Номер Т. 9, № 4 (36) 2019

Гіпертермія як симптом при різних формах раку нирки та верхніх сечовивідних шляхів

Литвинець Є.А., Білик І.В.

Захворюваність на нирково-клітинний рак (НКР) щороку зростає приблизно на 2,5%. Саме тому необхідно прискіпливіше ставитися до ранньої діагностики захворювання та враховувати всі можливі фактори ризику виникнення НКР. Гарячка — це типовий патологічний процес, який характеризується зміною терморегуляції і підвищеням температури тіла, незалежно від температури навколишнього середовища. У хворих на рак нирки доволі частим паранеопластичним синдромом є гіпертермія, що пояснюється здатністю пухлинних клітин сприяти підвищенню продукування ендогенних пірогенів у вигляді гормонів та різних біологічно активних субстанцій (простагландини, простациклін та ін.). Частота симптому пірексії, за даними різних авторів, коливається в межах 6–50%.

Метою нашого дослідження було виявити закономірність підвищення температури тіла у хворих із пухлинами нирки залежно від гістологічної структури утворень, а також уточнити значення симптому гарячки при пухлинах нирок та в діагностиці цього захворювання.

Нами проведено ретроспективний аналіз 120 медичних карт стаціонарних хворих, яким здійснено радикальне оперативне втручання в урологічному відділенні Центральної міської клінічної лікарні м. Івано-Франківська за останні 10 років з приводу злоякісних пухлин нирки та верхніх сечовивідних шляхів.

Паранеопластичну гіпертермію виявлено у 14 (11,7%) випадках. Хворих госпіталізували до стаціонару протягом 4–8 міс від моменту прояву перших клінічних симптомів. У всіх хворих із пірексією до операції констатували підвищення температури тіла, яка була в межах 37,4–38,2 °С. Гарячка в межах 37,6–38 °С як єдиний симптом захворювання була у 5 хворих, поєднання гарячки, болю в попереку і гематурії — у 6 пацієнтів, гарячки і болю — у 2, гарячки і гематурії — у 1. Температура тіла у 11 хворих була в межах 37,4–38 °С, у 3 хворих відзначали її підвищення до 39 °С. Після оперативного втручання температура нормалізувалася у 12 хворих. У 2 пацієнтів температура залишалася субфебрильною, а пізніше у них виявлено метастази: у 1 — в легенях, у 1 — в парааортальних лімфатичних вузлах.

При гістологічному дослідженні у 120 хворих діагностовано різні гістологічні форми раку нирки та верхніх сечовивідних шляхів (таблиця).

таблиця

При аналізі отриманих даних встановлено, що з 89 хворих, у яких виявлено світлоклітинний варіант НКР, підвищення температури тіла було у 11 (12,4%). Відсутньою гарячка була у пацієнтів із саркоматоїдним, папілярним варіантами та при некласифікованому НКР.

З 2 хворих із хромофобним гістологічним варіантом пухлини нирки гіпертермію реєстрували у 1 (50%). При перехідноклітинному раку миски у 2 (15,4%) із 13 хворих відзначали підвищення температури тіла.

Із 14 хворих з гарячкою до операції у 78,6% виявлено світлоклітинний варіант, у 7,1% — хромофобний. У 14,3% випадків гіпертермія виникала при перехідноклітинному раку миски. Відсутність підвищення температури тіла відмічено при папілярному і саркоматоїдному варіантах НКР, а також при некласифікованому раку.

За наявністю гарячки у хворих на рак нирки та верхніх сечовивідних шляхів можна певною мірою передбачити гістологічну форму пухлини, що важливо в прогностичному плані. Паранеопластична гіпертермія є симптомом світлоклітинного, хромофобного гістологічних варіантів НКР, а також перехідноклітинного раку миски нирки. При тривалій неуточненій гіпертермії слід провести урологічне обстеження для виключення пухлини нирки та верхніх сечовивідних шляхів.

Подальші дослідження в цьому напрямі дозволять підвищити ефективність прогнозування гістологічних варіантів пухлин у пацієнтів із НКР.

Коментарів немає » Додати свій
Leave a comment