., Chow, E., Zhang, L., Wong, R., Wu, J., Sinclair, E., Danjoux, C., … Loblaw, A. (2009). Determining the incidence of pain flare following palliative radiotherapy for symptomatic bone metastases: Results from three Canadian cancer centers. International Journal of Radiation Oncology, Biology, Physics, 75, 193–197. doi: 10.1016/j.ijrobp.2008.10.044.

29. Hortobagyi, G. N., Van Poznak, C., Harker, W. G., Gradishar, W. J., Chew, H., Dakhil, S. R., … Lipton, A. (2017). Continued treatment effect of zoledronic acid dosing every 12 vs 4 weeks in women with breast cancer metastatic to bone: The OPTIMIZE-2 Randomized Clinical Trial. JAMA Oncology, 3, 906–912. doi: 10.1001/jamaoncol.2016.6316.

30. Houdek, M. T., Ferguson, P. C., Abdel, M. P., Griffin, A. M., Hevesi, M., Perry, K. I., … Lewallen, D. G. (2020). Comparison of porous tantalum acetabular implants and harrington reconstruction for metastatic disease of the acetabulum. Journal of Bone & Joint Surgery, 102, 1239–1247. doi: 10.2106/JBJS.19.01189.

31. Huisman, M., ter Haar, G., Napoli, A., Hananel, A., Ghanouni, P., Lövey, G., … Hurwitz, M. D. (2015). International consensus on use of focused ultrasound for painful bone metastases: Current status and future directions. International Journal of Hyperthermia, 31, 251–259. doi: 10.3109/02656736.2014.995237.

32. Huisman, M., van den Bosch, M. A. A. J., Wijlemans, J. W., van Vulpen, M., van der Linden, Y. M., & Verkooijen, H. M. (2012). Effectiveness of reirradiation for painful bone metastases: A systematic review and meta-analysis. International Journal of Radiation Oncology, Biology, Physics, 84, 8–14. doi: 10.1016/j.ijrobp.2011.10.080.

33. Hurwitz, M. D., Ghanouni, P., Kanaev, S. V., Iozeffi, D., Gianfelice, D., Fennessy, F. M., … Pfeffer, R. M. (2014). Magnetic resonance-guided focused ultrasound for patients with painful bone metastases: Phase III trial results. Journal of the National Cancer Institute, 106, dju082. doi: 10.1093/jnci/dju082.

34. Husain, Z. A., Sahgal, A., De Salles, A., Funaro, M., Glover, J., Hayashi, M., … Ryu, S. (2017). Stereotactic body radiotherapy for de novo spinal metastases: Systematic review. Journal of Neurosurgery-Spine, 27, 295–302. doi: 10.3171/2017.1.SPINE16684.

35. Igoumenou, V. G., Mavrogenis, A. F., Angelini, A., Baracco, R., Benzakour, A., Benzakour, T., … Ruggieri, P. (2020). Complications of spine surgery for metastasis. European Journal of Orthopaedic Surgery and Traumatology, 30, 37–56. doi: 10.1007/s00590-019-02541-0.

36. Jawad, M. S., Fahim, D. K., Gerszten, P. C., Flickinger, J. C., Sahgal, A., Grills, I. S., … Guckenberger, M. (2016). Vertebral compression fractures after stereotactic body radiation therapy: A large, multi-institutional, multinational evaluation. Journal of Neurosurgery-Spine, 24, 928–936. doi: 10.3171/2015.10.SPINE141261.

37. Kelekis, A., Lovblad, K. O., Mehdizade, A., Somon, T., Yilmaz, H., Wetzel, S. G., … Martin, J.-B. (2002). Pelvic osteoplasty in osteolytic metastases: Technical approach under fluoroscopic guidance and early clinical results. Journal of Vascular and Interventional Radiology, 16, 81–88. doi: 10.1097/01.RVI.0000141717.84515.92.

