Комбіноване лікування хворих на саркому м’яких тканин високого ступеня ризику
Остафійчук В.В., Коровін С.І., Палівець А.Ю., Кукушкіна М.М., Костюк В.Ю.
Саркоми м’яких тканин (СМТ) кінцівок і тулуба, що розташовуються під фасцією, розміром >5 см, низько- і недиференційовані (G3–G4) вирізняються поганим прогнозом і належать до пухлин високого ступеня ризику.
Проаналізовано підсумки терапії хворих залежно від неоад’ювантного лікування, в якому пацієнти
були розподілені на дві групи. 1-шу групу становив 21 хворий на СМТ у III стадії.
Пацієнти отримали лікування: курс неоад’ювантної системної поліхіміотерапії (ПХТ) за схемою CyVADIC, променеву терапію у сумарній вогнищевій дозі 40 Гр, хірургічне втручання в обсязі широкого видалення пухлини. Ад’ювантне лікування полягало в опроміненні ділянки післяопераційного рубця в сумарній вогнищевій дозі 15–20 Гр, двох курсах системної ПХТ. До 2-ї групи віднесено 29 пацієнтів із СМТ у III стадії, лікування
аналогічне 1-й групі, але відрізнялося схемою ПХТ — VAC.
Результати лікування оцінювали за шкалою RECIST. Повної регресії пухлини в 1-й групі досягнуто у 1 (4,8%) хворого, часткової регресії — у 6 (28,8%), стабілізації — у 12 (56,8%), прогресування — у 2 (9,6%). У 2-й групі повної регресії не відзначено, часткову регресію зафіксовано в 2 (15%) випадках, стабілізацію — 15 (75%), прогресування — 2 (10%). Після лікування у 1-й групі обсяг життєздатної пухлинної паренхіми становив у середньому 26,2±9,6%, а в контрольній — 37,1±10,8%. Загальна 2-річна виживаність в 1-й групі досягла 85,7±6,6%, в 2-й групі — 80,0±7,9%. Локальна безрецидивна виживаність дорівнювала відповідно 80,9±7,2 та 70,0±9,2%, а безметастатична — 76,1±7,5 та 50,0±9,8%.
Можна зробити висновок про перспективність інтенсифікації неоад’ювантної терапії для поліпшення результатів лікування.
Leave a comment