Валідація української версії опитувальника M.D. Anderson Dysphagia Inventory (MDADI) у пацієнтів із плоскоклітинним раком ротоглотки після хірургічного лікування

Одержано 21.11.2025
Прийнято до друку 1.12.2025

DOI: 10.32471/clinicaloncology.2663-466X.35046

ВСТУП

Плоскоклітинний рак ротоглотки (ПРРГ) становить значну частку серед злоякісних новоутворень голови та шиї. Захворюваність на ПРРГ у багатьох країнах світу невпинно зростає протягом останніх десятиліть, що пов’язують як із поширенням вірусу папіломи людини, так і з традиційними факторами ризику — тютюнопалінням, зловживанням алкоголем тощо [1–4]. Лікування пацієнтів з ПРРГ передбачає застосування первинного хірургічного лікування, променевої терапії, системної терапії або їх комбінації, що дозволяє досягти 5-річної загальної виживаності (ЗВ) пацієнтів на рівні близько 60% [5].

Однак незалежно від обраної тактики лікування пацієнти з ПРРГ часто стикаються з низкою ускладнень, які суттєво впливають на якість їхнього життя. Дисфагія є одним з найпоширеніших та найбільш інвалідизувальних ускладнень як самого захворювання, так і наслідків його лікування [6, 7]. За даними різних досліджень, 40–50% усіх пацієнтів з раком ротоглотки відчувають дисфагію протягом лікування та після його завершення [8, 9]. Частота дисфагії в перші 2 роки після завершення лікування серед таких пацієнтів варіює в межах 45% [10]. Крім того, ця проблема може призводити не лише до порушення харчування, а й до розвит­ку аспіраційної пневмонії, емоційних розладів та значного зниження соціалізації пацієнтів [11–13]. Окрім вищезазначеного, дисфагія суттєво підвищує витрати на медичну допомогу, оскільки вартість госпіталізації може зростати на 40% за наявності порушень ковтання у хворого [14]. Ще більш значуще симптом дисфагії впливає на молодих пацієнтів, суттєво знижуючи якість життя, значно знижуючи соціальну активність та серйозно порушуючи працездатність [15].

Враховуючи значний вплив дисфагії на життя пацієнтів, надзвичайно важливим є використання валідних та надійних інструментів для її оцінки. Незважаючи на те що інструментальні методи дослідження функції ковтання надають інформацію про характер та ступінь тяжкості порушень, вони не дозволяють оцінити суб’єктивне сприйняття пацієнтом впливу дисфагії на його повсякденне життя [16]. Саме тому опитувальники якості життя, специфічні для дисфагії, стали невідʼємною частиною комплексної оцінки стану пацієнтів. Серед різноманітних інструментів особливе місце посідає опитувальник MDADI (додаток), який був розроблений у 2001 р. в Онкологічному центрі Андерсона Техаського університету спеціально для пацієнтів із пухлинами голови та шиї [17]. На відміну від загальних опитувальників якості життя або інструментів, розроблених для інших груп пацієнтів з дисфагією, MDADI був створений з урахуванням специфічних потреб хворих на онкопатологію та проявив високу чутливість до змін стану пацієнтів протягом лікування [18, 19]. Завдяки своїм психометричним характеристикам опитувальник MDADI швидко набув широкого визнання в міжнародній практиці та був валідований у багатьох країнах світу. Успішну культурну адаптацію та валідацію MDADI проведено для багатьох мовних версій, включно зі шведською, нідерландською, італійською, іспанською, португальською, китайською, корейською, японською, данською, німецькою, французькою, арабською, перською та іншими мовами [20–29]. А результати цих валідаційних досліджень підтвердили, що MDADI є надійним та валідним інструментом для оцінки якості життя пацієнтів з порушенням ковтання внаслідок раку голови та шиї. Опитувальник продемонстрував високу внутрішню узгодженість із показниками альфа Кронбаха переважно >0,80, високу конвергентну валідність при порівнянні з іншими опитувальниками якості життя та високу чутливість до клінічних змін [30, 31]. Наявність валідованих версій MDADI дозволяє проводити міжнародні дослідження та порівнювати результати лікування пацієнтів з різних країн, що є надзвичайно важливим для розвитку доказової медицини в галузі онкології голови та шиї. Однак попри значне поширення MDADI у світовій практиці та доведену корисність цього інструменту, в Україні дотепер не існує адаптованої та валідованої версії цього опитувальника. Відсутність перекладеного та валідованого україномовного варіанта MDADI унеможливлює його використання в клінічній практиці українських лікарів та наукових дослідженнях. Це обмежує можливості для об’єктивної оцінки ефективності різних методів лікування з позиції пацієнта, ускладнює планування реабілітаційних заходів. Ба більше, враховуючи особливості культурного контексту та специфіку організації медичної допомоги в Україні, простий переклад опитувальника без належної культурної адаптації та психометричної валідації не може гарантувати адекватної оцінки якості життя українських пацієнтів.