38. Kim, W., Han, I., Jae, H. J., Kang, S., Lee, S. A., Kim, J. S., & Kim, H.-S. (2015). Preoperative embolization for bone metastasis from hepatocellular carcinoma. Orthopedics, 38, e99–e105. doi: 10.3928/01477447-20150204-56.

39. Kotnik, T., Pucihar, G., & Miklavcic, D. (2010). Induced transmembrane voltage and its correlation with electroporation-mediated molecular transport. Journal of Membrane Biology, 236, 3–13. doi: 10.1007/s00232-010-9279-9.

40. Lane, M. D., Le, H. B. Q., Lee, S., Young, C., Heran, M. K. S., Badii, M., … Munk, P. L. (2011). Combination radiofrequency ablation and cementoplasty for palliative treatment of painful neoplastic bone metastasis: Experience with 53 treated lesions in 36 patients. Skeletal Radiology, 40, 25–32. doi: 10.1007/s00256-010-1010-5.

41. Laufer, I., Rubin, D. G., Lis, E., Cox, B. W., Stubblefield, M. D., Yamada, Y., & Bilsky, M. H. (2013). The NOMS Framework: Approach to the treatment of spinal metastatic tumors. Oncologist, 18, 744–751. doi: 10.1634/theoncologist.2012-0293.

42. Lee, H.-L., Kuo, C.-C., Tsai, J.-T., Chen, C.-Y., Wu, M.-H., & Chiou, J.-F. (2017). Magnetic resonance-guided focused ultrasound versus conventional radiation therapy for painful bone metastasis: A matched-pair study. Journal of Bone & Joint Surgery, 99, 1572–1578. doi: 10.2106/JBJS.16.01248.

43. Li, Z., Butala, N. B., Etheridge, B. S., Siegel, H. J., Lemons, J. E., & Eberhardt, A. W. (2007). A biomechanical study of periacetabular defects and cement filling. Journal of Biomechanical Engineering, 129, 129–136. doi: 10.1115/1.2472367.

44. Luigi Cazzato, R., Auloge, P., De Marini, P., Rousseau, C., Chiang, J. B., Koch, G., … Gangi, A. (2018). Percutaneous image-guided ablation of bone metastases: Local tumor control in oligometastatic patients. International Journal of Hyperthermia, 35, 493–499. doi: 10.1080/02656736.2018.1508760.

45. Luksanapruksa, P., Buchowski, J. M., Tongsai, S., Singhatanadgige, W., & Jennings, J. W. (2018). Systematic review and meta-analysis of effectiveness of preoperative embolization in surgery for metastatic spine disease. Journal of NeuroInterventional Surgery, 10, 596–601. doi: 10.1136/neurintsurg-2017-013350.

46. Maccauro, G., Liuzza, F., Scaramuzzo, L., Milani, A., Muratori, F., Rossi, B., … Maffulli, N. (2008). Percutaneous acetabuloplasty for metastatic acetabular lesions. BMC Musculoskeletal Disorders, 9, 66. doi: 10.1186/1471-2474-9-66.

47. Macedo, F., Ladeira, K., Pinho, F., Saraiva, N., Bonito, N., Pinto, L., & Goncalves, F. (2017). Bone metastases: An overview. Oncology Reviews, 11, 321. doi: 10.4081/oncol.2017.321.

48. Manafi-Farid, R., Masoumi, F., Divband, G., Saidi, B., Ataeinia, B., Hertel, F., … Beheshti, M. (2020). Targeted palliative radionuclide therapy for metastatic bone pain. Journal of Clinical Medicine, 9, 2622. doi: 10.3390/jcm9082622.

49. Mankin, H. J., Hornicek, F. J., Temple, H. T., & Gebhardt, M. C. (2004). Malignant tumors of the pelvis: An outcome study. Clinical Orthopedics and Related Research, 425, 212–217. doi: 10.1097/00003086-200408000-00030.

50. Marco, R. A., Sheth, D. S., Boland, P. J., Wunder, J. S., Siegel, J. A., & Healey, J. H. (2000). Functional and oncological outcome of acetabular reconstruction for the treatment of metastatic disease. The Journal of Bone & Joint Surgery, 82, 642–651. doi: 10.2106/00004623-200005000-00005.

51. Marcy, P. Y., Palussière, J., Descamps, B., Magné, N., Bondiau, P. Y., Ciais, C., & Bruneton, J. N. (2000). Percutaneous cementoplasty for pelvic bone metastasis. Supportive Care in Cancer, 8, 500–503. doi: 10.1007/s005200000138.

52. Mavrogenis, A. F., Angelini, A., Vottis, C., Pala, E., Calabrò, T., Papagelopoulos, P. J., & Ruggieri, P. (2016). Modern Palliative treatments for metastatic bone disease: Awareness of advantages, disadvantages, and guidance. Clinical Journal of Pain, 32, 337–350. doi: 10.1097/AJP.0000000000000255.

53. McLynn, R. P., Ondeck, N. T., Grauer, J. N., & Lindskog, D. M. (2018). What is the adverse event profile after prophylactic treatment of femoral shaft or distal femur metastases? Clinical Orthopedics and Related Research, 476, 2381–2388. doi: 10.1097/CORR.0000000000000489.

54. Meares, C., Badran, A., & Dewar, D. (2019). Prediction of survival after surgical management of femoral metastatic bone disease—A comparison of prognostic models. Journal of Bone Oncology, 15, 100225. doi: 10.1016/j.jbo.2019.100225.

55. Mirels, H. (1989). Metastatic disease in long bones. A proposed scoring system for diagnosing impending pathologic fractures. Clinical Orthopedics and Related Research, 249, 256–264. doi: 10.1097/01.blo.0000093045.56370.dd.

56. Müller, D. A., & Capanna, R. (2015). The surgical treatment of pelvic bone metastases. Advances in Orthopedics, 2015, 525363. doi: 10.1155/2015/525363.

57. Myrehaug, S., Sahgal, A., Hayashi, M., Levivier, M., Ma, L., Martinez, R., … Salles, A. (2017). Reirradiation spine stereotactic body radiation therapy for spinal metastases: Systematic Review. Journal of Neurosurgery-Spine, 27, 428–435. doi: 10.3171/2017.2.SPINE16976.

58. Napoli, A., Anzidei, M., Marincola, B. C., Brachetti, G., Ciolina, F., Cartocci, G., … Catalano, C. (2013). Primary pain palliation and local tumor control in bone metastases treated with magnetic resonance-guided focused ultrasound. Investigative Radiology, 48, 351–358. doi: 10.1097/RLI.0b013e318285bbab.

59. Parker, C., Nilsson, S., Heinrich, D., Helle, S. I., O’Sullivan, J. M., Fosså, S. D., … Sartor, O. (2013). Alpha emitter Radium-223 and survival in metastatic prostate cancer. New England Journal of Medicine, 369, 213–223. doi: 10.1056/NEJMoa1213755.

60. Patchell, R. A., Tibbs, P. A., Regine, W. F., Payne, R., Saris, S., Kryscio, R. J., … Young, B. (2005). Direct decompressive surgical resection in the treatment of spinal cord compression caused by metastatic cancer: A randomised trial. Lancet, 366, 643–648. doi: 10.1016/S0140-6736(05)66954-1.

61. Patterson, F. R., & Peabody, T. D. (2000). Operative management of metastases to the pelvis and acetabulum. Orthopedic Clinics of North America, 31, 623–631. doi: 10.1016/s0030-5898(05)70180-2.

62. Paulino Pereira, N. R., Ogink, P. T., Groot, O. Q., Ferrone, M. L., Hornicek, F. J., van Dijk, C. N., … Schwab, J. H. (2019). Complications and reoperations after surgery for 647 patients with spine metastatic disease. Spine Journal, 19, 144–156. doi: 10.1016/j.spinee.2018.05.037.