Збільшення кількості осіб із ПРРГ в Україні та успіхи сучасного лікування, що супроводжуються підвищенням ЗВ, актуалізують необхідність підвищення якості життя цих хворих, що робить валідацію української версії MDADI важливим і своєчасним завданням. Наявність валідованого інструменту дозволить українським фахівцям об’єктивно оцінювати вплив дисфагії на життя пацієнтів, порівнювати ефективність різних методів лікування та реабілітації, а також інтегруватися в міжнародне наукове співтовариство для обміну досвідом та поліпшення результатів лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами голови та шиї. Саме необхідність заповнення цієї прогалини в українській медичній практиці та науці зумовила проведення цього валідаційного дослідження.

Мета дослідження полягала у валідації української версії опитувальника MDADI у пацієнтів з раком ротоглотки після хірургічного лікування.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ дослідження

Дослідження проводилося як проспективне обсерваційне валідаційне в період із січня 2024 до грудня 2025 р. на базах кафедри оториноларингології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та науково-клінічного відділу пухлин голови та шиї Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку». Усі пацієнти надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні.

До дослідження залучали пацієнтів віком від 18 років з гістологічно підтвердженим ПРРГ, які підлягали хірургічному лікуванню первинної пухлини. Критеріями виключення були попереднє лікування онкологічних захворювань ділянок голови та шиї, наявність віддалених метастазів, тяжкі форми супутніх захворювань, які могли б вплинути на можливість заповнення опитувальників, а також недостатнє володіння українською мовою. Пацієнти з когнітивними порушеннями або психіатричними захворюваннями, які перешкоджали адекватному заповненню опитувальників, також не залучали до дослідження. Усього дослідженням охоплено 61 пацієнта, які відповідали критеріям залучення та виключення. Усі хворі пройшли комплексне обстеження перед лікуванням, що включало фізикальний огляд, патогістологічний висновок, ендоскопічне дослідження верхніх дихальних та травних шляхів, комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію для визначення стадії захворювання.

Процес адаптації опитувальника MDADI українською мовою проводився відповідно до міжнародних рекомендацій щодо культурної адаптації інструментів оцінки якості життя. На першому етапі 2 незалежні лінгвісти, носії української мови з вільним володінням англійською, здійснили прямий переклад оригінальної англомовної версії опитувальника. Узгоджена версія прямого перекладу була створена шляхом порівняння двох варіантів перекладу та розв’язання розбіжностей. Особливу увагу приділяли збереженню концептуальної еквівалентності питань, а не дослівному перекладу формулювань. Наступним кроком став зворотний переклад узгодженої української версії на англійську мову. Порівняння зворотного перекладу з оригінальною англомовною версією не виявило суттєвих розбіжностей у змісті питань, що підтвердило адекватність україномовного варіанта. Далі дослідники провели аналіз попередньої версії опитувальника з точки зору його зрозумілості, культурної прийнятності та релевантності для українських пацієнтів. За результатами обговорення внесено незначні корективи до формулювань окремих питань для покращення їх сприйняття цільовою аудиторією. Пілотне тестування адаптованої версії опитувальника проводилося на групі з 10 пацієнтів з раком ротоглотки, які проходили лікування у профільному відділенні. Учасники пілотного дослідження відповідали критеріям залучення основного валідаційного дослідження за віком, діагнозом та типом лікування. Після завершення заповнення з кожним учасником проводилося коротке структуроване інтерв’ю для оцінки зрозумілості формулювань питань, прийнятності варіантів відповідей та загального сприйняття опитувальника. Жоден з учасників пілотного тестування не висловив зауважень щодо незрозумілості або двозначності формулювань питань. Так, на підставі позитивних результатів пілотного тестування ухвалено рішення про готовність українськомовної версії опитувальника до використання в основному валідаційному дослідженні без внесення додаткових змін до тексту. Фінальна українська версія опитувальника доступна в додатку.

Загалом опитувальник MDADInventory є специфічним інструментом для оцінки якості життя, пов’язаної з дисфагією, у пацієнтів з раком голови та шиї. Він складається з 20 питань, які оцінюються за 5-бальною шкалою Лікерта від «повністю згоден» до «повністю не згоден». Перше питання оцінює загальний стан пацієнта та дає окремий бал від 1 до 5. Решта 19 питань розподілені на 3 підшкали, які відображають емоційні аспекти (6 питань), функціональні обмеження (8 питань) та фізичні симптоми (6 питань) дисфагії. Підрахунок балів проводився відповідно до оригінальної методики. Для більшості питань відповідь «повністю згоден» оцінювалася в 1 бал, «згоден» у 2 бали, «не маю думки» в 3 бали, «не згоден» у 4 бали, «повністю не згоден» у 5 балів. Для питань E7 та F2, які сформульовані в позитивному контексті, шкала оцінювання є зворотною. Загальний бал для кожної підшкали обчислювався шляхом підсумовування балів усіх питань підшкали, ділення на кількість питань та множення на 20. Отже, діапазон балів для кожної підшкали становить 20–100, де вищі бали вказують на краще функціонування та вищу якість життя. У якості референтного інструменту для оцінки конвергентної валідності використовувався опитувальник EORTC QLQ-H&N35, який є широко валідованим та міжнародно визнаним інструментом для оцінки якості життя пацієнтів з раком голови та шиї, та офіційно перекладений українською мовою. З цього опитувальника були відібрані 3 домени, що мають концептуальний зв’язок з дисфагією. Домен фізичних проблем ковтання включає питання про труднощі з ковтанням твердої та рідкої їжі. Домен болю охоплює питання про біль у роті та глотці. Домен соціального харчування оцінює соціальні обмеження під час прийому їжі. На відміну від MDADI, в опитувальнику EORTC вищі бали вказують на більшу вираженість симптомів та нижчу якість життя, тобто опитувальники є «дзеркальними».

Обидва опитувальники заповнювалися пацієнтами самостійно в паперовому форматі в 3 часові точки. Базове оцінювання проводилося за день до операції або в день госпіталізації перед хірургічним втручанням. Друге оцінювання здійснювалося на 7-й післяопераційний день під час перебування пацієнта в стаціонарі. Третє оцінювання проводилося через 30 днів після операції під час контрольного візиту. Якщо пацієнт не міг з’явитися на контрольний візит особисто, фотокопії опитувальників надсилалися на пошту дослідника або в месенджери.

Статистичний аналіз даних проводився з використанням програмного забезпечення Python версії 3.9 з бібліотеками Pandas, NumPy, SciPy та Pingouin для статистичних обчислень. Дескриптивна статистика представлена у вигляді середнього показника та стандартного відхилення (СВ) для кількісних змінних, а також абсолютних та відносних частот для категоріальних змінних. Нормальність розподілу даних перевірялася за допомогою тесту Шапіро — Вілка. Внутрішню узгодженість оцінювали шляхом обчислення коефіцієнта альфа Кронбаха для кожної підшкали MDADI на кожній часовій точці спостереження. Інтерпретація результатів проводилася відповідно до загальноприйнятих критеріїв, згідно з якими показники <0,70 вказують на недостатню узгодженість, 0,70–0,79 — на прийнятну, 0,80–0,89 — на добру, а ≥0,90 — на відмінну внутрішню узгодженість. Додатково обчислювався середній показник альфи Кронбаха за 3 часовими точками для кожної підшкали. Конвергентну валідність оцінювали шляхом обчислення коефіцієнта кореляції Спірмена між підшкалами MDADI та відповідними доменами EORTC QLQ-H&N35 на базовому рівні. Перед проведенням аналізу були сформульовані апріорні гіпотези щодо очікуваних кореляцій. Передбачалося, що емоційна підшкала MDADI матиме найсильнішу кореляцію з доменом соціального харчування EORTC, функціональна підшкала — з доменом соціального харчування, фізична підшкала — з доменом фізичних проблем ковтання, а глобальна оцінка — з усіма 3 доменами EORTC. Сила кореляції інтерпретувалася як слабка при абсолютних показниках у межах 0,10–0,29, помірна — 0,30–0,49, сильна — 0,50–0,69 та дуже сильна при показниках ≥0,70. Чутливість опитувальника до змін оцінювалася 2 методами. По-перше, обчислювалися кореляції між змінами показників MDADI та EORTC на 3 часових інтервалах, а саме від базового рівня до 7-го дня, від базового рівня до 30-го дня та від 7-го до 30-го дня. Зміни обчислювалися як різниця між показниками на 2 часових точках. По-друге, розраховувалася величина ефекту Коена d для кожної підшкали на кожному часовому інтервалі. Інтерпретація величини ефекту проводилася згідно з критеріями Коена, де абсолютні показники <0,2 вказують на незначний ефект, у діапазоні 0,2–0,5 — на малий, 0,5–0,8 — на середній, а >0,8 — на великий ефект. Статистична значущість кореляцій оцінювалася за допомогою двостороннього критерію з рівнем значущості p <0,05. Усі графіки та таблиці створювалися з використанням бібліотек Matplotlib та Seaborn.

РЕЗУЛЬТАТИ

У дослідження залучено 61 особу з ПРРГ, яким проведено первинне хірургічне лікування. Середній вік досліджуваних становив 57,0±10,3 років (діапазон 36–77 років), чоловіки становили 70,5% вибірки, а жінки — 29,5%. Найчастіше первинна пухлина локалізувалася в ділянці одного з піднебінних мигдаликів (39,3%), корені язика (19,7%) та бокової стінки глотки (18,0%) (табл. 1). Усім пацієнтам первинно проведено хірургічне лікування.