63. Pazionis, T. J. C., Papanastassiou, I. D., Maybody, M., & Healey, J. H. (2014). Embolization of hypervascular bone metastases reduces intraoperative blood loss: A case-control study. Clinical Orthopedics and Related Research, 472, 3179–3187. doi: 10.1007/s11999-014-3734-3.

64. Perrin, R. G. & Laxton, A. W. (2004). Metastatic Spine Disease: Epidemiology, pathophysiology, and evaluation of patients. Neurosurgery Clinics of North America, 15, 365–373. doi: 10.1016/j.nec.2004.04.018.

65. Peterson, J. J., Kransdorf, M. J., & O’Connor, M. I. (2003). Diagnosis of occult bone metastases: Positron emission tomography. Clinical Orthopedics and Related Research, 415, S120–S128. doi: 10.1097/01.blo.0000093051.96273.7c.

66. Philipp, T. C., Mikula, J. D., Doung, Y.-C., & Gundle, K. R. (2020). Is there an association between prophylactic femur stabilization and survival in patients with metastatic bone disease? Clinical Orthopedics and Related Research, 478, 540–546. doi: 10.1097/CORR.0000000000000803.

67. Piccioli, A., Spinelli, M. S., Forsberg, J. A., Wedin, R., Healey, J. H., Ippolito, V., … Capanna, R. (2015). How do we estimate survival? External validation of a tool for survival estimation in patients with metastatic bone disease-decision analysis and comparison of three international patient populations. BMC Cancer, 15, 424. doi: 10.1186/s12885-015-1396-5.

68. Quraishi, N. A., Arealis, G., Salem, K. M. I., Purushothamdas, S., Edwards, K. L., & Boszczyk, B. M. (2015). The surgical management of metastatic spinal tumors based on an Epidural Spinal Cord Compression (ESCC) scale. Spine Journal, 15, 1738–1743. doi: 10.1016/j.spinee.2015.03.040.

69. Quraishi, N. A., Gokaslan, Z. L., & Boriani, S. (2010). The surgical management of metastatic epidural compression of the spinal cord. Journal of Bone and Joint Surgery, 92, 1054–1060. doi: 10.1302/0301-620X.92B8.22296.

70. Rades, D., Huttenlocher, S., Dunst, J., Bajrovic, A., Karstens, J. H., Rudat, V., & Schild, S. E. (2010). Matched pair analysis comparing surgery followed by radiotherapy and radiotherapy alone for metastatic spinal cord compression. Journal of Clinical Oncology, 28, 3597–3604. doi: 10.1200/JCO.2010.28.5635.

71. Rao, J., Tiruchelvarayan, R., & Lee, L. (2014). Palliative surgery for cervical spine metastasis. Singapore Medical Journal, 55, 569–573. doi: 10.11622/smedj.2014152.

72. Ratasvuori, M., Wedin, R., Keller, J., Nottrott, M., Zaikova, O., Bergh, P., … Laitinen, M. (2013). Insight opinion to surgically treated metastatic bone disease: Scandinavian Sarcoma Group Skeletal Metastasis Registry report of 1195 operated skeletal metastasis. Surgical Oncology, 22, 132–138. doi: 10.1016/j.suronc.2013.02.008.

73. Rosenthal, D. I. (2006). Radiofrequency treatment. Orthopedic Clinics of North America, 37, 475–484. doi: 10.1016/j.ocl.2006.05.004.

74. Rossi, G., Mavrogenis, A. F., Casadei, R., Bianchi, G., Romagnoli, C., Rimondi, E., & Ruggieri, P. (2013). Embolisation of bone metastases from renal cancer. Radiologia medica, 118, 291–302. doi: 10.1007/s11547-012-0802-4.