Базові показники MDADI свідчать про відносно збережене функціонування пацієнтів перед лікуванням. Емоційна підшкала становила 82,51±7,27 бала, функціональна — 76,89±5,95 бала, фізична — 75,52±5,54 бала, загальна оцінка — 78,16±5,87 бала. На 7-й післяопераційний день відмічалося різке зниження всіх показників до рівня близько 59–60 балів для всіх підшкал (емоційна — 59,67±8,02, функціональна — 59,51±6,44, фізична — 59,45±6,45, загальна  — 59,54±6,40). Через 30 днів фіксувалося поступове підвищення, хоча показники не досягли базових (емоційна — 75,74±8,46, функціональна — 71,80±7,20, фізична  — 70,66±6,72, загальна — 72,64±7,18).

Показники EORTC QLQ-H&N35 мали аналогічну динаміку. Шкала фізичних проблем ковтання зросла з 1,43±0,41 на базовому рівні до 3,04±0,50 на 7-й день з подальшим зниженням до 2,01±0,53 через місяць. Больовий синдром досяг максимуму на 7-й день (3,13±0,46 порівняно з 1,47±0,41 базового рівня), знизившись до 1,98±0,57 на 31-й день. Соціальні аспекти харчування знизилися з 1,39±0,40 до 3,15±0,54 з наступним підвищенням до 1,92±0,53 (табл. 2).

При оцінці внутрішньої узгодженості було також отримано позитивні результати. Під час загальної оцінки виявлено відмінну внутрішню узгодженість із середнім коефіцієнтом альфа Кронбаха 0,913 (діапазон 0,899–0,929 на 3 часових точках). Емоційна підшкала свідчить про належну узгодженість — 0,843 (0,823–0,856). Функціональна підшкала виявила прийнятний рівень 0,773 (0,746–0,819). Водночас у фізичній підшкалі встановлено гранично допустиму внутрішню узгодженість — 0,622 (0,592–0,661). Більш детальні дані альфи Кронбаха наведено в табл. 3.

Конвергентна валідність оцінювалася шляхом кореляційного аналізу з доменами EORTC QLQ-H&N35. В усіх підшкалах MDADI виявлено сильні та дуже сильні негативні кореляції з відповідними доменами EORTC (p <0,0001 для всіх кореляцій). Емоційна підшкала найтісніше корелювала з фізичними проблемами ковтання EORTC (ρ=−0,707), болем (ρ=−0,657) та соціальним харчуванням (ρ=−0,534). Функціональна підшкала виявила дуже сильні кореляції з фізичними проблемами ковтання (ρ=−0,700) та сильні із соціальним харчуванням (ρ=−0,558) і болем (ρ=−0,516). Фізична підшкала мала сильні кореляції з фізичними проблемами ковтання (ρ=−0,578), болем (ρ=−0,523) та помірну із соціальним харчуванням (ρ=−0,493). Загальна оцінка корелювала на рівні ρ=−0,708 з фізичними проблемами ковтання, ρ=−0,606 з болем та ρ=−0,554 із соціальним харчуванням. Усі 4 гіпотези щодо очікуваних кореляцій були підтверджені (табл. 4).

Аналіз кореляцій змін показників між MDADI та EORTC QLQ-H&N35 підтвердив чутливість опитувальника до клінічних змін. У ранній післяопераційний період (0–7-й день) виявлено помірні та сильні кореляції для більшості підшкал. Найвищі кореляції встановлені для функціональної підшкали із соціальним харчуванням (ρ=−0,535; p <0,0001) та з фізичними проблемами ковтання (ρ=−0,448; p=0,0003). У період відновлення (7–30-й день) кореляції посилилися, особливо для емоційної підшкали з фізичними проблемами ковтання (ρ=−0,681; p <0,0001) та глобальної оцінки з фізичними проблемами ковтання (ρ=−0,641; p <0,0001), що вказує на високу чутливість інструменту для оцінки покращення стану пацієнтів.

При визначенні величини ефекту Коена d було виявлено великі ефекти на всіх проміжках часу. У ранній післяопераційний період (день 0–7-й день) відмічалися дуже значні негативні ефекти для всіх підшкал (емоційна d=−4,075, функціональна d=−3,399, фізична d=−2,511, загальна d=−4,007), що відображає значне зниження якості життя після операції. Через місяць (0–30-й день) ефекти послабилися, але залишалися досить значними для емоційної (d=−1,108) та глобальної (d=−1,010) підшкал і середніми — для фізичної підшкали (d=−0,774). У період активного відновлення (7–30-й день) виявлено дуже значні позитивні ефекти (емоційна d=+2,582, функціональна d=+2,017, фізична d=+1,659, глобальна d=+2,433), що підтверджує високу чутливість опитувальника до виявлення як погіршення, так і покращення стану пацієнтів (табл. 5).

Отримані результати підтверджують, що українська версія MDADI є валідним інструментом для оцінки якості життя пацієнтів з дисфагією до та після хірургічного лікування раку ротоглотки. Загальна оцінка опитувальника, емоційна та функціональна його підшкали мають психометричні характеристики, що відповідають міжнародним стандартам і можуть бути рекомендовані для використання в клінічній практиці та наукових дослідженнях.