75. Rossi, G., Mavrogenis, A. F., Rimondi, E., Braccaioli, L., Calabrò, T., & Ruggieri, P. (2011). Selective embolization with n-butyl cyanoacrylate for metastatic bone disease. Journal of Vascular and Interventional Radiology, 22, 462–470. doi: 10.1016/j.jvir.2010.12.023.

76. Ruggieri, P., Mavrogenis, A. F., Angelini, A., & Mercuri, M. (2011). Metastases of the pelvis: Does resection improve survival? Orthopedic, 34, e236–e244. doi: 10.3928/01477447-20110526-07.

77. Ruggieri, P., Mavrogenis, A. F., Casadei, R., Errani, C., Angelini, A., Calabrò, T., … Mercuri, M. (2010). Protocol of surgical treatment of long bone pathological fractures. Injury, 41, 1161–1167. doi: 10.1016/j.injury.2010.09.018.

78. Sahgal, A., Roberge, D., Schellenberg, D., Purdie, T. G., Swaminath, A., Pantarotto, J., … Parliament, M. (2012). The Canadian Association of Radiation Oncology scope of practice guidelines for lung, liver and spine stereotactic body radiotherapy. Clinical Oncology, 24, 629–639. doi: 10.1016/j.clon.2012.04.006.

79. Salvo, N., Christakis, M., Rubenstein, J., de Sa, E., Napolskikh, J., Sinclair, E., … Chow, E. (2009). The role of plain radiographs in management of bone metastases. Journal of Palliative Medicine, 12, 195–198. doi: 10.1089/jpm.2008.0055.

80. Schoenfeld, A. J., Le, H. V., Marjoua, Y., Leonard, D. A., Belmont, P. J., Bono, C. M., & Harris, M. B. (2016). Assessing the utility of a clinical prediction score regarding 30-day morbidity and mortality following metastatic spinal surgery: The New England Spinal Metastasis Score (NESMS). Spine Journal, 16, 482–490. doi: 10.1016/j.spinee.2015.09.043.

81. Scipione, R., Anzidei, M., Bazzocchi, A., Gagliardo, C., Catalano, C., & Napoli, A. (2018). HIFU for bone metastases and other muscu- loskeletal applications. Seminars in Interventional Radiology, 35, 261–267. doi: 10.1055/s-0038-1673363.

82. Shiloh, R., & Krishnan, M. (2018). Radiation for treatment of painful bone metastases. Hematology/Oncology Clinics of North America, 32, 459–468. doi: 10.1016/j.hoc.2018.01.008.

83. Shinoda, Y., Sawada, R., Ishibashi, Y., Akiyama, T., Zhang, L., Hirai, T., … Tanaka, S. (2020). Prediction of pathological fracture in patients with lower limb bone metastasis using computed tomography imaging. Clinical & Experimental Metastasis, 37, 607–616. doi: 10.1007/s10585-020-10053-z.

84. Simon, C. J., Dupuy, D. E., & Mayo-Smith, W. W. (2005). Microwave ablation: Principles and applications. Radiographics, 25(1), S69–S83. doi: 10.1148/rg.25si055501.

85. Smit, J. W., Vielvoye, G. J., & Goslings, B. M. (2000). Embolization for vertebral metastases of follicular thyroid carcinoma. Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, 85, 989–994. doi: 10.1210/jcem.85.3.6436.

86. Sun, S., & Lang, E. V. (1998). Bone metastases from renal cell carcinoma: Preoperative embolization. Journal of Vascular and Interventional Radiology, 9, 263–269. doi: 10.1016/s1051-0443(98)70267-2.

87. Thio, Q. C. B. S., Karhade, A. V., Bindels, B. J. J., Ogink, P. T., Bramer, J. A. M., Ferrone, M. L., … Schwab, J. H. (2020). Development and internal validation of machine learning algorithms for preoperative survival prediction of extremity metastatic disease. Clinical Orthopedics and Related Research, 478, 322–333. doi: 10.1097/CORR.0000000000000997.

88. Tillman, R., Tsuda, Y., Puthiya Veettil, M., Young, P. S., Sree, D., Fujiwara, T., & Abudu, A. (2019). The long-term outcomes of modified harrington procedure using antegrade pins for periacetabular metastasis and haematological diseases. Bone & Joint Journal, 101-B, 1557–1562. doi: 10.1302/0301-620X.101B12.BJJ-2019-0265.R1.

89. Tsai, Y.-C., Lee, H.-L., Kuo, C.-C., Chen, C.-Y., Hsieh, K. L.-C., Wu, M.-H., … Chiou, J. F. (2019). Prognostic and predictive factors for clinical and radiographic responses in patients with painful bone metastasis treated with magnetic resonance-guided focused ultrasound surgery. International Journal of Hyperthermia, 36, 932–937. doi: 10.1080/02656736.2019.1655593.

90. Tsukamoto, S., Kido, A., Tanaka, Y., Facchini, G., Peta, G., Rossi, G., & Mavrogenis, A. F. (2021). Current Overview of Treatment for Metastatic Bone Disease. Current oncology (Toronto, Ont.), 28(5), 3347–3372. doi: 10.3390/curroncol28050290.

91. Tsukamoto, S., Mavrogenis, A. F., Langevelde, K. V., Vucht, N. V., Kido, A., & Errani, C. (2022). Imaging of spinal bone tumors: Principles and practice. Current Medical Imaging, 18(2), 142–161. doi: 10.2174/1573405617666210301110446.

92. Vazifehdan, F., Karantzoulis, V. G., & Igoumenou, V. G. (2017). Surgical treatment for metastases of the cervical spine. European Journal of Orthopaedic Surgery and Traumatology, 27, 763–775. doi: 10.1007/s00590-017-2002-0.

93. Wallace, A. N., Robinson, C. G., Meyer, J., Tran, N. D., Gangi, A., Callstrom, M. R., … Jennings, J. W. (2015). The Metastatic Spine Disease Multidisciplinary Working Group Algorithms. Oncologist, 20, 1205–1215. doi: 10.1634/theoncologist.2015-0085.

94. Ward, W. G., Holsenbeck, S., Dorey, F. J., Spang, J., & Howe, D. (2003). Metastatic disease of the femur: Surgical treatment. Clinical Orthopedics and Related Research, 415, S230–S244. doi: 10.1097/01.blo.0000093849.72468.82.

95. Willeumier, J. J., van der Linden, Y. M., van der Wal, C. W. P. G., Jutte, P. C., van der Velden, J. M., Smolle, M. A., … Dijkstra, P. D. S. (2018). An eas y-to-use prognostic model for survival estimation for patients with symptomatic long bone metastases. Journal of Bone & Joint Surgery, 100, 196–204. doi: 10.2106/JBJS.16.01514.

96. Yang, H.-L., Liu, T., Wang, X.-M., Xu, Y., & Deng, S.-M. (2011). Diagnosis of bone metastases: A meta-analysis comparing ¹⁸FDG PET, CT, MRI and bone scintigraphy. European Radiology, 21, 2604–2617. doi: 10.1007/s00330-011-2221-4.

97. Yasko, A. W., Rutledge, J., Lewis, V. O., & Lin, P. P. (2007). Disease- and recurrence-free survival after surgical resection of solitary bone metastases of the pelvis. Clinical Orthopedics and Related Research, 459, 128–132. doi: 10.1097/BLO.0b013e3180619533.

98. Zhang, L., Wang, Y., Gu, Y., Hou, Y., & Chen, Z. (2019). The need for bone biopsies in the diagnosis of new bone lesions in patients with a known primary malignancy: A comparative review of 117 biopsy cases. Journal of Bone Oncology, 14, 100213. doi.org/10.1016/j.jbo.2018.100213.

99. Zhou, Y.-F. (2011). High intensity focused ultrasound in clinical tumor ablation. World Journal of Clinical Oncology, 2, 8–27. doi: 10.5306/wjco.v2.i1.8.

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code