ОБГОВОРЕННЯ

Проведена валідація української версії опитувальника MDADI дозволила встановити психометричні характеристики цього інструменту у пацієнтів з раком ротоглотки після хірургічного лікування. Отримані дані свідчать про можливість використання адаптованого україномовного варіанта опитувальника в клінічній практиці та наукових дослідженнях у галузі онкології, хірургії голови та шиї.

Аналіз внутрішньої узгодженості надав результати, близькі до даних валідацій в інших країнах. Загальна оцінка опитувальника мала внутрішню узгодженість з коефіцієнтом альфа Кронбаха 0,913, що є близьким до показників турецької та арабської версій — 0,96 та 0,975 відповідно [30, 31]. Емоційна підшкала з альфою Кронбаха 0,843 проявила дещо нижчу узгодженість порівняно з арабським та турецьким варіантами, проте цілком прийнятну для психометричних інструментів згідно із загальноприйнятими критеріями. Функціональна підшкала мала рівень узгодженості 0,773, цей рівень був дещо нижчий за вищезгадані версії опитувальника [30, 31], однак усе ще достатній для проведення наукових досліджень та клінічної практики. Фізична підшкала виявила гранично допустиму внутрішню узгодженість 0,622, значно нижчу від інших валідацій опитувальника [21–30]. Схожу ситуацію відмічали автори перської валідації MDADI, де загальний показник альфи Кронбаха становив лише 0,728, що пояснювалося культурними особливостями сприйняття запитань опитувальника [29]. Нижчі показники надійності фізичної підшкали в нашому дослідженні можна пояснити кількома факторами. По-перше, це культурно-лінгвістичні особливості перекладу окремих питань, які могли вплинути на їх сприйняття українськими пацієнтами. По-друге, відносна однорідність досліджуваної вибірки, де всі пацієнти отримували виключно хірургічне лікування. Така гомогенність вибірки призвела до нижчої варіабельності відповідей на запитання фізичної підшкали, а це могло позначитися на зниженні показників внутрішньої узгодженості.

Конвергентна валідність української версії MDADI виявилася на високому рівні. Усі підшкали MDADI мали сильні та дуже сильні негативні кореляції з відповідними блоками питань опитувальника EORTC QLQ-H&N35, як і передбачалося теоретично та за результатами попередніх валідаційних досліджень. Емоційна підшкала найтісніше корелювала з блоком фізичних проблем ковтання EORTC з коефіцієнтом кореляції ρ=−0,707. Це свідчить про те, що емоційне благополуччя пацієнтів тісно повʼязане саме з вираженістю обʼєктивних фізичних труднощів під час ковтання. Функціональна підшкала мала дуже сильні кореляції з блоком запитань щодо фізичних проблем при ковтанні на рівні ρ=−0,700 та сильні — з блоком питань соціального харчування ρ=−0,558. Це вказує на значущість функціональних обмежень для соціального життя пацієнтів. Фізична підшкала також мала сильні кореляції з усіма 3 блоками запитань EORTC, особливо з фізичними проблемами ковтання та болем, що свідчить про пряме співвідношення між фізичними симптомами дисфагії та больовими відчуттями. Загальна оцінка опитувальника корелювала з доменом фізичних проблем при ковтанні на рівні ρ=−0,708. Отримані кореляції були подібними до результатів іспанської валідації, де коефіцієнти кореляції між MDADI та SF-12 становили 0,314–0,495 для різних підшкал, хоча й дещо нижчими через використання менш специфічного інструменту порівняння, який оцінював виключно якість життя. Негативний напрямок кореляцій є цілком закономірним, адже MDADI оцінює якість життя (вищі бали означають кращий стан), тоді як EORTC QLQ-H&N35 вимірює ступінь тяжкості симптомів (вищі бали вказують на більшу вираженість проблем).

Чутливість опитувальника до клінічних змін виявилася високою, на що вказують показники величини ефекту Коена на різних часових проміжках спостереження. У ранній післяопераційний період від дня операції до 7-го дня фіксувалися негативні ефекти для всіх підшкал з найвищими показниками для емоційної підшкали d=−4,075 та загальної оцінки d=−4,007. Такі показники свідчать про суттєве зниження якості життя безпосередньо після хірургічного втручання. Через місяць після операції величина ефекту зменшилася, проте залишалася значущою для емоційної підшкали d=−1,108 та загальної оцінки d=−1,010, що вказує на тривале відновлення психоемоційної сфери навіть за умови часткового зменшення вираженості фізичних симптомів. Особливо цікавими були показники в період активного відновлення (від 7-го до 30-го дня), коли величина ефекту для всіх підшкал була дуже високою та позитивною (d=1,659–2,582). Такі дані фіксують високу здатність опитувальника виявляти покращення стану пацієнтів під час реабілітації. Такі показники чутливості навіть перевищили результати шведського дослідження, де величина ефекту коливалася від помірних до високих показників протягом року після завершення лікування. Таку різницю можна пояснити відмінностями в методах лікування та тривалістю самого періоду спостереження [20].

Проведене дослідження має певні обмеження, які слід враховувати при інтерпретації результатів та плануванні подальших валідаційних досліджень. По-перше, до дослідження залучалися виключно пацієнти, які отримували хірургічне лікування раку ротоглотки. Включення лише 1 типу лікування зумовлене прагненням забезпечити однорідність вибірки для первинної валідації опитувальника, проте такий підхід знижує узагальнюваність результатів на всю популяцію хворих на ПРРГ, які також отримують променеву або хімієпроменеву терапію. По-друге, проведення «тест-ретест» оцінки надійності виявилося неможливим. Стан пацієнтів після хірургічного лікування раку ротоглотки характеризується мінливістю (постійними змінами в процесі відновлення), особливо в ранній післяопераційний період. Повторне тестування в короткі терміни може допомогти виявити реальні клінічні зміни замість оцінки стабільності вимірювального інструменту. Відсутність періоду стабільного стану, необхідного для адекватної оцінки «тесту-ретесту», змушує покладатися виключно на показники внутрішньої узгодженості для оцінки надійності опитувальника. По-третє, вибірка дослідження з 61 особи, хоча й достатня для проведення базової валідації відповідно до загальноприйнятих рекомендацій, все ж таки обмежує статистичну потужність для виявлення окремих психометричних характеристик та підгрупового аналізу.

Незважаючи на зазначені обмеження, отримані результати дозволяють стверджувати, що українська версія MDADI є валідним та корисним інструментом для оцінки якості життя пацієнтів з дисфагією внаслідок раку ротоглотки. Високі показники конвергентної валідності та чутливості до клінічних змін вказують на те, що опитувальник може бути ефективно використаний для моніторингу стану пацієнтів протягом лікування та в реабілітаційний період. Подальші дослідження доцільно спрямувати на валідацію опитувальника у пацієнтів, які отримують інші види лікування, а також на оцінку його психометричних характеристик у довгостроковій перспективі спостереження хворих після завершення терапії.

ВИСНОВКИ

1. Українська версія опитувальника MDADI має належну внутрішню узгодженість для загальної оцінки (α=0,913), добру — для емоційної підшкали (α=0,843), прийнятну — для функціональної підшкали (α=0,773) та гранично допустиму — для фізичної підшкали (α=0,622).

2. Встановлено високу конвергентну валідність опитувальника. Усі підшкали MDADI мали сильні та дуже сильні негативні кореляції з відповідними блоками питань EORTC QLQ-H&N35 (ρ=−0,493 — −0,708; p <0,0001).

3. Опитувальник виявив високу чутливість до клінічних змін. Величина ефекту Коена для всіх підшкал була дуже високою як при погіршенні стану в ранній післяопераційний період (d –2,511 — –−4,075), так і при покращенні в період відновлення (d +1,659 — +2,582).

Отже, українська версія MDADI є валідним та надійним інструментом для оцінки якості життя, повʼязаної з дисфагією, у пацієнтів з ПРРГ та може бути рекомендована для використання в клінічній практиці та наукових дослідженнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Sung, H., Ferlay, J., Siegel, R. L., Laversanne, M., Soerjomataram, I., Jemal, A., & Bray, F. (2021). Global cancer statistics 2020: GLOBOCAN estimates of incidence and mortality worldwide for 36 cancers in 185 countries. Cancer Journal for Clinicians, 71, 209–249. doi: 10.3322/caac.21660.

2. Gupta, B., Johnson, N. W., & Kumar, N. (2016). Global Epidemiology of Head and Neck Cancers: A Continuing Challenge. Oncology, 91(1), 13–23. doi: 10.1159/000446117.

3. Chaturvedi, A. K., Engels, E. A., Pfeiffer, R. M., Hernandez, B. Y., Xiao, W., Kim, E., … Gillison, M. L. (2023). Human Papillomavirus and Rising Oropharyngeal Cancer Incidence in the United States. Journal of Clinical Oncology, 41, 3081–3088. doi: 10.1200/JCO.22.02625.

4. Lechner, M., Liu, J., Masterson, L., & Fenton, T. R. (2022). HPV-associated oropharyngeal cancer: epidemiology, molecular biology and clinical management. Nature Reviews Clinical Oncology, 19, 306–327. doi: 10.1038/s41571-022-00603-7.

5. Mody, M. D., Rocco, J. W., Yom, S. S., Haddad, R. I., & Saba, N. F. (2021). Head and neck cancer. Lancet, 398(10318), 2289–2299. doi: 10.1016/S0140-6736(21)01550-6.

6. Raber-Durlacher, J. E., Brennan, M. T., Verdonck-de Leeuw, I. M., Gibson, R. J., Eilers, J. G., Waltimo, T., … Spijkervet, F. K. (2012). Swallowing dysfunction in cancer patients. Supportive Care in Cancer, 20(3), 433–443. doi: 10.1007/s00520-011-1342-2.

7. Baijens, L. W. J., Walshe, M., Aaltonen, L. M., Arens, C., Cordier, R., Cras, P., … Clavé, P. (2021). European white paper: oropharyngeal dysphagia in head and neck cancer. European Archives of Oto-Rhino-Laryngology, 278, 577–616. doi: 10.1007/s00405-020-06507-5.

8. Hutcheson, K. A., Nurgalieva, Z., Zhao, H., Gunn, G. B., Giordano, S. H., Bhayani, M. K., … Lewis, C. M. (2019). Two-year prevalence of dysphagia and related outcomes in head and neck cancer survivors: An updated SEER-Medicare analysis. Head & Neck, 41, 479–487. doi: 10.1002/hed.25412.

9. Cristofaro, M. G., Barca, I., Ferragina, F., Novembre, D., Ferro, Y., Pujia, R., & Montalcini, T. (2021). The health risks of dysphagia for patients with head and neck cancer: a multicentre prospective observational study. Journal of Translational Medicine, 19, 472. doi: 10.1186/s12967-021-03144-2.

10. Hunter, K. U., Schipper, M., Feng, F. Y., Lyden, T., Haxer, M., Murdoch-Kinch, C. A., … Eisbruch, A. (2013). Toxicities Affecting Quality of Life After Chemo-IMRT of Oropharyngeal Cancer: Prospective Study of Patient-Reported, Observer-Rated, and Objective Outcomes. International Journal of Radiation Oncology Biology Physics, 85(4), 935–940. doi: 10.1016/j.ijrobp.2012.08.030.

11. Attrill, S., White, S., Murray, J., Hammond, S., & Doeltgen, S. (2018). Impact of oropharyngeal dysphagia on healthcare cost and length of stay in hospital: a systematic review. BMC Health Services Research, 18, 594. doi: 10.1186/s12913-018-3376-3.

12. Krebbers, I., Pilz, W., Vanbelle, S., Verdonschot, R. J. C. G., & Baijens, L. W. J. (2023). Affective Symptoms and Oropharyngeal Dysphagia in Head-and-Neck Cancer Patients: A Systematic Review. Dysphagia, 38, 127–144. doi: 10.1007/s00455-022-10484-8.

13. Nund, R. L., Ward, E. C., Scarinci, N. A., Cartmill, B., Kuipers, P., & Porceddu, S. V. (2013). The lived experience of dysphagia following non-surgical treatment for head and neck cancer. International Journal of Speech-Language Pathology, 16(3), 282–289. doi: 10.3109/17549507.2013.861869.

14. Wopken, K., Bijl, H. P., & Langendijk, J. A. (2018). Prognostic factors for tube feeding dependence after curative (chemo-) radiation in head and neck cancer: A systematic review of literature. Radiotherapy and Oncology, 126, 56–67. doi: 10.1016/j.radonc.2017.08.022.

15. Miller, A., Wilson, E., & Diver, C. (2023). Returning to work: a qualitative study of the experiences of head and neck cancer survivors. The Journal of Laryngology & Otology, 137(6), 691–696. doi: 10.1017/S0022215122002201.

16. Martino, R., & Hope, A. J. (2010). Evaluation and treatment of dysphagia and aspiration in head and neck cancer. Multidisciplinary management of head and neck cancer. New York: Demos Medical Publishing, LLC.

17. Chen, A. Y., Frankowski, R., Bishop-Leone, J., Hebert, T., Leyk, S., Lewin, J., & Goepfert, H. (2001). The Development and Validation of a Dysphagia-Specific Quality-of-Life Questionnaire for Patients With Head and Neck Cancer: The M. D. Anderson Dysphagia Inventory. Archives of Otolaryngology-head & Neck Surgery, 127(7), 870–876. doi: 10.1001/archotol.127.7.870.

18. Timmerman, A. A., Speyer, R., Heijnen, B. J., & Klijn-Zwijnenberg, I. R. (2014). Psychometric Characteristics of Health-Related Quality-of-Life Questionnaires in Oropharyngeal Dysphagia. Dysphagia, 29, 183–198. doi: 10.1007/s00455-013-9511-8.

19. Manduchi, B., Che, Z., Ringash, J. G., Fitch, M. I., Howell, D., & Martino, R. (2024). Patient-reported outcome measures for dysphagia in head and neck cancer: A systematic review and appraisal of content validity and internal structure. Head & Neck, 46(4), 951–972. doi: 10.1002/hed.27693.

20. Carlsson, S., Rydén, A., Rudberg, I., Bove, M., Bergquist, H., & Finizia, C. (2012). Validation of the Swedish M. D. Anderson Dysphagia Inventory (MDADI) in Patients with Head and Neck Cancer and Neurologic Swallowing Disturbances. Dysphagia, 27, 361–369. doi: 10.1007/s00455-011-9375-8.

21. Speyer, R., Heijnen, B. J., Baijens, L. W., Vrijenhoef, F. H., Otters, E. F., Roodenburg, N., & Bogaardt, H. C. (2011). Quality of Life in Oncological Patients with Oropharyngeal Dysphagia: Validity and Reliability of the Dutch Version of the MD Anderson Dysphagia Inventory and the Deglutition Handicap Index. Dysphagia, 26, 407–414. doi: 10.1007/s00455-011-9327-3.

22. Schindler, A., Borghi, E., Tiddia, C., Ginocchio, D., Felisati, G., & Ottaviani, F. (2008). Adaptation and validation of the Italian MD Anderson dysphagia inventory (MDADI). Revue de laryngologie-otologie-rhinologie, 129(2), 97–100.

23. Montes-Jovellar, L., Carrillo, A., Muriel, A., Barbera, R., Sanchez, F., & Cobeta, I. (2019). Translation and validation of the MD Anderson Dysphagia Inventory (MDADI) for Spanish-speaking patients. Head & Neck, 41, 122–129. doi: 10.1002/hed.25478.

24. Guedes, R. L., Angelis, E. C., Chen, A. Y., Kowalski, L. P., & Vartanian, J. G. (2013). Validation and Application of the M.D. Anderson Dysphagia Inventory in Patients Treated for Head and Neck Cancer in Brazil. Dysphagia, 28, 24–32. doi: 10.1007/s00455-012-9409-x.

25. Zhang, L. J., Jiang, N., Li, Z., Chen, X. W., Wang, P. G., Wang, X., & Zhao, Y. (2017). Psychometric Properties of the Chinese Version of the M.D. Anderson Dysphagia Inventory for Head and Neck Cancer Patients. Cancer Nursing, 40(3), E9–E16. doi: 10.1097/NCC.0000000000000397.

26. Kwon, C. H., Kim, Y. H., Park, J. H., Oh, B. M., & Han, T. R. (2013). Validity and Reliability of the Korean version of the MD Anderson Dysphagia Inventory for head and neck cancer patients. Annals of Rehabilitation Medicine, 37(4), 479–487. doi: 10.5535/arm.2013.37.4.479.

27. Matsuda, Y., Kanazawa, M., Komagamine, Y., Yamashiro, M., Akifusa, S., & Minakuchi, S. (2018). Reliability and Validity of the MD Anderson Dysphagia Inventory Among Japanese Patients. Dysphagia, 33, 123–132. doi: 10.1007/s00455-017-9842-y.

28. Hajdú, S. F., Plaschke, C. C., Johansen, C., Dalton, S. O., & Wessel, I. (2017). Cross-Cultural Translation, Adaptation and Reliability of the Danish M. D. Andeson Dysphagia Inventory (MDADI) in Patients with Head and Neck Cancer. Dysphagia, 32, 472–479. doi: 10.1007/s00455-017-9785-3.

29. Lechien, J. R., Cavelier, G., Thill, M. P., Bousard, L., Blecic, S., Vanderwegen, J., … Dequanter, D. (2020). Validity and reliability of a French version of M.D. Anderson Dysphagia Inventory. European Archives of Oto-Rhino-Laryngology, 277, 3111–3119. doi: 10.1007/s00405-020-06100-w.

30. Alsubaie, H. M., Sayed, S. I., Alsini, A. Y., Alkaff, H. H., Margalani, O. A., Abu-Zaid, A., … Abdelmonim, S. K. (2022). Validity and Reliability of an Arabic Version of MD Anderson Dysphagia Inventory (MDADI). Dysphagia, 37, 946–953. doi: 10.1007/s00455-021-10356-7.

31. Sharifi, F., Qoreishi, Z. S., Bakhtiyari, J., Ebadi, A., Houshyari, M., & Azghandi, S. (2024). Cross-cultural adaptation and validation of the Persian version of the MD Anderson dysphagia inventory. International Archives of Otorhinolaryngology, 28, 288–293. doi: 10.1055/s-0043-1776725.

Додаток

Опитувальник дисфагії Онкологічного центру доктора медицини Андерсона (M.D. Anderson Dysphagia Inventory) [цит. за 17]

Цей опитувальник спрямований на визначення Вашої думки щодо здатності ковтати. Ця інформація допоможе нам краще зрозуміти, як Ви себе почуваєте. Наведені нижче твердження були сформульовані особами, які мають проб­леми з ковтанням. Деякі з тверджень можуть стосуватися саме Вас. Будь ласка, уважно прочитайте кожне твердження та обведіть відповідь, яка найкраще відображає Ваш досвід протягом останнього тижня.

Дякуємо за заповнення опитувальника!

Коментарів немає » Додати свій

Leave a comment

Ім’я (required)

Mail (will not be published) (required)

Сайт

CAPTCHA Code